Костел Святого Антонія та монастир бернардинців (Гвіздець): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Лама1 (обговорення | внесок) |
Лама1 (обговорення | внесок) м /* про орган - в іншому розділі |
||
| Рядок 75: | Рядок 75: | ||
З [[1945]] року землі відійшли до складу [[СРСР]] згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. [[1945]] року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. В костелі доби [[бароко]] створено склад [[цемент]]у, потім склад збіжжя. Келії колишнього [[монастир]]я віддали під місцеву [[Лікарня|лікарню]]. Коли лікарню пересели в інше приміщення, в келіях розмістили [[Музична школа|музичну школу]] і місцеву [[Бібліотека|бібліотеку]]<ref name="Гвіз"></ref>. |
З [[1945]] року землі відійшли до складу [[СРСР]] згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. [[1945]] року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. В костелі доби [[бароко]] створено склад [[цемент]]у, потім склад збіжжя. Келії колишнього [[монастир]]я віддали під місцеву [[Лікарня|лікарню]]. Коли лікарню пересели в інше приміщення, в келіях розмістили [[Музична школа|музичну школу]] і місцеву [[Бібліотека|бібліотеку]]<ref name="Гвіз"></ref>. |
||
== У |
== У Незалежній Україні == |
||
У приміщеннях, де була бібліотека, працювало духовне училище. [[1991]] [[Івано-Франківська обласна рада]] повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді. [[1992]] року костел Св. Антонія наново висвятили і перевели до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського)<ref name="Гвіз"></ref>. |
У приміщеннях, де була бібліотека, працювало духовне училище. [[1991]] [[Івано-Франківська обласна рада]] повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді. [[1992]] року костел Св. Антонія наново висвятили і перевели до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського)<ref name="Гвіз"></ref>. |
||
На даний час деякі елементи оздоблення пошкоджені часом. Проте ведеться активна робота зі збереження пам'ятки. Зокрема, дерев'яні скульптури з головного вівтаря та деякі інші елементи передані для кращого збереження до сховищ музею у Івано-Франківськ (Михайло Архангел, дві фігури нерозпізнаних святих). Цегляний паркан для безперешкодного доступу розібрано. |
|||
== Органи костелу == |
== Органи костелу == |
||
Версія за 03:16, 28 січня 2015
| Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д.Координати: 48°34′52″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д. / 48.5811389° пн. ш. 25.2824306° сх. д. | ||||
| Країна | Україна, Івано-Франківська область | |||
| Місто | Гвіздець | |||
| Конфесія | католицизм | |||
| Орден | оо. бернардини первісно | |||
| Тип | церква | |||
| Тип будівлі | оборонний монастир (кляштор) | |||
| Стиль | бароко | |||
| Засновник | Ян Прокопович у 1475 р, відновив князь Міхал Пузина, писар литовський, 1715 р. | |||
| Перша згадка | 1475 р., 1715 р., 1730 р. | |||
| Початок будівництва | дерев'яні споруди після 1530 р. | |||
| Побудовано | перебудови в кінці XIX ст. | |||
|
Основні дати: 1710, 1715 —1730 | ||||
|
Будівлі: костел, дзвіниця, кам'яний паркан, трапезна, келії, скульптура Св. Яна з Дуклі | ||||
| Статус | Культурне надбання України | |||
| Стан | задовільний | |||
  Бернардинський монастир і костел (Гвіздець), Івано-Франківська область, Коломийський район (Україна) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Бернардинський монастир (в смт Гвіздець) — маловідома видатна пам'ятка доби Розвиненого бароко на теренах сучасної України. Нині Івано-Франківська область, Коломийський район.
Загальна характеристика
Комплекс костелу і монастиря бернардинів побудований у 1721–1735 рр. Складові частини:
Костел побудований з цегли, потинькований, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси з бароковими дахами. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.
Келії з північного боку, прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Склепіння 1-го поверху хрещаті і напівциркульні. У 1784 році в приміщенні келій влаштували парафіяльну школу.
Дзвіниця прибудована в камені у 1899-1902 роках при збереженні барокового характеру. Мурована з каменя, у формі двоярусної з двома входами брами. Первісні дзвони викрадені і вивезені за часів фашистської окупації Гвіздця. Верхи дзвіниці прикрашають скульптури янголів та зображення Богородиці.
Історія споруди
Парафія відома з кінця XV ст. У 1475 році, в часи Галицького князівства, Ян Прокопович, мешканець села Гвіздець, став найпершим фундатором костелу.
