Сатурн-1Б

Сатурн-1Б

Призначення	Ракета космічного призначення
Виробник	Chrysler (S-I), Douglas (S-IV)
Країна	США
Розміри
Висота	55,0 м
Діаметр	6,52 м
Маса	590,000 кг
Ступенів	2
Вантаж
Вантаж на LEO	15 300 кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Космодроми	LC-34, LC-37 та LC-39B
Всього запусків	9
Невдалих	0
Частково невдалих
Перший ступінь
Двигуни	8 x Rocketdyne H-1
Тяга	6,700 кН кН
Питомий імпульс	289 секунд с
Тривалість горіння	150 секунд с
Паливо	Гас/О2
Другий S-IVB ступінь
Двигуни	2 x RL-10
Тяга	133 кН кН
Питомий імпульс	433 секунд с
Тривалість горіння	430 секунд с
Паливо	H2/О2
26 лютого 1966
Останній запуск	15 липня 1975

«Сатурн 1Б» (англ. Saturn IB) — американська ракета-носій, модернізована версія ракети-носія Сатурн-1, що має значно потужніший другий ступінь, S-IVB. На відміну від більш раннього Сатурна-1, ракета-носій Сатурн-1Б могла вивести командний і службовий відсіки або місячний модуль космічного корабля Аполлон на низьку навколоземну орбіту. Тому вона використовувалася для випробувань корабля Аполлон, поки ракета-носій Сатурн V ще не була готова. Пізніше застосовувалася в програмах Скайлеб і «Союз»—«Аполлон».

Історія створення

22 червня 1962 заступник директора НАСА по пілотованим космічним польотам Джозеф Ши представив Раді з управління пілотованими космічними польотами результати вивчення схеми місячної експедиції.

В цей же день Рада, розглянувши пропозицію, одностайно вирішила:

• політ на Місяць з використанням ракети «Сатурн С-5» і стикування на місячній орбіті є найбільш прийнятним;
• необхідно негайно розпочати роботи по двоступеневій ракеті «Сатурн С-1В» (майбутня «Сатурн-1В») з запуском в середині 1965;
• необхідно негайно розпочати роботи по місячному модулю;
• продовжити роботи по ракеті «Нова».

Ці рішення були повідомлені керівництву НАСА. 28 червня 1962 нарешті було досягнуто повне порозуміння і в керівництві НАСА, про що було офіційно заявлено 11 липня 1962 року в Вашингтоні. Ця заява поклала край всім розбіжностям і відкрила пряму дорогу для робіт по місячній експедиції зі стикуванням на місячній орбіті, хоча ще майже півроку тривали спроби Консультативного комітету з науки при Президентові США (PSAC) змінити позицію НАСА.

Такий вибір пояснювався більш ранньою можливою датою посадки на Місяць в порівнянні з іншими схемами і меншою (на 10-15 %) вартістю. Крім ракети «Сатурн С-5» для польотів на орбіті навколо Землі передбачалося використовувати двоступеневу ракету «Сатурн С-1В», другий ступінь якої являв би собою третій ступінь S-IVB від ракети «Сатурн С-5». У той же час повинні тривати дослідження за варіантом прямої схеми з екіпажем з двох осіб і ракетою «Сатурн С-5», а також по ракеті «Нова».

Створення ракети-носія «Сатурн С-1В» було ініційовано за наполяганням Роберта Гілрута, який вважав, що для випробувань командного модуля корабля «Аполлон» на навколоземній орбіті ракета «Сатурн С-1» або «Сатурн-1» недостатньо потужна.

Конструкція

Ракета-носій «Сатурн С-1В» (згодом її назвали «Сатурн-1В») являла собою подальший розвиток ракети «Сатурн-1» і призначалася спочатку для відпрацювання командного модуля штатної комплектації, як в безпілотному, так і пілотованому варіантах.

Перший ступінь S-IB відрізнявся від аналогічного для «Сатурна-1» збільшеним об'ємом паливних баків і наявністю 8 форсованих двигунів H-1 тягою 93 тонни кожен.

Другий ступінь S-IVB був оснащена одним двигуном J-2 фірми «Рокетдайн», що працює на рідкому кисні і водні, з тягою 102 тонни. Він був уніфікований з третім ступенем ракети «Сатурн-5». При стартовій вазі 570 тонн ракета-носій «Сатурн-1В» могла виводити на орбіту корисний вантаж масою 18 тонн.

Використання

Перший запуск цієї ракети відбувся 26 лютого 1966 року.

Посилання

• http://www.apollosaturn.com/
• http://www.spaceline.org/rocketsum/saturn-Ib.html
• NASA Marshall Spaceflight Center, http://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19740021163_1974021163.pdf Skylab Saturn IB Flight Manual, 30 September 1972
• http://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19710065502_1971065502.pdf Saturn launch vehicles