Очікує на перевірку

Соня Кошкіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксенія Василенко
Ім'я при народженніКсенія Микитівна Василенко
ПсевдоКаша Сальцова
Народилася8 липня 1985(1985-07-08) (39 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьжурналістка, редакторка, телеведуча, письменниця
Галузьжурналістика[1]
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка і КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мовукраїнська і російська
Посадаспіввласниця і шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег»
БатькоВасиленко Микита Кімович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кошкіна.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко.

Со́ня Ко́шкіна (справжнє ім'я — Ксенія Микитівна Василенко; нар.8 липня 1985, Київ, УРСР[2][3]) — українська журналістка, співвласник і шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег», телеведуча. Автор книги «Майдан. Нерассказанная история» (2015).[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась у 1985 році. Батько — Василенко Микита Кімович — викладач КНУ.

1998—2002 — навчалася в Школі юного журналіста «Юн-прес» при Київському палаці дітей та юнацтва. Після закінчення два роки там же викладала.[5] З 2008 року викладає у київському інституті Горшеніна.

2003—2005 — кореспондент газети «День»[5]. У вересні 2005 року почала працювати в інтернет-виданні «Обозреватель». Саме тоді, за пропозицією шеф-редактора сайту Олега Медведєва взяла псевдонім.[3]

2007 — закінчила Інститут журналістики КНУ. Незадоволена отриманою освітою, вступила до аспірантури Одеської юридичної академії на спеціальність «Філософія права»[3][5].

У червні 2009 року, залишивши «Обозреватель», стала шеф-редактором і співвласником інтернет-видання «Лівий берег»[5][6][7].

У травні 2012 року захистила в КНУ ім. Шевченка дисертацію «Інтернет-видання як чинник формування демократичної та політичної культури», отримавши ступінь кандидата політичних наук[8]. Однак у жовтні Шевченківський райсуд за позовом заступника декана філософського факультету КНУ з наукової роботи Сергія Руденка скасував присвоєння ступеня у зв'язку з плагіатом[9][10]. Кошкіна заявила про цькування з боку співробітника президентської адміністрації Андрія Портнова[11].

Однак, в травні 2015 року Вищий адміністративний суд скасував це рішення. Наразі, всі обвинувачення знято.

2013-го вступила до Університету «Тор Вергата» у Римі, де навчалася політичним наукам у професора Массімо Розатті. Після його смерті 2014-го, продовжила курс.

З червня 2015 по серпень 2017 року - ведуча програми «Лівий берег» на телеканалі «24». Текстові версії ефірів також публікувалися LB.ua у форматі спецтеми та окремої рубрики «Постскриптум».

У липні 2018 року запустила авторську програму KishkiNa, що виходить на YouTube у форматі інтерв'ю.[12]

Була парафіянкою УПЦ (МП). У 2018 р. перейшла до ПЦУ.

В жовтні 2019 повторно захистила дисертацію  з соціальних наук. Викладає в Інституті журналістики, спеціалізація  — «інтерв’ю».[13]

23 травня 2019 року Соня народила доньку, яку назвали Естер[14].

Після початку повномасштабного вторгнення вирішила емігрувати в більш комфортніші краї[15].

Псевдонім

[ред. | ред. код]

Як пояснює сама Ксенія[3]:

Взагалі я народилася Сонею. Моя мама завжди хотіла доньку Соню. Але тато наполіг назвати Ксенією, а не Сонькою, — щоб у школі не дражнили. Коли я переходила на «Обозреватель», у мене на той момент ще тривав контракт з газетою «День», і Олег Медведєв — тодішній редактор сайту — запропонував взяти псевдонім. Ім'я у мене вже було. А Кошкіна — тому що дуже люблю кішок. Зараз у мене кішка Соня живе.

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

Майдан

[ред. | ред. код]

Під час Євромайдану підтримувала протестувальників. У лютому 2015 року опублікувала книгу «Майдан. Нерозказана історія». У книзі Ксенія виклала власне бачення планування і розгону студентських протестів, а також ключових подій Майдану. Зокрема, хто влаштував бійню на Банковій 1 грудня і спробу розгону Майдану 10 грудня, хто доставив з Росії в Україну «гуманітарний вантаж» (13 тисяч гранат), який застосовували проти Майдану, який наказ отримали снайпери, хто розстрілював героїв Небесної сотні, якими були останні години Віктора Януковича як президента[16] і хто допомагав йому втекти.

Було реалізовано 24 тисячі примірників.[17]

Публікація листування Ландіка

[ред. | ред. код]

18 листопада 2011 року видання «Лівий берег» опублікувало фото, на якому народний депутат Володимир Ландік веде СМС-листування про долю свого сина, який на той момент перебував під судом за звинуваченням у побитті дівчини[18], після чого той звернувся до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Соні Кошкіної «за недотримання таємниці листування інтернет-виданням LB.ua»[19].

Проте, прокуратура приступила до розгляду заяви тільки через вісім місяців, у зв'язку з чим Соня Кошкіна заявила, що «Ландік — лише нагода, формальний привід наїхати на нас»[20]. 29 червня 2012 року Соня Кошкіна заявила, що не повертатиметься до Україниа де вона до того була?, доки «не з'явиться і не буде оприлюднена офіційна відмова в порушенні кримінальної справи за епізодом з Ландіком» і вона не отримає інших гарантій, та сказала, що не виключає, що попросить політичного притулку в одній з європейських країн[21].

