Очікує на перевірку

Сьюзен Стрейндж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сьюзен Стрейндж
Професорка Сьюзен Стрейндж
Народження9 червня 1923(1923-06-09)[1]
Дорсет, Англія, Велика Британія
Смерть25 жовтня 1998(1998-10-25)[1][2] (75 років)
Ейлзбері, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Громадянство (підданство) Велика Британія
Знання мов
  • англійська[3][4][5]
    • Діяльність
  • економістка, викладачка університету, політолог, журналістка
    • ВикладалаУніверситет Ворика, Лондонська школа економіки та політичних наук, Університетський коледж Лондона, The Economist і Обзервер
    Alma materЛондонська школа економіки та політичних наук
    CMNS: Сьюзен Стрейндж у Вікісховищі

    Сьюзен Стрейндж (англ. Susan Strange; 9 червня 1923(19230609), Дорсет — 25 жовтня 1998) — британська вчена з міжнародних відносин, яка «майже одноосібно була відповідальною за створення міжнародної політичної економіки».[6] Серед відомих публікацій: «Казино капіталізм» (1986), «Держави та ринки» (1988), «Відступ держави» (1996) і «Шалені гроші» (1998).

    Раннє життя

    [ред. | ред. код]

    Сьюзен Стрейндж народилася 9 червня 1923 року. Вона закінчила Лондонську школу економіки (LSE), де отримала ступінь бакалавра економіки під час Другої світової війни.[7]

    Кар'єра

    [ред. | ред. код]

    Сьюзен Стрейндж отримала першу економічну освіту в Лондонській школі економіки (LSE) у 1943 році. Вона виховувала сім'ю із шести дітей і працювала фінансовою журналісткою для «The Economist», потім «The Observer» до 1965 року, коли вона почала присвячувати весь свій час на дослідження. Вона залишалася штатною науковою співробітницею у «Chatham House» (колишньому Королівському інституті міжнародних відносин).[6][8] З 1978 по 1988 роки Стрейндж обіймала посаду професорки міжнародних відносин Монтегю Бертона в LSE і була першою жінкою в LSE, яка займала цю посаду та професорство. Вона працювала професоркою із міжнародної політичної економіки в Інституті Європейського університету в Флоренції, Італія з 1989 по 1993 роки. Останньою академічною посадою Стрейндж, яку вона обіймала з 1993 року до своєї смерті в 1998 році, була посада завідувачки кафедри міжнародних відносин та професорки з міжнародної політичної економії в Університеті Ворика, де вона заснувала аспірантську програму з міжнародної політичної економії.[9] Стрейндж також викладала в Японії, де в період з 1993 по 1996 роки вона була кілька разів запрошеною лекторкою в університеті Аояма Гакуїн в Токіо.

    Стрейндж була визначною особою у професійних асоціаціях як у Великій Британії, так і у США. Вона була основною засновницею і першою скарбницею Британської асоціації міжнародних досліджень та була третьою жінкою-президентом Асоціації міжнародних досліджень у 1995 році.[10]

    Позиції з міжнародних відносин

    [ред. | ред. код]

    Стрейндж відіграла ключову роль у розвитку міжнародної політичної економії як галузі дослідження у Британії. Вона заявила, що загалом «економісти просто не розуміють, як працює глобальна економіка» через погане розуміння влади й надмірну залежність від абстрактних економічних моделей. Однак вона зазначила, що політологи також чудово розуміють міжнародну економіку завдяки їхньому дослідженню таких тем як інститутів і влада. Таким чином, вона стала однією з найбільш ранніх агітаторів, яка виступала за необхідність вивчення як політики, так і економіки для науковців з міжнародних відносин.[6]

    Влада і міжнародні фінансові ринки

    [ред. | ред. код]

    У книзі «Держави та ринки» (1988) дослідниця виділяє чотири ключові джерела влади — безпека, виробництво, фінанси та знання; влада — це здатність «забезпечувати захист, робити речі, отримувати доступ до кредитів, а також розробляти і контролювати авторитетні способи тлумачення світу». Стрейндж вважає, що найбільше забувають про таке джерело влади як фінансовий доступ, який, таким чином, стає найважливішим для розуміння; іншими словами, вона стверджує, що не можна зрозуміти, як працює світ без глибокого розуміння міжнародних фінансових ринків. Для ілюстрації, книга «Казино капіталізм», опублікована у 1986 році, обговорює небезпеки міжнародної фінансової системи, які, як вважає дослідниця, були підтверджені фінансовою кризою в Азії 1997 року. У цій книзі вона визначила термін «казино капіталізм» як форму капіталізму, яка є надзвичайно мінливою і непередбачуваною, і є наслідком «спекулятивно-орієнтованих підйомів» фінансового капіталу. Існує фінансове «зараження», що провокує величезну нестабільність на міжнародних фінансових ринках.[11]

    У книзі «Держави та ринки» (1988) науковиця зосередила свою увагу на тому, що вона назвала «зв'язком ринку і влади». Вона стверджує, що світовий ринок у порівнянні з національною державою, набув значної влади з 1970-х років і що між ними виник «небезпечний розрив». Вона вважала національні держави негнучкими, обмеженими територіальними межами у світі крихкої міжурядової співпраці; «Вестфалія» (телескопія англійських слів west (захід) і failure (помилка) — це те, що вона назвала Вестфалією. Ринки зможуть відмовитися від регуляторних норм і вільно панувати, створюючи більше невизначеності та ризиків у вже і так хаотичному середовищі.

    Позиція щодо міжнародної валютної системи

    [ред. | ред. код]

    У книзі «Казино капіталізм» Сьюзен Стрейндж проблематизує несистему, якою стала міжнародна валютна система. Вона порівнює її з казино, де валюта встановлює ставки, за якими міжнародні фінанси стали сильнішими за держави і зазнали процесу дерегуляції. Смітсонівська угода стала слабкою, що призвело до подальшого нехтування з боку США, ринок євродоларів й ОПЕК сильно підірвали Бреттон-Вудську систему. Не існує держави чи акторів, які б регулювали міжнародну валютну систему і міжнародні фінансові ринки.[12]

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]

    У 1942 році Сьюзен Стрейндж вийшла заміж за Дениса Меррітта (пом. 1993 р.); вони мали одного сина та одну дочку, а їх шлюб було розірвано у 1955 році. У 1955 році вона вийшла заміж за Кліффорда Селлі, з яким у неї було троє синів і одна дочка.[7]

    Бібліографія

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124220770 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ The Independent — Britain: 1986. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
    3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
    5. ↑ CONOR.Sl
    6. ↑ а б в Brown, Chris (July 1999). Susan Strange: A Critical Appreciation. Review of International Studies. 25 (3): 531—535. doi:10.1017/s0260210599005318. JSTOR 20097617.
    7. ↑ а б Gautam Sen. Obituary: Professor Susan Strange | Culture. The Independent. Процитовано 16 липня 2016.
    8. ↑ Halliday, Fred (24 вересня 2008). The revenge of ideas: Karl Polanyi and Susan Strange. openDemocracy. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
    9. ↑ William Coleman; Alina Sajed (26 червня 2013). Fifty Key Thinkers on Globalization. с. 232. ISBN 9781136163944. Процитовано 16 липня 2016.
    10. ↑ Presidents of ISA. Isanet.org. Процитовано 16 липня 2016.
    11. ↑ Macmillan., Palgrave (2015). Global politics. Palgrave Macmillan. ISBN 9781137349262. OCLC 979008143.
    12. ↑ Strange, Susan, Casino Capitalism, Manchester University Press, 1986, pp.1-48

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сьюзен_Стрейндж&oldid=39882909