Сонні Роллінз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сонні Роллінс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сонні Роллінз
англ. Sonny Rollins
Основна інформація
Повне ім'я англ. Walter Theodore Rollins
Дата народження 7 вересня 1930(1930-09-07)[1][2][…] (93 роки)
Місце народження Гарлем, Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5]
Роки активності 1947 — тепер. час
Громадянство США
Професії композитор, лідер гурту, диригент, jazz saxophonist, саксофоніст
Освіта Manhattan Center for Science and Mathematicsd
Інструменти тенор-саксофон[d][6] і soprano saxophoned
Жанри джаз і пост-боп[6]
Лейбли Blue Note, Contemporary Records і Prestige Records
Нагороди
sonnyrollins.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Теодо́р Во́лтер «Со́нні» Ро́ллінз (англ. Theodore Walter "Sonny" Rollins відомий також під прізвиськами «Newk»[comment 1][7], «Колос» (англ. Colossus і «Дядечко Дон» (англ. Uncle Don — американський джазовий музикант, саксофоніст, композитор, лідер гурту. Нерідко називається одним з найважливіших і впливовіших музикантів в історії джазу[8] . Гра Сонні Роллінза відрізняється багатим, насиченим тоном, емоційною глибиною виконання і вигадливим поєднанням мелодії, гармонії і ритму[9] .

Біографія[ред. | ред. код]

Сонні Роллінз народився в 1930 році в Гарлемі, в сім'ї вихідців з Віргінських островів. Почав освоювати музичні інструменти з ксилофона. Після раннього знайомства з творчістю Фетса Уоллера і Луї Армстронга, і особливо під впливом Луї Джоржано в 13 років почав вивчати альт-саксофон[10]. Після закінчення середньої школи, вчився у Вищій школі Бенджаміна Франкліна, впродовж навчання грав на тенор-саксофоні у джаз-бенді з саксофоністом Джекі Маклін, піаністом Кенні Дрю і барабанщиком Артом Тейлором. Вперше записався в 1949 році зі співаком Бабс Гонсалезом, тромбоністом Джей Джей Джонсоном, трубачем Майлзом Девісом і піаністом Бадом Пауеллом. Ця робота поклала початок стилю джазової музики хард-боп. У той час Сонні Роллінз перебував під впливом Чарлі Паркера і незабаром його помітив піаніст Телоніус Монк, який взяв під крило молодого саксофоніста і став його духовним наставником.

На початку 1950-ті роки молодий музикант мав уже дуже тверду репутацію завдяки роботам з Майлзом Девісом, Телоніус Монк, а також з Modern Jazz Quartet . Але справжній прорив стався в 1954 році, коли Сонні Роллінз з квінтетом Майлза Девіса записав свої найвідоміші композиції, що стали джазовими стандартами : «Oleo», «Airegin» і «Doxy». Він ненадовго приєднався до квінтету, але незабаром його залишив через проблеми з наркотиками.

Ще в 1950 році Сонні Роллінз був засуджений до трьох років позбавлення волі за озброєне пограбування. Відбувши в ув'язненні 10 місяців був умовно-достроково звільнений. 1952 року порушив умови звільнення, будучи затриманим з героїном. 1955 року був змушений пройти курс лікування від залежності в тоді ще єдиному центрі в США в Лексінгтоні, причому добровільно брав участь в перших дослідах лікування залежності метадоном . Після курсу лікування в 1955 році переїхав до Чикаго. В кінці року приєднався до квінтету Кліффорда Брауна — Макса Роуча, записавши з ним два альбоми. Після смерті Брауна в 1956 році, Сонні Роллінз продовжив роботу з Роучем, і записав кілька власних альбомів.

Його широко відомий альбом Saxophone Colossus, після якого саксофоніст отримав ще одне прізвисько, був записаний 22 червня 1956 року разом з піаністом Томмі Фленегеном, басистом Дугом Воткінсом і Максом Роучем на барабанах. На альбомі містилася найвідоміша композиція Роллінза "St. Thomas ", а також композиція «Strode Rode» і «Moritat»(версія Mack the Knife)

У 1957 році Сонні Роллінз випустив кілька альбомів у складі тріо саксофон — контрабас — ударні, без фортепіано, що було в новинку для того часу. У подальшій своїй кар'єрі Сонні Роллінз час від часу продовжував записуватися в складі такого тріо, де нерідко під час соло ударних або контрабаса, Сонні Роллінз грав на саксофоні ритм-секцію. Також, в 1957 році вийшов перший альбом в лінійці альбомів Сонні Роллінза, де він грав один, без будь-якого акомпанементу.

