Стріла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стріла
Зображення
Зображений на Гра престолів[1]
Схематична ілюстрація
CMNS: Стріла у Вікісховищі
Традиційні стріли
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стріла (значення).

Стріла́ — боєприпас для стрільби з лука і арбалета. Короткі арбалетні стріли називаються болтами.

Будова

[ред. | ред. код]

Стріла складається з таких елементів: наконечника, древка і оперення.

  • Наконечник — передня частина стріли, що безпосередньо влучає в ціль[2]. Виготовляється з каменю, кістки, рогу, металів. Головне призначення наконечника полягає в завданні максимальної шкоди цілі. Часто наконечники мають зазубрини, що перешкоджають їх видаленню з тіла, спричиняють втрату й зараження крові. Крім того існують спеціалізовані наконечники, призначені пробивати броню та нести палаючий матеріал, щоб підпалювати займисту ціль; перерізати канати та вітрила[2]. Стріли також могли видавати свист у польоті за наявності борозен чи отворів у наконечнику, щоб слугувати сигнальними засобами[3]. Наконечник стріли міг бути змащений отрутою[4].
  • Древко — стрижень, що є основою стріли. Виготовляється здебільшого з дерева, але застосовуються і інші матеріали: наприклад, стріли для даякських духових рушниць (сумпітанів) роблять із черешків листків сагової пальми, що робить їх найлегшими в світі; стріли сучасних луків і арбалетів виготовляють також з пластику чи скловолокна. Довжина стріли визначається трьома чинниками: 1) довжиною самого лука (в Англії, за королівськими статутами, довжина стріли мала дорівнювати половині довжини лука); 2) формою лука (що більша кривина, то довшою повинна бути стріла); 3) способом і технікою стрільби. Стріли для арбалетів (болти) мають незначну довжину: довші ламаються внаслідок значних перевантажень при пострілі. На задньому кінці зазвичай роблять виріз для тятиви (у деяких місцевостях замість вирізу для запобігання зісковзуванню стріли з тятиви її хвостовий кінець обмазують смолою)[3][5]. Древко може бути суцільним або складатися з 4-х склеєних планок, що надає стрілі жорсткості. Залежно від спеціалізації стріли, древко могло фарбуватися в різні кольори, щоб стрілець швидко впізнав потрібну[6].
  • Оперення — хвостовий стабілізатор стріли. Виконується традиційно з пташиного пір'я, але використовуються також листя, шматочки шкіри, в сучасних стріл — і синтетичні матеріали[7]. Оперення дещо вигнуте, завдяки чому в польоті стріла обертається і менше відхиляється від потрібної траєкторії[6].

Історія стріл

[ред. | ред. код]
Види наконечників стріл

Лук і стріли почали застосовуватися щонайменше 61 тис. років тому. Кістяні наконечники такого віку знайдені в печері Сібуду на півдні Африки[8]. Найдавніші древка стріл датуються раннім голоценом, 10500 років до н. е.[9] Використання лука та стріл відоме в усіх давніх культур людей сучасного типу. Спершу вони використовувалися для полювання, але потім стали і поширеною зброєю для війни[10]. Лук слугував основною військовою зброєю з давніх часів до Середньовіччя в Середземноморському світі та Європі, а ще довше в Китаї, Японії та в євразійських степах[8]. Розважальна стрільба з лука також практикувалася поряд із військовою ще принаймні серед стародавніх єгиптян і греків[11].

Наконечники найдавніших стріл виготовлялися з каменю (кременю, обсидіану, кварцу), кісток або рогів. Близько 3500 — 2000 років до н. е. в Анатолії почали виробляти мідні наконечники, звідки вони поширилися в Єгипет і на Середній Схід. У період 2200—1200 років до н. е. з'являються бронзові наконечники і в 1200—690 роках до н. е. — залізні[3]. З удосконаленням броні наконечники стріл адаптовувалися, їхня форма змінювалася[2].

Лук і стріли надають перевагу порівняно з використанням списа та списокидалки. Людина, озброєна луком і стрілами, потребує мало місця для стрільби, тому може стріляти з укриття та засідки. Стріли менші за списи та дротики, тому їх можна нести більше. Звідки переваги в полюванні: зі списами воно зазвичай групове, тоді як для полювання з луком і стрілами достатньо одна-дві людини. Однак, навчання стрільбі з лука набагато довше[9]. Пізні варіації луків, такі, як англійський довгий лук, дозволяли запускати стріли на відстань 160—220 м з частотою до 12 пострілів на хвилину[12]. З поширенням арбалетів поряд зі стрілами стали використовуватися схожі боєприпаси, арбалетні болти. Арбалети стріляли з меншою частотою, ніж луки, але болти могли летіти на відстань до 400 м[13]. Після винайдення пороху в Китаї з запалювальних стріл розвинулися ракети[14].

