Едмунд Гілларі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмунд Гілларі
Edmund Hillary, c. 1953, autograph removed.jpg
Народився 20 липня 1919(1919-07-20)[1][2][…]
Окленд, домініон Нова Зеландія[d], Британська імперія[1][4][5]
Помер 11 січня 2008(2008-01-11)[6][7][…] (88 років)
Окленд, Нова Зеландія або Окленд-сіті[d][8][9]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія[10][11][12]
Національність Ківі
Діяльність мандрівник-дослідник, філантроп, Пасічник, дипломат, автобіограф, альпініст, фермер
Alma mater Оклендська початкова школа і Університет Окленду[d]
Володіє мовами англійська[2]
Учасник Друга світова війна
Членство Order of New Zealand[d]
Посада посол Нової Зеландії в Непалі[d] і посол
У шлюбі з Джун Малгру[d] і Луїза Марі Роз[d]
Діти Пітер Гілларі[d]
Автограф Edmund Hillary Signature.svg
Нагороди
IMDb nm0384804
Edmund Hillary Arms.svg

Е́дмунд Персіва́ль Гі́лларі (англ. Sir Edmund Percival Hillary; 20 липня 1919 — 11 січня 2008) — альпініст із Нової Зеландії. У 1953 разом з непальським шерпом Тенцингом Норгеєм вперше досяг вершини найвищої гори світу, Евересту[13]. Їхній подвиг був присвячений коронації Єлизавети Другої. Пізніше англійська королева провела героя в лицарі.

Відтоді на найвищій точці світу станом на 2008 рік побувало понад 1200 чоловік із 64 країн світу.

У 19571958 роках Гілларі спільно з британським дослідником В.Фуксом керував першою санно-гусеничною Трансантарктичною експедицією Співдружності, що перетнула Антарктиду, і став першою людиною після Скотта, що досягли по суходолу Південного полюса 3 січня 1958.

Він також був керівником низки інших знаменитих експедицій до Гімалаїв і на льодовому континенті.

У 1975 році в його житті відбулася трагедія — в авіаційній катастрофі загинули дружина і 15-річна дочка. Невеличкий літак летів з Катманду, столиці Непалу, прямуючи в район, де Гілларі мав намір відкрити школу альпіністів. Переживши біду, Гілларі не зневірився, знайшов у собі сили і повністю присвятився роботі з підготовки нових альпіністів. Незважаючи на похилий вік, навіть в останні роки життя проводив приблизно по шість місяців в роз'їздах, щоб особисто проконтролювати в різних країнах виконання задуманих ним проектів і поповнити фонд, який сам заснував. У цьому йому допомагав син Пітер, що також захопився альпінізмом.

Гілларі кавалер Ордена підв'язки, лицар-командор ордена Британської імперії.

На його честь названо астероїд 3130 Гілларі[14], також його портрет зображений на банкоті номіналом 5 новозеландських доларів.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хиллари Эдмунд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC
  4. http://www.independent.ie/opinion/analysis/man-who-conquered-everest-yet-remained-a-modest-hero-1264460.html
  5. http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/00291950903368581
  6. http://www.nytimes.com/2008/01/11/world/asia/11hillary.html
  7. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118551086 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  8. http://articles.latimes.com/2008/jan/11/local/me-hillary11
  9. http://www.pressherald.com/archive/sir-edmund-hillary-the-first-to-conquer-everest-dies-at-88_2008-01-11.html
  10. http://www.nytimes.com/2008/01/11/world/asia/11hillary.html?pagewanted=all
  11. http://www.nytimes.com/2008/01/10/world/asia/11cnd-hillary.html?pagewanted=print
  12. http://www.nytimes.com/2008/01/10/world/asia/11cnd-hillary.html?em&ex=1200200400&en=af60615e75631d83&ei=5087
  13. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1.  — Підкорення Джомолунгми с. 269.
  14. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едмунд Гілларі