Півненко Олександр Сергійович
Олександр Півненко Олександр Сергійович Півненко | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Бригадний генерал | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження | 21 лютого 1986 (38 років) НДР | ||||||
Національність | українець | ||||||
Alma Mater | Криворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ і Національний університет оборони України | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | Україна | ||||||
Вид ЗС | Національна гвардія | ||||||
Формування | |||||||
Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||||
Командування | |||||||
| |||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
Півненко Олександр Сергійович у Вікісховищі |
Олекса́ндр Сергі́йович Півне́нко (нар. 21 лютого 1986) — український військовослужбовець, бригадний генерал Національної гвардії України. Командувач Національної гвардії України (з 2023), член Ставки Верховного Головнокомандувача (з 2023). Учасник російсько-української війни. Герой України (2023).
Олександр Півненко народився 1986 року в сім'ї військового[1][2].
Закінчив Криворізький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ, Національний університет оборони України (оперативно-тактичний рівень)[1].
Проходив службу в Окремому загоні спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України в Києві[3].
Станом на 2011 рік офіцер загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом 1-ї бригади оперативного призначення[4].
Від 2018 — у Східному територіальному управлінні НГУ. Брав активну участь в АТО/ООС; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного російського вторгнення військ РФ в Україну. Того ж року призначений командиром 3-ї бригади оперативного призначення[5].
Проявив мужність та професіоналізм під час боїв за Харків, звільнення його передмість (зокрема селища Кутузівка, сіл Мала Рогань і Циркуни Харківського району) та утримання бойових позицій біля м. Торецьк Бахмутського району на Донеччині. Під командуванням полковника Олександра Півненка бійці 3 БрОП ліквідували значну кількість живої сили та військової техніки російських окупантів, зокрема чотири танки на об'їзній дорозі під Харковом у перший день широкомасштабного вторгнення та літак Су-25, пілота якого затримали; знищили вісім БМП, дві установки ЗУ-23-2, 22 одиниці автомобільної техніки та реактивну систему залпового вогню. Неодноразово допомагав з евакуацією мирного населення[1].
2023 року призначений начальником Східного територіального управління НГУ[1].
8 липня 2023 року указом Президента України призначений командувачем Національної гвардії України[6][7][8][9][10]. 10 липня Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко представив Олександра Півненка командному складу НГУ[11].
25 липня 2023 року введений до Ставки Верховного Головнокомандувача.[12]
Займається спортом[1].
- звання Герой України з вручення ордена «Золота Зірка» (23 березня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[13];
- орден «За мужність» II ступеня (30 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
- орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
- почесна грамота Київської обласної державної адміністрації із врученням іменного годинника (30 березня 2011) — за багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та у зв'язку із Днем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України[16].
- бригадний генерал (29 вересня 2023)[17]
- ↑ а б в г д Півненко Олександр Сергійович / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.
- ↑ Ілля Нежигай (8 лютого 2023). Зеленський призначив Олександра Півненка новим командувачем Нацгвардії. Факти. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Олександр Сергійович — український військовослужбовець, командувач Нацгвардії[недоступне посилання]
- ↑ «Про відзначення Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» // Київська ОДА. — 2011. — 30 березня.
- ↑ О. Яромоленко. В МВС розповіли деталі про «Гвардію наступу» та назви нових штурмових бригад. Полк «Азов» теж розширять до бригади // Бабель. — 2023. — 3 лютого.
- ↑ Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 431/2023 «Про призначення О.Півненка командувачем Національної гвардії України»
- ↑ Президент призначив Олексія Півненка командувачем Нацгвардії. www.ukrinform.ua (укр.). 8 липня 2023. Процитовано 8 липня 2023.
- ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії.
- ↑ Глава держави повідомив про призначення Героя України полковника Олександра Півненка командувачем Національної гвардії // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2023. — 8 липня.
- ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії. Радіо Свобода. 8 липня 2023.
- ↑ Ігор Клименко представив нового командувача Національної гвардії України Олександра Півненка - НГУ. ngu.gov.ua. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 25 липня 2023 року № 444/2023 «Про зміну у складі Ставки Верховного Головнокомандувача»
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2023 року № 175/2023 «Про присвоєння О.Півненку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 30 квітня 2022 року № 290/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Півненко Олександр Сергійович. Стопкор. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 624/2023 «Про присвоєння військового звання»
- Бригадні генерали (Україна)
- Народились 21 лютого
- Народились 1986
- Випускники Харківського інституту танкових військ
- Випускники Національного університету оборони України
- Військовослужбовці 3-ї бригади оперативного призначення НГ
- Національні гвардійці України
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Командувачі НГУ
- Учасники боїв за Харків
- Чинні Члени Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних сил України
- Список лідерів України УП-100