Винахід вогнепальної зброї в 1500-х роках спричинив зменшення використання стріл у боях[10]. У Європі до кінця XVI ст. вони майже перестали використовуватися для війни, але стрільба з лука стала розвагою, що розвинулася у спорт. Міжнародні правила стрільби з лука були стандартизовані в 1931 році після заснування Федерації міжнародної стрільби з лука по мішенях у Парижі[10].

Стріла як символ

[ред. | ред. код]

Стріла часто вказує напрямок руху чого-небудь (в такому разі ще називається стрілкою), але таке її значення відносно недавнє. На вивісках, у книгах, картах використовувалися позначки у вигляді кисті чи руки. В трактаті Бернара Форест де Белідора «Гідравлічна архітектура», опублікованому у Франції в 1737 році вперше використано стрілку, щоб вказати потік води та напрямок обертання водяного колеса. Приблизно в той же час у Німеччині картографи почали малювати стрілки для вказівки напрямку та течії річок і струмків. З середини до кінця XIX ст. оперення на стрілках зникає[15].

У психоаналізі стріла розуміється як символ лібідо та аналог фалоса[16].

У християнському мистецтві стріла символізує війну, смерть і чуму. Святого Севастіана часто зображають пронизаним стрілами, оскільки він пережив ордалію за якої був обстріляний стрілами[17]. Стріла поряд з косою була в європейському мистецтві поширеним атрибутом Смерті[18].

Стріли поширені в геральдиці, де можуть означати готовність до бою, спритність і кмітливість[19].

Див. також

[ред. | ред. код]

Зброя

Аксесуари

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Game of Thrones 6x09 Battle of bastards-Vale's charge and retake of winterfell
  2. ↑ а б в History of Arrowheads. Historic UK (брит.). Процитовано 26 липня 2024.
  3. ↑ а б в Types of Arrows - From the Stone Ages to Today. Archery Historian (амер.). 14 лютого 2020. Процитовано 26 липня 2024.
  4. ↑ Loades, Mike (25 серпня 2016). The Composite Bow (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 66. ISBN 978-1-4728-2162-1.
  5. ↑ Sutton, Mark Q. (28 липня 2016). An Introduction to Native North America (англ.). Routledge. с. 24. ISBN 978-1-317-21964-4.
  6. ↑ а б Печенюк, І. С. (2010). Давньоруська ручна метальна зброя (лук і стріли) як джерело вивчення історії науки і техніки. Т. 12. с. 12—27.
  7. ↑ Kear, Janet (30 листопада 2010). Man and Wildfowl (англ.). A&C Black. с. 49. ISBN 978-1-4081-3761-1.
  8. ↑ а б Bow and arrow | History, Construction & Uses | Britannica. www.britannica.com (англ.). 1 липня 2024. Процитовано 26 липня 2024.
  9. ↑ а б The Invention of Bow and Arrow Hunting Is at Least 65,000 Years Old. ThoughtCo (англ.). Процитовано 26 липня 2024.
  10. ↑ а б в A History Of Archery I Oxford Open Learning. www.ool.co.uk. Процитовано 26 липня 2024.
  11. ↑ Archery | Types, Equipment & Techniques | Britannica. www.britannica.com (англ.). 1 липня 2024. Процитовано 26 липня 2024.
  12. ↑ Denny, Mark (29 квітня 2011). Their Arrows Will Darken the Sun: The Evolution and Science of Ballistics (англ.). JHU Press. с. 16. ISBN 978-0-8018-9981-2.
  13. ↑ Denny, Mark (29 квітня 2011). Their Arrows Will Darken the Sun: The Evolution and Science of Ballistics (англ.). JHU Press. с. 21. ISBN 978-0-8018-9981-2.
  14. ↑ Loades, Mike (25 серпня 2016). The Composite Bow (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 64. ISBN 978-1-4728-2162-1.
  15. ↑ Finkel, Robert J. (1 квітня 2015). History of the Arrow. American Printing History Association. Процитовано 27 липня 2024.
  16. ↑ Jung, C. G. (5 грудня 2014). THE COLLECTED WORKS OF C. G. JUNG: Symbols of Transformation (Volume 5) (англ.). Routledge. с. 159. ISBN 978-1-317-54044-1.
  17. ↑ Ferguson, George (1959). Signs & Symbols in Christian Art (англ.). Oxford University Press. с. 170. ISBN 978-0-19-501432-7.
  18. ↑ Place, Robert M. (2010). The Fool's Journey: the History, Art, and Symbolism of the Tarot (англ.). Lulu.com. с. 85. ISBN 978-0-557-53350-3.
  19. ↑ Heraldry Symbols and What They Mean. Hall of Names (брит.). Процитовано 26 липня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1990. — Т. 1. — С. 167—168.; Запорожжя… . — К., 1995. — стор. 85 (укр.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стріла&oldid=43211246