Рената Авіла Пінто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рената Авіла Пінто
Народилася 1 січня 1981(1981-01-01) (43 роки)
Гватемала
Країна  Гватемала
Діяльність адвокат, правозахисниця
Alma mater Туринський університет і Francisco Marroquín Universityd
Знання мов іспанська і англійська
Посада генеральний директор[1]
IMDb ID 6871966
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Авіла, а друге (материне) прізвище Пінту.

У цієї людини іспанське прізвище; тут Авіла — прізвище батька, Пінту — прізвище матері.
Рената Авіла Пінту (1 січня 1981(1981-01-01), Гватемала) — гватемальська юристка та активістка, що спеціалізується на технологіях та інтелектуальній власності, речниця та член команди, яка захищає Джуліана Ассанжа та WikiLeaks, під керівництвом Бальтасара Гарсона. У жовтні 2021 року обрана генеральним директором британського фонду Open Knowledge Foundation.[2]

Вона була захисником тих, хто пережив геноцид та інші порушення прав людини в Гватемалі, а також входила до складу юридичної команди на чолі з іспанським адвокатом Альмуденою Бернабеу у справі Рігоберти Менчу проти Ефраїна Ріоса Монтта.

Рената Авіла Пінто є членом ради директорів Creative Commons, міжнародної організації, яка виступає за відкриті знання та свободу культури, а також, членом правління руху «Демократія в Європі 2025» (DiEM25), загальноєвропейської ініціативи, започаткованої колишнім міністром фінансів Греції та економістом Янісом Варуфакісом для демократизації Європейського Союзу.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Виступ на Latin America Internet Freedoms Panel в 2015 році

Рената Авіла Пінто має ступінь ліценціату з права в Університеті Франциско Маррокіна в Гватемалі і ступінь магістра права в Університеті Турина, а також вивчає міжнародне право в Гаазі .

Вона входила до складу міжнародної юридичної групи, яка представляла інтереси жертв геноциду та інших злочинів проти людства в їхній справі про екстрадицію в Національному суді Іспанії, включаючи видатну лідерку корінних народів і лауреатку Нобелівської премії миру Рігоберту Менчу.[3] Вона також була юридичним радником різних викривачів і журналістів разом з адвокатом Балтасаром Гарсоном.[4]

Як активістка за цифрові права, вона засудила погіршення мережевого нейтралітету, масове спостереження та напади на свободу слова в Інтернеті.[5] Протягом п'яти років вона була головним радником з цифрових прав у World Wide Web Foundation.[5] Разом із засновником Тімом Бернерсом-Лі вона очолювала кампанію Web We Want, яка пропагує повагу до прав людини в цифрову еру в більш ніж 75 країнах.[6] У 2018 році була призначена виконавчим директором Фонду es (Intelligent Citizenship Foundation), організації, яка пропагує відкритість даних та їх використання на користь суспільства в Латинській Америці, розташована в Чилі та Бразилії.[7]

Авіла є членом ради Creative Commons і опікуном фонду Courage Foundation.[8] Вона також є членом Decentralised Citizen Owned Data Ecosystem[es] — консультативної ради та проєкту Амстердамського університету щодо активізації даних. Вона також входить до складу координаційного колективу DiEM25, який досліджує потенціал децентралізованих технологій в Європі.[9]

Рената Авіла Пінто виступала на сторінках таких ЗМІ, як eldiario.es,[10] Global Voices,[11] і openDemocracy,[12], а також для різних академічних видань та міжнародних періодичних видань.[13] Вона знялася в документальних фільмах ForEveryone. Net (2015), Risk (2016) і Hacking Justice (2017).[14]

Книга Women, Whistleblowing, Wikileaks: A Conversation, яку вона написала у співавторстві з Сарою Гаррісон та Ангелою Ріхтер, розповідає про жінок, які відігравали активну роль у WikiLeaks, але не мали пропорційного висвітлення в ЗМІ.[15]

У 2014 році вона була одним із учасників створення Бразильської платформи громадянських прав для Інтернету з метою імплементації законодавства про захист нейтралітету мережі.[16]

У 2020 році Рената Авіла Пінто стала співзасновником Полісторонньої асоціації в Женеві і зараз є її президентом.

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://blog.okfn.org/2021/10/12/a-new-ceo-for-open-knowledge-foundation-renata-avila/
  2. ↑ A new CEO for Open Knowledge Foundation – Renata Ávila. Open Knowledge Foundation blog (брит.). 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  3. ↑ López Delgado, Ana (25 лютого 2013). Guatemala lucha contra la impunidad [Guatemala Struggles Against Impunity] (PDF). Hemisferio Zero (Spanish) . Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2013. Процитовано 22 березня 2022.
  4. ↑ Junquera, Natalia (19 травня 2017). 'Es inexplicable que Assange mantenga la cordura' ['It is Inexplicable That Assange Maintains Sanity]. El País (Spanish) . Madrid. Процитовано 8 січня 2020.
  5. ↑ а б ¿Qué pueden enseñar Guatemala, Portugal y otros países a Estados Unidos sobre la ausencia de neutralidad en internet? [What Can Guatemala, Portugal, and Other Countries Teach the United States About the Absence of Neutrality on the Internet?] (Spanish) . BBC Mundo. 15 грудня 2017. Процитовано 8 січня 2020.
  6. ↑ Renata Avila. World Wide Web Foundation. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 7 січня 2020.
  7. ↑ Perez Damasco, Diego (10 серпня 2018). Innovación para fortalecer la democracia, la apuesta de Renata Ávila, nueva directora de Ciudadano [Innovation to Strengthen Democracy, the Commitment of Renata Ávila, New Director of Citizenship]. Distintas Latitudes (Spanish) . Процитовано 8 січня 2020.
  8. ↑ Guatemaltecos en cumbre de Creative Commons [Guatemalans at Creative Commons Summit] (Spanish) . Universidad Francisco Marroquín. 10 жовтня 2011. Процитовано 8 січня 2020.
  9. ↑ Coordinating Collective (CC). DiEM25. Процитовано 8 січня 2020.
  10. ↑ Renata Ávila. eldiario.es (Spanish) . Процитовано 8 січня 2020.
  11. ↑ Renata Avila. Global Voices. Процитовано 8 січня 2020.
  12. ↑ Renata Avila. openDemocracy. Процитовано 8 січня 2020.
  13. ↑ Pulido, Carolina (21 вересня 2018). Llegó la hora de sacar la voz [The Time Has Come to Get the Word Out]. Paula (Spanish) . Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 7 січня 2020.
  14. ↑ 'Garzón / Assange: El juez y el rebelde' llega al canal Historia ['Garzón / Assange: El juez y el rebelde' Arrives on the Channel Historia]. El Periódico de Catalunya (Spanish) . 28 травня 2017. Процитовано 8 січня 2020.
  15. ↑ Akram, Sophia (28 липня 2018). The Women of WikiLeaks: Speaking Truth to Power. Fair Observer. Процитовано 8 січня 2020.
  16. ↑ Gutiérrez, Bernardo (2015). Criptopunks y América Latina: de la soberanía tecnológica a la era de las filtraciones [Cryptopunks and Latin America: From Technological Sovereignty to the Era of Leaks]. Teknokultura. Complutense University of Madrid. 12: 549—576. doi:10.5209/rev_TK.2015.v12.n3.49852. ISSN 1549-2230. Процитовано 8 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рената_Авіла_Пінто&oldid=38120324