Смирнов Олексій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Семенович Смирнов
рос. Алексей Семёнович Смирнов
Народження7 лютого 1917(1917-02-07)
Пальцево
Смерть7 серпня 1987(1987-08-07) (70 років)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військвинищувальна авіація
Роки служби1938–1954
ПартіяВКП(б)
Звання Полковник авіації
Формування28-й гвардійський винищувальний авіаційний полк
Війни / битвиРадянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Олексі́й Семе́нович Смирно́в (рос. Алексей Семёнович Смирнов; 7 лютого 1917(19170207) — 7 серпня 1987) — радянський військовий льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, полковник. Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1917 року в селі Пальцево (тепер Рамешківський район Тверської області) в селянській родині. Карел. Член ВКП(б) з 1941 року.

Закінчив неповну середню школу. З 1935 року працював слюсарем у залізничному депо станції Калінін.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. У тому ж році закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. Проходив службу у військових частинах винищувальної авіації Московського і Ленінградського військових округів. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на винищувачах І-153, І-16, «Аерокобра» на Ленінградському, Волховському, Воронезькому, Північно-Західному, Калінінському, 2-у і 1-у Прибалтійських та 3-у Білоруському фронтах. Пройшов бойовий шлях від командира авіаційної ланки до заступника командира авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснив 457 бойових вильотів, у 72 повітряних боях збив особисто 34 й у парі — 1 літак супротивника. Крім того, збив 1 аеростат і знищив 1 літак на землі. За цей час отримав три поранення, у тому числі два — важких.

У повоєнний час продовжив військову кар'єру. З 1945 року командував авіаційним полком. У 1947 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу в Липецьку. З 1950 року — старший інструктор-льотчик з техніки пілотування ВПС Московського військового округу.

У 1954 році полковник О. С. Смирнов вийшов у запас. Мешкав у Москві. З 1955 року працював вчителем у середній школі № 144, згодом — інженер на кіностудії навчальних кінофільмів.

Помер 7 серпня 1987 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 вересня 1943 року за бойові подвиги, мужність і героїзм, виявлені у повітряних боях з авіацією супротивника, заступнику командира ескадрильї 28-го гвардійського винищувального авіаційного полку (5-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 6-а повітряна армія, Північно-Західний фронт) гвардії капітану Смирнову Олексію Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1213).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року за успішне командування ескадрильєю та виявлені при цьому мужність і відвагу у повітряних боях у Білорусі і Східній Пруссії, гвардії майор Смирнов Олексій Семенович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 4182).

Нагороджений двома орденами Леніна (14.08.1942, 29.09.1943), п'ятьма орденами Червоного Прапора (03.12.1941, 03.05.1942, 30.04.1943, 03.09.1944, …), орденом Олександра Невського (11.10.1943), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (15.05.1945, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки і медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Бронзове погруддя О. С. Смирнова встановлено у місті Рамешки Тверської області.

Посилання

[ред. | ред. код]