Аполлон-6

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аполлон-6
Аполлон-6
Космічний корабель Аполлон-6
Тип космічного корабля випробувальний
Екіпаж 0 (безпілотний)
Ракета-носій «Сатурн-5 SA-502»
Місце запуску мис Кеннеді, Флорида, стартовий комплекс 39А
Дата запуску 4 квітня 1968
12:00:01 UTC
Місце посадки 27°40′ пн. ш. 157°55′ зх. д. / 27.667° пн. ш. 157.917° зх. д. / 27.667; -157.917
Дата посадки 4 квітня 1968,
21:57:21 UTC
Тривалість польоту 10 годин 22 хвилин 59 секунд
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія
LM1 embr original.jpg
Аполлон-5
AP7lucky7.png
Аполлон-7

Аполлон-6 (англ. Apollo-6) — другий і останній безпілотний експериментальний політ ракети «Сатурн-5» за програмою «Аполлон». Останній безпілотний запуск за програмою.

Незважаючи на кілька збоїв, фахівці НАСА визнали умови польоту прийнятними, після чого почалася серія пілотованих запусків.

Передумови[ред.ред. код]

Після успішного польоту Аполлона-4 9 листопада 1967 і запуску останнього Сервеєра 7 січня 1968 планувалося у січні здійснити запуск Аполлона-5 ракетою-носієм Сатурн-1Б і для перевірки місячного модуля, а за два місяці — Аполлона-6 ракетою-носієм Сатурн-5 для останнього кваліфікаційного польоту. У випадку успішності обох польотів планувалося здійснити запуск ракетою-носієм Сатурн-1Б і пілотованого Аполлона-7 у липні або серпні, у жовтні ракетою-носієм Сатурн-5 мали би запустити Аполлон-8[1].

У випадку невдачі польотів Аполлон-5 або 6 було би здійснено додаткову перевірку місячного модуля або третій безпілотний запуск Сатурна-5.

Опис[ред.ред. код]

Апарат складався з триступеневої ракети-носія Сатурн-5 (ступені S-1C, S-II і S-IVB), відсіку приладів, макету місячного модуля (LTA), корабля Аполлон-6 (удосконалений «Блок I» з новим люком) у складі командного і службового відсіків, системи аварійного порятунку на старті.

Завдання польоту[ред.ред. код]

  • демонстрація сумісності ракети-носія й корабля, підтвердження навантажень при запуску (виконано частково);
  • демонстрація відділення другого ступеня від першого й третього ступеня від другого (виконано);
  • перевірка працездатності рушійної, навігаційної і електричної підсистем ракети (виконане частково);
  • оцінка роботи системи виявлення неполадок ракети (виконане);
  • демонстрація операцій, необхідних для пуску, проведення польоту й порятунку командного модуля (виконане). [2]
Старт «Аполлона-6».
Командний модуль.

Підготовка[ред.ред. код]

13 березня 1967 на космодром доставили перший ступінь (S-IC)[3][4].

17 березня перший ступінь встановили на мобільний транспортер[3][4].

Доставка другого ступеня затримувалася на два місяці

6 лютого 1968 транспортер доставив зібрану ракету-носій на стартовий майданчик, незважаючи на дощ із вітром[4].

Політ[ред.ред. код]

Ракета стартувала 4 квітня 1968. Перший ступінь S-IC працював відповідно до розрахункових параметрів, але перед закінченням роботи двигунів виникли значні поздовжні коливання ракети, що не завдали пошкодження структурі апарата [5]

Внаслідок недоліку при виготовленні відділилися структурні панелі від перехідника місячного модуля[5].

Через 4 хвилини 38 секунд польоту виникли проблеми в роботі другого ступеня (зменшення температури в головному клапані окиснювача, збільшення тиску в РРД № 2)[6].

Через 5 хвилин 18 секунд у тому ж двигуні раптово знизилася тяга на 2500 кілограмів. Щоб компенсувати відсутню швидкість, був відділений ступінь S-II, але через перевитрату палива кораблю не вдалося вийти на високоеліптичну орбіту[6]

Після двох обертів на низькій орбіті, під час яких проводилися перевірки систем ракети й корабля, мав повторно ввімкнутися двигун третього ступеня. У місячних експедиціях це включення відправляло корабель із астронавтами до Місяця. Однак двигун повторно включити не вдалося, і корабель був відділений від третього ступеня на низькій орбіті. Для виконання завдань польоту було вирішено відправити корабель на еліптичну орбіту з високим апогеєм за допомогою його власного двигуна. Двигун корабля був включений приблизно на 7 хвилин 20 секунд (довше, ніж було потрібно в будь-якій пілотованій експедиції до Місяця), у результаті апогей збільшився до 22,2 тисячі кілометрів. Однак при цьому було витрачено майже все паливо (його залишалося менше ніж на півхвилини роботи двигуна), і це не дозволило надалі розігнати корабель на спадній траєкторії до другої космічної швидкості. Швидкість входу в атмосферу становила приблизно 10,0 км/с, на 1,2 км/с менше розрахункової. Місце посадки перебувало за 90 кілометрів від розрахункової точки[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Місяцепорт. Ще два випробувальні запуски — Аполлон-5 і 6(англ.)
  2. а б Факти програми «Аполлон»:«Аполлон-6»(англ.)
  3. а б Місяцепорт. "Майже вдалий" політ(англ.)
  4. а б в Колісниці для Аполлона. Хитка репетиція(англ.)
  5. а б Аполлон-6 на сайті «Польоти НАСА»(англ.)
  6. а б Шунейко І. І. Пілотовані польоти на Місяць, конструкція й характеристики Saturn V Apollo (Глава 4-1). Серія «Ракетобудування», том 3. — М.: 1973.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]