Королівство Рюкю: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м AlexKozur перейменував сторінку з Цінванго Рюкю на Королівство Рюкю |
м оформлення |
||
Рядок 54: | Рядок 54: | ||
}} |
}} |
||
''' |
{{ніхонго|'''Королівство Рюкю́'''|琉球王国|Ryūkyū Ōkoku|{{Lang-ryu|琉球國}}; {{Китайська|琉球國|琉球国|Liúqiúguó|Люцюго}} }} — [[монархія|монархічна]] держава на островах [[острови Рюкю|Рюкю]] в [[Східна Азія|Східній Азії]]. Існувала протягом [[1429]]—[[1872]] ([[1879]]) років. Контролювала незначну територію островів [[острови Окінава|Окінава]], [[острови Амамі|Амамі]] та [[острови Сакісіма|Сакісіма]], з населенням близько 250 тисяч осіб. Основою господарства була [[посередництво|посередницька]] морська [[торгівля]] між країнами Східної та [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]]. Визнавала себе [[васал]]ом [[Китай|Китаю]] династій [[династія Мін|Мін]] та [[династія Цін|Цін]]. Керувалася [[ван (титул)|ван]]ами (Цінванго з {{lang-zh|親王國}} дослівно королівство) Рюкю з аристократичного роду [[рід Сьо|Сьо]], які отримували титулатуру від китайських [[імператор Китаю|імператорів]]. [[1609]] року [[вторгнення Сімадзу|завойована]] [[японці|японськими]] [[самурай|самураями]] роду [[Сімадзу]], після чого увійшла до складу удільного володіння [[Сацума-хан]], ставши васалом [[Японія|Японії]]. Незважаючи на подвійну васальну залежність від Китаю та Японії, зберігала [[незалежність]] у відносинах з іноземними державами. [[1872]] року перейменована на японське удільне володіння [[Рюкю-хан]]. [[1879]] року [[анексія Рюкю|анексована]] японським урядом і перетворена на префектуру [[префектура Окінава|Окінава]]. Відіграла важливу роль в міжкультурному обміні держав регіону, які століттями дотримувалися політики ізоляції. |
||
== Назва == |
== Назва == |
||
У японській та китайській історіографії зустрічається також сполучення «Ванго Рюкю» (琉球王国), для підкреслення титулу головного правителя — вана.{{джерело}} У західній науковій літературі це сполучення часто перекладають як «[[Королівство]] Рюкю», а в російськомовних працях зустрічається «[[Царство]] Рюкю». |
|||
Уперше назва «Держава Рюкю» (流求國) зустрічається в китайській історичній хроніці «[[Записи Суй]]» ([[7 століття]])<ref>Стаття «Рюкю», Розділ «Східні варвари», Частина 46 «Збірка переказів», Том 81 ([http://www.guoxue.com/shibu/24shi/suisu/sui_081.htm 『隋書』卷81列傳第46東夷流求國條])</ref>. В ній згадується, що [[610]] року Рюкю стало васалом китайської династії [[династія Суй|Суй]]. Ця держава була розташована на південний схід від Китаю, в Східному морі, на віддаленому острові. Згодом фонетичне сполучення «Рюкю» (流求) стали записувати омонімічними ієрогліфами «Рюкю» (琉球) — «край [[Самоцвіти|самоцвітів]]». Достеменно невідомо, чи позначало тогочасне Рюкю острів [[Окінава]] — центр архіпелагу Рюкю, чи острів [[Тайвань]]. До [[14 століття]] в китайській писемній традиції словом «Рюкю» окреслювали всі острови регіону. Лише після прибуття до Ціньмінського Китаю данницького посольства з Окінави, її стали називати «Великим Рюкю» (大琉球) або просто «Рюкю», а Тайвань — «Малим Рюкю» (小琉球) або «Тайванем». |
|||
== Історія == |
== Історія == |
Версія за 23:46, 12 липня 2018
Цінванго Рюкю | ||||
Данник Китаю Васал Сацума-хан | ||||
| ||||
Емблема роду Сьо | ||||
Столиця | Шюрі | |||
Мови | Рюкюська, Японська, Китайська | |||
Релігії | Буддизм, Конфуціанство, Автентична рюкюська релігія, Синто | |||
Форма правління | Монархія | |||
Ван | ||||
- 1429 — 1439 | Сьо Хасі (перший) | |||
- 1848 — 1879 | Сьо Тай (останній) | |||
Історія | ||||
- Об'єднання | 1429 | |||
- Завоювання Рюкю | 5 квітня 1609 | |||
- Адмінреформа | 1871 | |||
- Анексія Японською імперією | 11 березня 1879 | |||
- Битва за Окінаву | 1 квітня — 21 червня 1945 | |||
Площа | ||||
- 1879[1] | 2223 км2 | |||
Населення | ||||
- 1879[1] | 286 787 осіб | |||
Густота | 129 осіб/км² | |||
|
Королівство Рюкю́ (яп. 琉球王国, Ryūkyū Ōkoku, рюк. 琉球國; кит. трад. 琉球國, спр. 琉球国, піньїнь: Liúqiúguó, акад. Люцюго) — монархічна держава на островах Рюкю в Східній Азії. Існувала протягом 1429—1872 (1879) років. Контролювала незначну територію островів Окінава, Амамі та Сакісіма, з населенням близько 250 тисяч осіб. Основою господарства була посередницька морська торгівля між країнами Східної та Південно-Східної Азії. Визнавала себе васалом Китаю династій Мін та Цін. Керувалася ванами (Цінванго з кит. 親王國 дослівно королівство) Рюкю з аристократичного роду Сьо, які отримували титулатуру від китайських імператорів. 1609 року завойована японськими самураями роду Сімадзу, після чого увійшла до складу удільного володіння Сацума-хан, ставши васалом Японії. Незважаючи на подвійну васальну залежність від Китаю та Японії, зберігала незалежність у відносинах з іноземними державами. 1872 року перейменована на японське удільне володіння Рюкю-хан. 1879 року анексована японським урядом і перетворена на префектуру Окінава. Відіграла важливу роль в міжкультурному обміні держав регіону, які століттями дотримувалися політики ізоляції.