4 липня 2012 року на LB.ua було опубліковано відкритий лист Соні Кошкіної від імені Володимира Ландіка[22], на який була її відповідь із вибаченнями на адресу Ландіка[23]. Наступного дня, Ландік звернувся до прокуратури з проханням припинити кримінальне переслідування журналістів LB.ua за його зверненням[24].

Незважаючи на це, 18 липня прокуратура порушила кримінальну справу за фактом вчинення злочину («порушення таємниці листування чи іншої кореспонденції державного діяча»)[25]. Того ж дня, видання «Лівий берег» закрило доступ до свого вмісту й оприлюднило на головній сторінці сайту фотографії посадовців, яких вважало відповідальними за порушення справи: глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна, першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського і радника президента Андрія Портнова — з підписом: «Спитайте в них, де LB.ua»[26]. При цьому, Льовочкін та Хорошковський засудили порушення справи[27][28]. Прес-служба президента Януковича випустила повідомлення про те, що президент висловив своє занепокоєння та доручив перевірити законність відкриття справи[29]. США закликали владу України припинити переслідування за цією справою і забезпечити плюралізм і незалежність ЗМІ[30][31].

Погрози

[ред. | ред. код]
  • 21 травня 2017 — у Києві було пограбовано квартиру батьків Кошкіної. Сама Соня пов'язала це зі своєю професійною діяльністю.[32][33]
  • 31 жовтня 2017 — Кошкіна заявила, що отримала погрози життю[34]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Соня Кошкина (16 лютого 2011). Киев. Родина нежная. LB.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  3. ↑ а б в г Кошка, которая гуляет сама по себе. Дуся. Телекритика. 5 червня 2008. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  4. ↑ «Майдан» Соні Кошкіної: про потвор і людей. detector.media. 5 березня 2015. Процитовано 1 січня 2023.
  5. ↑ а б в г Соня Кошкина: „Цель личного обогащения передо мной не стоит“. Телекритика. 24 вересня 2009. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  6. ↑ Кошкина ушла из „Обозревателя“ на „Левый берег“. Подробности. Дуся. Телекритика. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  7. ↑ Соня Кошкіна пішла з «Оглядача». Телекритика. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  8. ↑ Главред „Левого берега“ Соня Кошкина стала кандидатом наук!. Дуся. Телекритика. 17 травня 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  9. ↑ СОНЯ К. КАНДИДАТ ПЛАГИАСТИЧЕСКИХ НАУК. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  10. ↑ СОНЯ КОШКИНА НЕ КАНДИДАТ НАУК, А ОБЫЧНЫЙ ПЛАГИАТОР. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 18 січня 2013.
  11. ↑ Соня Кошкіна відстоюватиме наукове звання в апеляції. Телекритика. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
  12. ↑ Соня Кошкіна запустила авторську програму на YouTube. mediananny.com (російською) . 2 липня 2019. Процитовано 1 січня 2023.
  13. ↑ Соня Кошкіна: «Я проходжу туди, куди більшості журналістів доступ намертво закритий. Це моя фішка». detector.media. 2 липня 2019. Процитовано 1 січня 2023.
  14. ↑ Соня Кошкіна народила доньку. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 1 червня 2019.
  15. ↑ https://detector.media/infospace/article/214534/2023-07-21-u-chekhii-vydaly-knygu-pro-povnomasshtabnu-viynu-v-ukraini-yaku-sonya-koshkina-napysala-u-spivavtorstvi-z-istorykom-radomyrom-mokrykom/
  16. ↑ Пеньки и страусы. Как менялся Виктор Янукович. LB.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  17. ↑ Майдан. Нерассказанная история. Фрагменты из книги Сони Кошкиной - тема на портале новостей LB.ua. LB.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  18. ↑ «Ландик-старший спасает сына с помощью технологов и „правильных“ комментариев на сайтах [Архівовано 29 червня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  19. ↑ «Соне Кошкиной грозит до семи лет тюрьмы (ДОКУМЕНТ) [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  20. ↑ «Соня Кошкина: Ландик — лишь повод наехать на Lb.ua [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  21. ↑ «Соня Кошкіна виїхала з України [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.]». Українська правда.
  22. ↑ Владимир Ландик (4 липня 2012). ​Открытое письмо Народного депутата Украины Владимира Ландика шеф-редактору on-line газеты „Левый берег“. LB.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  23. ↑ Соня Кошкина (4 липня 2012). ​Ответ Сони Кошкиной на открытое письмо Владимира Ландика. LB.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  24. ↑ Ландик просит прокуратуру прекратить преследование журналистов LB.ua. LB.ua. 5 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  25. ↑ Прокуратура порушила кримінальну справу щодо LB.ua за заявою Ландіка. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  26. ↑ LB.ua закрився й оприлюднив фото своїх імовірних переслідувачів. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  27. ↑ Сергій Льовочкін засудив порушення кримінальної справи щодо Lb.ua. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  28. ↑ Хорошковський прокоментував ситуацію навколо LB.ua. Телекритика. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  29. ↑ Янукович занепокоєний подіями довкола ТВі і LB.ua. Телекритика. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  30. ↑ Statement on Prosecutions of Independent Media in Ukraine. USOSCE. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 27 липня 2012.
  31. ↑ США призвали власти Украины прекратить преследование LB.ua и ТВі. LB.ua. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 27 липня 2012.
  32. ↑ Соня Кошкина об ограблении и угрозах в свой адрес: «Полагаю, что это – только начало». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  33. ↑ «Я не хочу думати, що це – акт залякування. Але думаю». В батьків Соні Кошкіної пограбували квартиру. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  34. ↑ «Готуйся померти»: Соня Кошкіна розповіла, що отримала повідомлення з погрозами. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соня_Кошкіна&oldid=43563038