Реньєро Дзено

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реньєро Дзено
італ. Renier Zen
Реньєро Дзено
Реньєро Дзено
Герб дожа
45-й дож
Початок правління:1253 рік
Кінець правління:1268 рік

Попередник:Маріно Морозіні
Наступник:Лоренцо Тьєполо

Дата народження:1200
Місце народження:Венеція
Країна:Венеційська республіка
Дата смерті:7 липня 1268
Місце смерті:Венеція
ПохованняСобор Санті-Джованні е Паоло

Реньєро Дзено (італ. Renier Zen) — 45-й венеційський дож.

Біографія

[ред. | ред. код]

Прожив бурхливе життя. У 1242 році брав активну участь у придушенні бунту в Зарі (сучасний Задар в Хорватії). У 1243 році Дзено потрапив у полон до графа Савої і був звільнений за наказом імператора Фрідріха II з умовою, що Дзено заявить про несправедливу венеційську політику щодо імператора. Пізніше служив подестою в П'яченці і Фермо, де в 1252 отримав звістку про обрання його дожем Венеції. В 1256 надав підтримку хрестового походу проти Еццеліно да Романо, відлученого від церкви за звірства над населенням.

До нього у Венеції головним чином діяв морський закон, спільний для всіх християнських держав, що лежали на заході Середземного моря. Дзено доручив виробити нове, спеціально венеційське зведення морських законів, яке було прийнято Великою і Малою радою, так само як і народними зборами Венеції.

Після краху Латинської імперії в 1261 році Дзено повів обережну і хитру політику з Візантійською імперією, результатом чого стало підписання візантійсько-венеційського мирного договору 1268 року, що відновив торгові привілеї Венеції на територіївізантійської імперії. Через кілька тижнів після ратифікації договору Дзено помер і був похований з великими почестями в соборі Сан-Джованні е Паоло.