Ейтор Вілла-Лобос
| Ейтор Вілла-Лобос | |
|---|---|
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | порт. Heitor Villa-Lobos |
| Дата народження | 5 березня 1887[1][2][…] |
| Місце народження | Ріо-де-Жанейро, Бразильська імперія[4][5][6] |
| Дата смерті | 17 листопада 1959[1][2][…] (72 роки) |
| Місце смерті | Ріо-де-Жанейро, Бразилія[4][5][6] |
| Роки активності | 1915 — 1958 |
| Громадянство | Бразилія[6] |
| Професії | композитор, хореограф, диригент, музикознавець, вчитель, класичний гітарист, піаніст, гітарист |
| Інструменти | гітара |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди | |
| Батько | Raul Villa-Lobosd |
 Файли у Вікісховищі | |
Ейтор Вілла-Лобос (точніше: Ейтор Віла-Лобуш; порт. Heitor Villa-Lobos, 5 березня 1887, Ріо-де-Жанейро — 17 листопада 1959, Ріо-де-Жанейро) — бразильський композитор, знавець музичного фольклору, диригент, педагог. Брав уроки у Ф. Браги.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 березня 1887 в Ріо-де-Жанейро.
У 1905—1912 роках подорожував по країні, вивчав народний побут, музичний фольклор (записав понад 1000 народних мелодій). З 1915 року виступав з авторськими концертами.
У 1923—1930 роках жив переважно в Парижі, спілкувався з французькими композиторами.
У 30-х роках провів велику роботу по організації в Бразилії єдиної системи музичної освіти, заснував ряд музичних шкіл і хорових колективів.
Помер 17 листопада 1959 в Ріо-де-Жанейро.
Діяльність[ред. | ред. код]
Ейтор Вілла-Лобос є автором спеціальних навчальних посібників («Практичне керівництво», «Хоровий спів», «Сольфеджіо» та ін.), теоретичної праці «Музичне виховання». Він також виступав як диригент, музично-громадський діяч, пропагував на батьківщині й в інших країнах бразильську музику. Музичну освіту отримав у Парижі, де познайомився з А. Сеговією і якому надалі присвятив усі свої твори для гітари. Твори Вілла-Лобоса для гітари мають яскраво виражений національний характер, сучасні ритми і гармонії в них тісно переплітаються із самобутніми піснями і танцями бразильських індіанців і негрів.
Вілла-Лобос був головою національної композиторської школи. Виступив ініціатором створення Бразильської академії музики (1945 року — її президент)
Розробив систему музичного виховання дітей. 9 опер, 15 балетів, 20 симфоній, 18 симфонічних поем, 9 концертів, 17 струнних квартетів; 14 «Шорос» (1920−29), «Бразильські бахиани» (1944) для інструментальних ансамблів, безліч хорів, пісень, музика для дітей, обробки фольклорних зразків і ін. — усього понад тисячу найрізноманітніших творів.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У 1986 році у Ріо-де-Жанейро відкритий музей Вілла-Лобоса.
- На честь музиканта названо астероїд.
- Зображений на банкноті 500 бразильських крузадо.
Вілла-Лобос та Україна[ред. | ред. код]
Український поет-модерніст Микола Бажан включив до циклу «Нічні концерти» вірш «Бразиліана Вілла Лобоса»[7]:
- Як марево південне, як далеч бездонна,
- Нараз розгорнулась мелодій запона,
- І з перших же тактів і тонів прелюду
- Розкрились, покірні творимому чуду,
- Печалі і сни чужедального люду,
- Його сподівання, легенди, химери, -
- - І легко піднісся,
- мов час з-над пригашених вогнищ тапери...
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118768476 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в Musica Brasilis Project
- ↑ Микола Бажан. Том 1. Бразиліана Віла Лобоса. — Київ, 1984. — С.607-611
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт, присвячений композитору [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]
