Ціп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ціп
Молотьба ціпами зібраного врожаю.Tacuinum Sanitatis XIV століття

Ціп[1][2] (зменшена форма — «ціпо́к»)[3] — примітивне знаряддя для обмолоту[4].

Словом «ціпок» також називають палицю, ломаку[3].

Походження праслов. *cěpъ неясне: його порівнюють з грец. σκίπων («палиця», «патериця») лат. scipio («палиця», «ціпок») і scindo («ріжу», «кремсаю», «відділяю»)[5]. Окрім того, воно може бути пов'язане з дієсловом *čepiti («щепити»)[6].

У господарстві[ред.ред. код]

Ціп як правило, складається з таких деталей: ціпи́лно[7] (заст. ціпильно, ціпильна, ціпило)[8] — держак до 2 м завдовжки; бияк (бич)[9][10] — коротша робоча частина; ка́пиця[11] — короткий ланцюжок або ремінь, що з'єднує ціпилно з бияком. Існували також варіанти ціпів з ціпилном і бияком однакової довжини (схожі на японські нунчаку), а також ціпи з кількох ланок.

Ціпи слуговали селянам примітивним засобом самооборони, існував навіть різновид холодної зброї — бойовий ціп. Від ціпів для обмолоту рису, як вважається, ведуть своє походження й нунтяку (нунчаку).

У культурі[ред.ред. код]

Обмолот зернових ціпами у Музею Рошейдер Гоф, Конц

Прислів'я, приказки[ред.ред. код]

  • Доки на току ціп, доти на столі хліб
  • Ціп та коса годують
  • Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти
  • Ціпом силу міряй, а не гульнею
  • За ціп та на тік
  • Брехати — не ціпом махати[12]

Мовні звороти[ред.ред. код]

  • Ціпи в'язати — сваритися[2]
  • Ціпом їхати — їхати двома кіньми, з яких один великий, другий маленький[2]

Див. також[ред.ред. код]

Сільськогосподарські знаряддя праці: коса, ціп, вила тощо .

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ціп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Ціп // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 433.
  3. а б Ціпок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
  5. Вважаються похідними від праіндоєвроп. кореня *(s)kēi-p-, *(s)koi-p- (Сергей Ухов. История Вятки как часть этнической истории восточной Европы)
  6. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 6: У — Я / Уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.
  7. Ціпилно // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Ціпило // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 433.
  9. Бияк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Бич // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Капиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Ціп // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 631—632.