Терлиця (знаряддя)
Те́рлиця[1][2] або те́рниця[3] — ручне знаряддя, призначене для м'яття льону або конопель.
Слово «терниця» (варіант «терлиця» пізніший) пов'язане з дієсловом терти — оскільки тіпання льону і конопель також називали «тертям»[4][5]. Інші назви:
Терлиця з широкою щілиною для мечика називалася битка[13].
Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик[14]. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»)[2]. На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці.
Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль[15][16][10].
Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпа[17].
- «Суха, як терниця» — казали про сухоребру жінку
- Терлиця також символізує балакучість: «Чого принесло цю терлицю?»[18]
- За народним повір'ям, на мечиках терлиць відьми літали на Лису Гору. Звідси й вираз, що вживається щодо надто швидкого повертання: «Ти, мабуть, на мечику літав»[19].
- У «Тінях забутих предків» М. М. Коцюбинського згадується про «доїння» терниці відьмою: «Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки, — і надоїть повну дійницю»[20].
Терлиця використовується у ряді європейських гербів як негеральдична фігура.
- ↑ Терлиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Терлиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 256.
- ↑ Терниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тертя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Терти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бительня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бительниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ М'ялка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ М'ялиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Переріб льону конопель і вовни. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Гваджениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Гладжениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Битка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Мечик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Виготовлення білизни, одягу та взуття. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Ткацький верстат колись був майже в кожній буштинській родині. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі
- ↑ Терлиця // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 593.
- ↑ Мечик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ М. М. Коцюбинський. «Тіні забутих предків»
- Терлиця, терниця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1892. — 1000 екз.
