Префектура Окінава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Префектура Окінава
Flag of Okinawa Prefecture.svg
 Прапор
Map of Japan with highlight on 47 Okinawa prefecture.svg

Префектура на карті Японії
Країна Японія Японія
Регіон Кюшю
Центр Наха
Код 47000-7
ISO JP-47
Площа 2276,15 км²[1]
Населення 1 407 531 осіб
(Станом на 1 липня 2012)
Густота 618 осіб/км²
Зв'язок Офіційна сторінка
проект

Префекту́ра Окіна́ва (яп. 沖縄県, おきなわけん, МФА: [okʲinawa keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Кюшю. Займає територію усього Рюкюського архіпелагу. Адміністративний центр префектури — Наха. Межує з префектурами Каґошіма та Міядзакі по морю. Має морський кордон із Китайською Народною Республікою та Республікою Китай. Заснована 1879 року на основі автономного уділу Рюкю, колишньої Рюкюської держави. Після поразки Японії в Другій світовій війні в 1947 році перебувала під окупацією США до 1972 року. Площа становить 2276,15 км². Станом на 1 липня 2012 року в префектурі мешкало 1 407 531 осіб. Густота населення складала 618 осіб/км². Основою економіки є сільське господарство й рибальство. На території префектури розташовані численні історико-культурні пам'ятки стародавнього Рюкю, зокрема замок Шюрі та інші рюкюські замки, що є обєктами Світової спадщини ЮНЕСКО. В префектурі розміщена найбільша кількість в Японії військових баз Збройних сил США[2].

Географія[ред.ред. код]

Традиційне окінавське поселення

Префектура Окінава розташована на архіпелазі Рюкю, що лежить на кордоні Східно-Китайського моря та Тихого океану. Вона займає стратегічне положення між Японським архіпелагом, Азійським материком та островами Південно-Східної Азії.

Окінаві належать острови Сенкаку — територія на яку претендує КНР.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Рюкюська держава
Палац замку Шюрі — резиденції монархів Рюкюської держави

З 14 століття на території префектури Окінава існувала окрема Рюкюська держава. Її правитель мав титул вана і вважався васалом китайського імператора. 1609 року ця держава була завойоване самураями роду Шімадзу з південнояпосього уділу Сацума. Завойовники зберегли формальну незалежність рюкюсців, але посадили в столиці держави свого намісника-наглядача. Відтоді Рюкю перебувало у подвійній васальній залежності від Китаю і Японії[2].

1872 року японський уряд в односторонньому порядку перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а 1879 року остаточно анексував його, утворивши префектуру Окінава. До 1912 року японці залишили в префектурі стару рюкюську систему управління, податків та господарювання. Відсутність модернізації спричила хронічне соціально-економічне відставання префектури від регіонів Центральної Японії. Значна частина населення покинула батьківщину в пошуках заробітку, переїхавши на японські острови Хонсю і Кюсю, або американські Гаваї[2].

Окінава сильно постраждала під час Другої світової війни. В ході битви за Окінаву 1945 року між військами Японії та США загинули сотні тисяч цивільних мешканців. Кількість жертв була великою через вимоги японського уряду та військовиких не здаватися в полон. Після війни Окінава перебувала в зоні американської окупації. Незважаючи на відновлення незалежності Японії в квітні 1952 року, острови Рюкю залишилися під контролем США. Американці виношували плани відновлення Рюкюської держави, однак під тиском громадськості та політичної доцільності повернули Окінаву японській стороні[2].

Релігія[ред.ред. код]

Вважається, що релігія Окінави є близькою до первинної форми Синто (Ко-синто:), поширеної на основній частині Японії, та має в основі анімізм. Цей різновид Синто відомий як синто Рюкю, а святилища утакі відповідають синтоїстським святилищам дзіндзя загальної частини Японії. Досі дуже сильною залишається традиція вшановування предків.

Буддизм мав поширення лише серед членів імператорської родини та частини вищого класу та майже не проник до прошарку простого населення – його ритуали використовувались лише у похоронних церемоніях. Навіть зараз число буддійських віруючих у порівнянні з основною Японією вкрай мале. Останнім часом поховальні ритуали часто проводяться не монахами однієї зі шкіл Буддизму, що прийшли з основної Японії, а монахами, що не належать до якоїсь конкретної школи. До того ж, окремо, лише на Окінаві існують так звані жриці Юта [3] як своєрідний феномен. 

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інститут географії Японії. 2010.10.1
  2. а б в г Медзакі Шіґекадзу, Такара Курайоші. Префектура Окінава. Історія // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  3. Юта (Окінава). Wikipedia (ja). 2016-04-26. Процитовано 2016-10-19. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Префектура Окінава