Парафія у Гвіздці заново була відновлена 1710 року. Фундатором костелу на новому етапі став князь Міхал Пузина, писар литовський, котрий 1715 року і з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію — кляштор отців бернардинів. В протоколі візиту архієпископа Скарбка святиня була визначена існуючою. Той же Скарбек на підставі акту фундації, виданого Пузиною 7 червня 1719 р., надав остаточну згоду на поселення бернардинів у Гвіздці. Фундатор зобов'язався побудувати власним коштом костел і кляштор для 12 ценців, захристію і монастирську бібліотеку, і виділити відповідну площу на город для нового монастиря [1].
Звістку про новофундовану святиню було надруковано 1724 року. З 1725 року костел відправляв службу божу. 1728 року дерев'яний костел з кляштором постраждали від пожежі.
1729 року отримані гроші і коштовності по заповіту від княгині Софії Пузина ( на той час дружини Людвіка Каліновського, старости вінницького) на побудову костелу вже кам'яного. Облаштування костелу тривало декілька років з перервами. 1736 року створено вівтар Св. Антонія. Станіслав Костка Пузина, староста упіцький придбав для цього вівтаря позолочену одежу. В 1739 році Міхал Врублевський, наставник кляштору у Гвіздці, разом з Теклею Бєльською заснував фонд для головного вівтаря костелу, котрий визолотив і правив малярською роботою Жураховський. 1759 року - поставлено статую святого Яна з Дуклі (завдяки коштам князя Станіслава Пузини).
У 19 столітті
Ремонтно-реставраційні роботи проводили у 1838 і 1880[1]. На початку вересня 1888 року костел знову постраждав від пожежі,постраждали дахи. Парафіяни встигли врятувати вироби з срібла, образа (не всі) і навіть різьблені з дерева оздоби. Дахи костелу терміново відремонтували напередодні зими[1]. В теплу пору 1889 року костел потинькували в інтер'єрі. Того ж будівельного сезону створили дахи-шатро на західних вежах костелу. 1890 року ремонтували західний (головний) фасад, додавши новий портал із коринфськими колонами, котрі виконав Фелікс Дорганович з Острівця. Всі ремонтні роботи йшли під керівництвом інженера-будівельника Альбіна Згурського. До 1892 року встановили нововиготовлені вівтарі, хоча службу правили ще з листопада 1889 року[1]. Головний вівтар костелу прикрашали різьблені фігури святих - Франциск Ассізький, архангел Михаїл, Св. Клара, Антоній Падуанський. Новий амвон у костелі прикрасили фігурами чотирьох євангелістів, врятованих з погорілої споруди. Нові вівтарі костелу наприкінці XIX ст. виготовлені коштом підприємця Фердинанда Маєрського з Перемишля[1] .
У 20 столітті
В період 1899-1902 років ґрунтовно (від самого фундаменту) перебудували дзвіницю перед костелом у необароковому стилі.
Монастир і костел збереглися в часи 1-ї світової війни пошкодженими. Дахи споруди та дахи-шатро на вежах 1916 р. знову були пошкоджені. За часів Польши у 1918 р. проведено чергову реставрацію.
Нові відновлювальні роботи на даху і на вежах проведені у 1918—1922 рр. за проектом Єжи Косінського. Роботи вели інженер Райшем з Коломиї та Петро Вадовський[1].
З 1945 року землі відійшли до складу СРСР згідно перерозподілу земель за повоєнними угодами. 1945 року монастир ліквідовано за наказом комуністичного уряду. В костелі доби бароко створено склад цементу, потім склад збіжжя. Келії колишнього монастиря віддали під місцеву лікарню. Коли лікарню пересели в інше приміщення, в келіях розмістили музичну школу і місцеву бібліотеку[1].
У Незалежній Україні
У приміщеннях, де була бібліотека, працювало духовне училище. 1991 Івано-Франківська обласна рада повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді. 1992 року костел Св. Антонія наново висвятили і перевели до складу деканату Івано-Франківського (Станіславського)[1].
На даний час деякі елементи оздоблення пошкоджені часом. Проте ведеться активна робота зі збереження пам'ятки. Зокрема, дерев'яні скульптури з головного вівтаря та деякі інші елементи передані для кращого збереження до сховищ музею у Івано-Франківськ (Михайло Архангел, дві фігури нерозпізнаних святих). Цегляний паркан для безперешкодного доступу розібрано.
Органи костелу
Є відомості про створення органу наприкінці XVIII ст., коли костел обладнали ще і циборіумом та антипендіумом головного вівтаря. Біля костелу створили Хресну дорогу.
Новий орган костел отримав 1896 року, котрий створив Олександр Жебровський, майстер зі Львова[1].
Див. також
Примітки
Джерела
- Шубарт, Павло. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. - Одеса, 2012. - ISBN 978-966-413-321-7.
- Замки і храми України
- Памятники градостроительства и архитектуры УССР, Т 2, Киев, «Будівельник», 1985
- Сайт Гвіздця