Сатурн V

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

КК "Аполон"

Сатурн V
Перша ракета «Сатурн-5» (AS-501) на стартовому майданчику, перед запуском «Аполлон-4». Фото НАСА
Перша ракета «Сатурн-5» (AS-501) на стартовому майданчику, перед запуском «Аполлон-4». Фото НАСА
Призначення ракета-носій
Виробник Boeing (S-IC)
North American (S-II)
Douglas (S-IVB)
Країна США
Розміри
Висота 110,6 м
Діаметр 10,1 м
Маса 2 963 500 кг
Ступенів 3
Вантаж
Вантаж на
НОО
100 000 кг
Споріднені ракети
Родина Сатурн-1, -1Б
Історія запусків
Статус Недіюча
Космодроми LC-39, Космічний центр Кеннеді
Всього запусків 13
Успішних 13
Невдалих 0
Перший запуск 9 листопада 1967
Останній запуск 14 травня 1973

Сатурн-5 (англ. Saturn V) — американська ракета-носій. Ракета «Сатурн V» залишається найпотужнішою зі створених людством ракет, які виводили корисне навантаження на орбіту[1]. Дітище видатного конструктора ракетно-космічної техніки Вернера фон Брауна, вона могла вивести на низьку навколоземну орбіту 140 т і на траєкторію до Місяця 47 т корисного вантажу. «Сатурн V» використовувалася для реалізації програми американських місячних місій (у тому числі з її допомогою була здійснена перша посадка на Місяць в липні 1969 року), а також для виведення на навколоземну орбіту станції «Скайлеб» (в двоступеневому варіанті).

Ракета-носій триступенева, на першому місці встановлювалися п'ять киснево-гасових двигунів, на другий — п'ять двигунів, що працюють на рідких водні та кисні, на третьому ступені — один киснево-водневий двигун, такий же, як і на другому ступені.

Розробка[ред.ред. код]

Від C-1 до C-4[ред.ред. код]

З 1960 до 1962 в центрі космічних польотів ім. Маршалла розглядалися проекти ракет-носіїв серії Сатурн C (Сатурн C-1, C-2, C-3, C-4), для здійснення пілотованого польоту на Місяць. Проект Сатурн C-1 був реалізований ракетою-носієм Сатурн I.

Проекти ракет-носіїв C-2, C-3 і C-4 передбачалося використовувати для збірки на орбіті Землі місячного корабля, після чого місячний корабель повинен вийти на траєкторію до Місяця, висадитися на Місяці і злетіти з неї. Маса такого корабля на навколоземній орбіті повинна була становити близько 200 тонн.

Сатурн С-2 повинен був виводити на низьку навколоземну орбіту корисне навантаження масою в 21,5 тонни, за цим проектом передбачалося зібрати корабель для польоту на Місяць за п'ятнадцять пусків[2].

За проектом Сатурн C-3 був триступеневою ракетою-носієм, на першому ступені були встановлені два двигуни F-1, на другий чотири двигуни J-2, і третій ступінь — другий ступінь ракети носія Сатурн I, S-IV. Сатурн C-3 повинен був виводити на низьку навколоземну орбіту корисне навантаження масою 36,3 тонни, і по цьому проекту місячний корабель повинен був бути зібраний за чотири або п'ять пусків[3].

Сатурн C-4 також був триступеневою ракетою, перший ступінь повинен був мати чотири двигуни F-1, другий ступінь був таким же, що і на C-3, і третім ступенем був S-IVB, збільшений варіант ступеня S-IV. Сатурн C-4 повинен був виводити на низьку навколоземну орбіту корисне навантаження масою 99 тонн, і за цим проектом місячний корабель повинен був бути зібраний за два запуски[4].

C-5[ред.ред. код]

10 січня 1962 року NASA опублікувало плани будівництва ракети-носія Сатурн C-5, на першому його ступені були встановлені п'ять двигунів F-1, на другому - п'ять двигунів J-2, і на третьому один J-2 [5]. С-5 повинен був виводити на траєкторію до Місяця корисне навантаження масою 41 тонни.