Назва
У японській та китайській історіографії зустрічається також сполучення «Ванго Рюкю» (琉球王国), для підкреслення титулу головного правителя — вана.[джерело?] У західній науковій літературі це сполучення часто перекладають як «Королівство Рюкю», а в російськомовних працях зустрічається «Царство Рюкю».
Уперше назва «Держава Рюкю» (流求國) зустрічається в китайській історичній хроніці «Записи Суй» (7 століття)[2]. В ній згадується, що 610 року Рюкю стало васалом китайської династії Суй. Ця держава була розташована на південний схід від Китаю, в Східному морі, на віддаленому острові. Згодом фонетичне сполучення «Рюкю» (流求) стали записувати омонімічними ієрогліфами «Рюкю» (琉球) — «край самоцвітів». Достеменно невідомо, чи позначало тогочасне Рюкю острів Окінава — центр архіпелагу Рюкю, чи острів Тайвань. До 14 століття в китайській писемній традиції словом «Рюкю» окреслювали всі острови регіону. Лише після прибуття до Ціньмінського Китаю данницького посольства з Окінави, її стали називати «Великим Рюкю» (大琉球) або просто «Рюкю», а Тайвань — «Малим Рюкю» (小琉球) або «Тайванем».
Історія
Цінванго Рюкю було створене 1492 року в результаті об'єднання трьох протодержав острова Окінава. Першим правителем держави був ван Сьо Хасі з першої династії Сьо. Країна не мала потужного централізованого державного управління, оскільки об'єднання острова було проведено на федеративних засадах. Місцеві володарі адзі мали широку автономію й часто піднімали повстання проти ванського двору. Вани династії Сьо визнавали себе данниками китайських імператорів й вели активну торгівлю з Китаєм.
Через 63 роки після заснування держави перша династія була знищена в результаті перевороту. Лідер заколотників Сьо Ен проголосив себе новим ваном Рюкю й започаткував другу династію Сьо. Правителі цієї династії взяли курс на централізацію управління й переселили усіх дрібних володарів до своєї столиці в Шюрі. 1571 року рюкюські війська підкорили тубільні племена островів Амамі на північ від Окінави. Рюкю залишалося державою-данником Китаю в системі китаєцентричного світового порядку. Вона грала роль торговельного посередника між країнами Азії.
1609 року держава Рюкю була завойована 3-тисячним військом роду Сімадзу, самурайських володарів з південннояпонського уділу Сацума. Завойовники зберегли політично-соціальний устрій держави, змусивши ванів місцевої династії визнати себе васалами Імператора і сьоґуна Японії. Сацумці також дозволи населенню Рюкю сплачувати данину Китаю, з метою отримання прибутків від торгівлі Рюкю з Китаєммм.
1853 року Рюкю відвідала американська військова ескадра на чолі з Меттью Перрі з вимогою укласти двосторонні відносини. 1854 року, під час повторного візиту американців, було укладено нерівноправиний американо-рюкюський договір про дружбу.
1871 року, з метою встановлення японського суверенітету над Рюкю, японський уряд в односторонньому порядку оголосив про перетворення королівства Рюкю на автономний уділ Японської імперії — Рюкю-хан. 1879 року японці провели анексію Рюкю, ліквідувавши державу й заснувавши на її місці префектуру Окінава. Останній ван Рюкю Сьо Тай разом із родиною отримав права японської титулованої шляхти й пожиттєву пенсію.
Державний устрій
Трон | Ван | |||||||||
Рада | Тронна | Регент | ||||||||
Три міністри | ||||||||||
Палацова | П'ятнадцять чиновників | |||||||||
Центральний уряд | Управління | Радники у справах | ||||||||
Ресурсів | Витрат | Скарбу | Правосуддя | Населення | Мистецтв і ремесел | Дипломатії |
Примітки
- ↑ 『沖縄門中事典』, 宮里朝光 監修、那覇出版社, 2001.
- ↑ Стаття «Рюкю», Розділ «Східні варвари», Частина 46 «Збірка переказів», Том 81 (『隋書』卷81列傳第46東夷流求國條)
Джерела та література
Королівство Рюкю // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Рюкю |