У 1959 році музикант відійшов від активної діяльності. Як він пояснює сам:

Я був дуже відомий в той час і відчував, що мені потрібно освіжити різні аспекти моєї майстерності. Я відчував, що на мені забагато всього і зашвидко, тому я сказав собі: «Почекай хвилину, я хочу йти своїм шляхом. Я не хотів щоб мене зіштовхнули з цього шляху, щоб я впав. Я хотів зібратись. Я практикувався на мосту, на Вільямсбурзькому мосту тому що жив тоді в Нижньому Іст-Сайді
Оригінальний текст (англ.)
I was getting very famous at the time and I felt I needed to brush up on various aspects of my craft. I felt I was getting too much, too soon, so I said, wait a minute, I’m going to do it my way. I wasn’t going to let people push me out there, so I could fall down. I wanted to get myself together, on my own. I used to practice on the Bridge, the Williamsburg Bridge because I was living on the Lower East Side at the time

Гра на мосту Сонні Роллінза послужила в 1990 році прототипом епізоду Moaning Lisa в мультсеріалі Сімпсони, де Ліза зустріла джазмена Мерфі Криваві Десни, що грає на мосту.

В кінці 1961 року Сонні Роллінз повернувся в музику, підписав контракт з RCA і в 1962 році разом з гітаристом Джимом Халлом, барабанщиком Беном Райлі і басистом Бобом Креншоу, записав один зі своїх найвідоміших і найпродаваніших альбомів The Bridge. Після цього альбому музикант випустив ряд різностильових, як студійних, так і концертних записів: так, альбом What's New оснований на латинській музиці, Our Man in Jazz став авангардним, Now's the Time — це збірник зіграних музикантом джазових стандартів, і інші. 1966 року Сонні Роллінз написав саундтрек до фільму Елфі, який отримав Оскар за кращу музику до фільму і вийшов потім окремою платівкою. 1970 року Сонні Роллінз знову пішов у відпустку. Захопившись східними релігіями, він подорожував по Японії, деякий час провів у монастирі в Індії (де захопився йогою і щодня відтоді приділяв їй увагу) і повернувся на сцену лише в 1972 році. З цього часу і аж до 2011 року Сонні Роллінз записав безліч альбомів у різних стилях. Повернувшись з другої відпустки, він захопився такими напрямками, як ритм-н-блюз, фанк і поп, випустивши кілька альбомів з використанням електронних інструментів. 1981 року записався (хоча і без згадки на альбомі) в трьох піснях групи The Rolling Stones на альбомі Tattoo You . 1986 року про Сонні Роллінз був знятий документальний фільм Saxophone Colossus.

Сонні Роллінз — триразовий володар премії «Греммі»: за кращий джазовий альбом 2000 року This Is What I Do (2001), за краще інструментальне джазове соло 2005 року Without a Song: The 9/11 Concert (2006)[comment 2], і премії за життєві досягнення (2004)

З 2006 року є власником власної звукозаписної компанії Doxy Records, на якій і записав свій перший з 2000 року студійний альбом. З 2011 року знову знаходиться у відпустці, обіцяючи випустити новий альбом в 2015 році.

З 2010 року є членом Американської Академії Наук і Мистецтв[11]

З 1965 року був одружений; його дружина Люсіль була одночасно і його бізнес-партнером з позицій організації концертів, записів і т. ін. Сонні Роллінз овдовів в 2004 році.

Живе в Джермантауні, штат Нью-Йорк.

Характеритика[ред. | ред. код]

«Він ніколи не створює враження, що його імпровізація — це результат механічного або математичного процесу, що базується на поєднанні акордів, натомість слідує своєму мелодичному натхненню протягом імпровізації. У п'єсі „Freedom Suite“ він грає різноманітні теми до тих пір, поки до слухача не доходить — спочатку повільно, а потім швидше -, що вони взаємопов'язані. Така увага до мелодійної структурі імпровізації, як і до гармонійної, зробила Роллінза одним з найзнаменитіших джазових імпровізаторів»[12] .

Харукі Муракамі включив Сонні Роллінза в другу книгу Джазових портретів, сказавши що "Є кілька причин, за якими мене приваблює Сонні Роллінз. Одна — це дивовижна відкритість при виконанні стандартних, звичайних на перший погляд речей, що робить його неповторним. Непомітно увійшовши в лоно мелодії, Роллінз спершу не поспішаючи розкриває її вміст і лише потім перекроює на свій лад, як би заводячи пружину заново. Залишаючи недоторканою зовнішню структуру, він вдається до текстових перестановок всередині композиції. Я не перестаю захоплюватися непередбачуваністю Роллінза ".

Дискографія[ред. | ред. код]