На початку 1963 року НАСА остаточно вибрало тип експедиції (основний корабель залишається на орбіті, посадку здійснює місячний модуль) і дало ракеті-носієві Сатурн C-5 нове ім'я, Сатурн V.

Технічні дані[ред.ред. код]

Ступені[ред.ред. код]

Схема ракети-носія «Сатурн V».

Сатурн V складався з трьох ступенів: S-IC - перший ступінь, S-II - другий і S-IVB - третій. Всі три ступені використовували рідкий кисень як окисник. Паливом в першому ступені був гас, а у другому і третьому - рідкий водень

Перший ступінь, S-IC[ред.ред. код]

Докладніше: S-IC
Перший ступінь, використаний в місії Аполлон-8 в Цеху вертикальної збірки

S-IC вироблявся компанією Боїнг. На першому ступені було встановлено п'ять киснево-гасових двигунів F-1, сумарна тяга яких була понад 34 МН. Перший ступінь працював 2,5 хвилини, розганяв наступні ступені і корисне навантаження до швидкості 2,68 км / с і виводив їх на висоту 67 кілометрів [6]. Один з п'яти двигунів був зафіксований в центрі, чотири інших розташовані діаметрально і могли повертатися для управління вектором тяги. У польоті центральний двигун вимикався раніше, щоб зменшити тягу і перевантаження. Діаметр першого ступеня 10 метрів, висота 42 метри.

Другий ступінь, S-II[ред.ред. код]

Докладніше: S-II

S-II вироблявся компанією «North American Aviation». Ступінь використовував п'ять киснево-водневих двигунів J-2, загальна тяга яких становила 5115 кН. Як і на першому ступені, один двигун був в центрі і на зовнішньому колі чотири інших, які могли повертатися для управління вектором тяги. Висота другого ступеня 24,9 метра, діаметр 10 метрів, як і у першого ступеня. Тяга ступені була 5,1 МН (у вакуумі), і він до сьогодні є найпотужнішим ракетним ступенем на кріогенному паливі. Другий ступінь працював приблизно 6 хвилин, розганяючи ракету-носій до швидкості 6,84 км / с і виводячи її на висоту 185 км [7].

Третій ступінь, S-IVB[ред.ред. код]

Докладніше: S-IVB

S-IVB побудований компанією «Douglas Aircraft Company». На ступені був встановлений один двигун J-2, який використовував рідкий кисень і рідкий водень як окисник і пальне, як і другий ступінь S-II. Ступінь розвивав тягу близько 1 МН. Розміри ступені: висота 17,85 метра, діаметр 6,6 метра. Під час місячних місій ступінь вмикався двічі, перший раз на 2,5 хвилини для довиведення «Аполлона» на навколоземну орбіту і вдруге - для виведення «Аполлона» на траєкторію до Місяця.

Збірка[ред.ред. код]

Транспортування[ред.ред. код]

Для перевезення ракет Сатурн V до стартового майданчика використовувалися спеціальні гусеничні транспортери (англ. crawler-transporter). Свого часу вони були найбільшими зразками наземної самохідної техніки у світі.

Схема місячної експедиції[ред.ред. код]

Скайлеб[ред.ред. код]

Останній запуск Сатурна V, який виводить на низьку земну орбіту космічну станцію «Скайлеб»
Докладніше: Скайлеб

Космічна станція «Скайлеб» була виготовлена на землі, з невикористаного другого ступеня ракети-носія Сатурн IB, S-IVB. Спочатку планувалося, що станція буде перетворена з S-IVB в орбітальну станцію вже на орбіті: після того як останній ступінь буде виведено на орбіту як діючий ракетний ступінь, звільнений бак рідкого водню повинен був бути дооснащений і конструкція перетворилася б на орбітальний модуль. Однак внаслідок різкого урізання бюджету на початку 70-х років НАСА відмовилося від цих планів. Після скасування місій «Аполлон-19», «Аполлон-20», а потім і скасування «Аполлон-18», у розпорядженні НАСА залишилося кілька невикористаних ракет Сатурн V, які могли вивести на орбіту повністю оснащену орбітальну станцію без необхідності використання її як ступеня.