Як соліст[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Рік Альбом Лейбл
1953 Sonny Rollins with the Modern Jazz Quartet Prestige
1954 Moving Out Prestige
1955 Work Time Prestige
1956 Sonny Rollins Plus 4 Prestige
1956 Tenor Madness Prestige
1956 Saxophone Colossus Prestige
1956 Rollins Plays for Bird Prestige
1956 Tour de Force Prestige
1956 Sonny Boy Prestige
1957 Sonny Rollins, Vol. 1 Blue Note
1957 Way Out West Contemporary
1957 Sonny Rollins, Vol. 2] Blue Note
1957 The Sound of Sonny Riverside
1957 Newk's Time Blue Note
1957 Sonny Rollins Plays / Thad Jones Plays Period
1958 Freedom Suite Riverside
1958 Sonny Rollins and the Big Brass MetroJazz
1958 Brass / Trio перевыпуск Sonny Rollins and the Big Brass Verve
1958 Sonny Rollins and the Contemporary Leaders Contemporary
1959 At Music Inn (совмещённый LP с Тедди Эдвардсом) MetroJazz
1959 Oleo Old Style
1962 The Bridge RCA Victor
1962 What's New? RCA Victor
1962 Our Man in Jazz RCA Victor
1963 Sonny Meets Hawk! RCA Victor
1964 Now's the Time RCA Victor
1964 The Standard Sonny Rollins RCA Victor
1965 Sonny Rollins on Impulse! Impulse!
1966 Alfie Impulse!
1966 East Broadway Run Down Impulse!
1972 Next Album Milestone
1973 Horn Culture Milestone
1975 Nucleus Milestone
1976 The Way I Feel Milestone
1977 Easy Living Milestone
1979 Don't Ask Milestone
1980 Love at First Sight Milestone
1981 No Problem Milestone
1982 Reel Life Milestone
1984 Sunny Days, Starry Nights Milestone
1985 The Solo Album Milestone
1987 Dancing in the Dark Milestone
1989 Falling in Love with Jazz Milestone
1991 Here's to the People Milestone
1993 Old Flames Milestone
1996 Sonny Rollins + 3 Milestone
1998 Global Warming Milestone
2000 This Is What I Do Milestone
2006 Sonny, Please Emarcy

Концертні записи[ред. | ред. код]

1957 A Night at the Village Vanguard Blue Note
1965 There Will Never Be Another You Impulse!
1973 Sonny Rollins in Japan Victor (Japan)
тисяча дев'ятсот сімдесят чотири The Cutting Edge Milestone
+1978 Do not Stop the Carnival Milestone
1 986 G-Man Milestone
2001 Without a Song: The 9/11 Concert Milestone
2008 Road Shows, Vol. 1 Emarcy
2011 Road Shows, Vol. 2 Emarcy
2014 Road Shows, Vol. 3 Okeh

Як запрошений музикант[ред. | ред. код]

Лідер Альбом Рік
Майлс Девіс Miles Davis and Horns 1951
Майлс Девіс Dig 1951
Майлс Девіс Collectors 'Items 1953
Майлс Девіс Bags 'Groove 1954
Кенні Дорхем Jazz Contrasts 1957
арт Фармер Early Art 1954
Діззі Гіллеспі Duets 1957
Діззі Гіллеспі Sonny Side Up 1957
Бабс Гонсалез Weird Lullaby 1949
Ерні Анрі Last Chorus 1956
Джей Джей Джонсон Mad Be-Bop 1949
Джей Джей Джонсон JJ Johnson's Jazz Quintets 1949
Джей Джей Джонсон Trombone By Three 1949
Еббі Лінкольн That's Him! 1957
Modern Jazz Quartet The Modern Jazz Quartet at Music Inn Volume 2 1958
Телоніус Монк Thelonious Monk and Sonny Rollins 1953
Телоніус Монк Monk 1954
Телоніус Монк Brilliant Corners 1957
Фетс Наварро The Fabulous Fats Navarro 1949
Бад Пауелл The Amazing Bud Powell 1949
Макс Роуч Clifford Brown and Max Roach at Basin Street 1956
Макс Роуч Max Roach + 4 1956
Макс Роуч Jazz in ¾ Time 1957
The Rolling Stones Tattoo You 1 981
Тінер МакКой Milestone Jazzstars in Concert 1978

Нагороди[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Прізвище походить від відомого гравця бейсбольної команди «Бруклін Доджерс», пітчера Дона Ньюкомба, на якого Сонні Роллінз був схожий зовні
  2. ↑ 11 вересня 2001 року Сонні Роллінз спостерігав з вікна руйнування Всесвітнього торгового центру в результаті теракту і був змушений евакуюватися з квартири, прихопивши з собою тільки саксофон. П'ятьма днями пізніше він виїхав до Бостона, де дав концерт в колледжі Берклі. Запис того концерту і вийшла в 2005 році, завоювавши Греммі 2006 року

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ https://www.nytimes.com/2017/05/29/arts/music/sonny-rollins-archives-schomburg-center.html
  5. ↑ Czech National Authority Database
  6. ↑ а б Montreux Jazz Festival Database
  7. ↑ Sonny Rollins " Bio. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  8. ↑ http://www.allmusic.com/artist/p7446/biography(англ.)
  9. ↑ Sonny Rollins Facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Sonny Rollins. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 20 травня 2021.
  10. ↑ Сонни Роллинс (Sonny Rollins) для JazzWeekly — 23 Ноября 2009 — Сибирский Джазовый Курьер. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 травня 2021.
  11. ↑ Jazz-квадрат: новости современного джаза, обзоры, интервью. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 травня 2021.
  12. ↑ Sonny Rollins: Freedom Suite Revisited
  13. ↑ Сонни Роллинс назван лучшим джазменом года: Культура: Lenta.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сонні_Роллінз&oldid=42364139