Космічна станція «Скайлеб» була запущена 14 травня 1973 року з допомогою двоступеневої модифікації ракети-носія Сатурн V — Сатурн INT-21.

Ціна[ред.ред. код]

З 1964 року по 1973, з бюджету США було виділено 6,5 мільярда доларів на Сатурн V, максимум в 1966, 1,2 мільярда[8]. З урахуванням інфляції на Сатурн V було витрачено 32-45 мільярдів доларів у цінах 2007 року[9]. Приблизна вартість одного запуску Сатурна V становила 2,4-3,5 мільярда доларів в цінах 2007 року.

Одна з головних причин скасування програми «Аполлон» після 6 вдалих пілотованих польотів на Місяць було її висока вартість. У 1966 році NASA отримала найбільший бюджет за свою історію — 4,5 мільярда доларів з урахуванням інфляції, що становило близько 0,5 відсотка ВВП США.

Запуски Сатурна 5[ред.ред. код]

Колаж запусків ракети-носія «Сатурн-5»
Серійний номер Корисне навантаження Дата старту Опис
SA-501
Аполлон-4 9 листопада 1967 Перший випробувальний політ
SA-502
Аполлон-6 4 квітня 1968 Другий випробувальний політ
SA-503
Аполлон-8 21 грудня 1968 Перший пілотований випробувальний політ з основним блоком КА «Аполлон». Обліт Місяця.
SA-504
Аполлон-9 3 березня 1969 Навколоземна орбіта. Випробування місячного модуля.
SA-505
Аполлон-10 18 травня 1969 Місячна орбіта. Випробування місячного модуля.
SA-506
Аполлон-11 16 липня 1969 Перший пілотований політ з посадкою на Місяці.
SA-507
Аполлон-12 14 листопада 1969 Примісячення близько Сервейора 3 (Surveyor 3).
SA-508
Аполлон-13 11 квітня 1970 Аварія в польоті. Команда врятована.
SA-509
Аполлон-14 31 січня 1971 Примісячення близько Фра Мауро (Fra Mauro).
SA-510
Аполлон-15 26 липня 1971 Перший місячний Ровер (місяцехід).
SA-511
Аполлон-16 16 квітня 1972 Примісячення у кратера Декарта (Descartes)
SA-512
Аполлон-17 6 грудня 1972 Перший і єдиний нічний старт. Останній місячний політ програми «Апполон».
SA-513
Скайлеб 1 14 травня 1973 Двоступінчаста модифікація (Saturn INT-21). На орбіту виведено станція «Скайлеб»
SA-514
Виготовлена ​​для «Аполлонів-18/19», але ніколи не використовувалася.
SA-515
Виготовлена ​​як резерв для «Скайлеб», але ніколи не використовувалася.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Радянська ракета-носій Н-1 мала тягу від 45 до 50 МН, майже в 1,5 рази більше, ніж «Сатурн V», але всі 4 проведених запуски були невдалими, корисне навантаження не була виведена на орбіту ні в одному з пусків.
  2. / lvs/saturnc2.htm Сатурн C-2 в Encyclopedia Astronautica
  3. Сатурн C-4 в Encyclopedia Astronautica
  4. Сатурн C-3 в Encyclopedia Astronautica
  5. Bilstein, Roger E. (1999). ? id = JnoZTbVLx0MC Stages to Saturn: A Technological History of the Apollo / Saturn Launch. DIANE Publishing. с. 59–61. Процитовано 2008-02-04. 
  6. Saturn V News Reference: First Stage Fact Sheet
  7. Saturn V News Reference: Second Stage Fact Sheet
  8. Apollo Program Budget Appropriations. NASA. Архів оригіналу за 2012-02-09. Процитовано 2008-01-16. 
  9. The Inflation Calculator <! — -Bot-generated title ->

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Сайти NASA[ред.ред. код]

Інші сайти[ред.ред. код]

Симулятори[ред.ред. код]