Туляков Вячеслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Туляков Вячеслав Олексійович
Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України
Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України
Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України
Народився28 липня 1961(1961-07-28) (63 роки)
Одеса (СРСР)
Місце проживанняОдеса (Україна)
КраїнаУкраїна
Діяльністьсуддя
Alma materОдеськи державний університет ім. І. І. Мечникова
Галузькримінальне право, кримінологія, віктимологія
ЗакладНаціональний університет "Одеська юридична академія"
ПосадаПроректор з міжнародних зв'язків
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньДоктор юридичних наук
Науковий керівникБагрій-Шахматов Леонід Васильович
Відомий завдяки:заснуванню вітчизняної парадигми вчення про жертву злочину (кримінальної віктимології); фундації наукової школи з кримінального права та кримінології Одеської школи права
Особ. сторінкаtulyakov.info

Туляков Вячеслав Олексійович (нар. 28 липня 1961) — український правознавець, спеціаліст у галузі кримінального права, кримінології, віктимології; доктор юридичних наук, професор.

Проректор з міжнародних зв'язків Національного університету «Одеська юридична академія».

Суддя ad hoc Європейського суду з прав людини.

Наукова біографія та кар'єра[1]

[ред. | ред. код]

У 1983 році закінчив Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова за спеціальностями «правознавство», «перекладач-референт».

У 1986 році завершив навчання в аспірантурі кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова та успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Криминологические проблемы борьбы с социально-негативным поведением (на материалах изучения агрессивных антиобщественных проступков)».

У 1991 році було присвоєне у вчене звання доцента

Протягом 1986—1991 років — працював асистентом, а з 1991 року — доцентом кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. З 1993 року — докторант цієї ж кафедри.

У 2001 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Вчення про жертву злочину: соціально-правові основи» за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

У 2003 році присвоєне вчене звання професора.

З 2000 по 2015 роки — завідувач кафедрою кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

З 2005 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національного університету «Одеська юридична академія».

У 2010 році обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. [1]

З квітня 2013 року — суддя ad hoc Європейського суду з прав людини.

3 2018 року — персональний член Академічної мережі Європейського кримінального права (ECLAN).

Наукові інтереси та здобутки

[ред. | ред. код]

Наукові інтереси пов'язані з розробкою загальної теорії вчення про жертву злочину в українській юридичній науці, соціології кримінального права.

Автор першої в Україні монографії, присвяченої загальнотеоретичним засадам кримінальної віктимології  — «Віктимологія: соціальні та кримінологічні проблеми».

Автор понад 250 наукових праць у сфері:

Один з фундаторів наукової школи з кримінального права Одеської школи права. Підготував 20 кандидатів та 3 докторів наук.

Член редколегій низки юридичних журналів та часописів в України та за кордоном.

*Індекси цитування[2] обраховуються в автоматичному режимі наукометричною системою Google_Scholar

Особливі відзнаки та почесні звання

[ред. | ред. код]

Стипендіат Гельсінського інституту ООН з попередження злочинності (1989 рік);

Експерт Спеціального комітету комісії ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя (1992—1997 роки);

Заслужений діяч науки і техніки (2011 рік);

Член Європейської групи публічного права.

Нагороджений:

Основні наукові праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вячеслав Олексійович Туляков, член-кореспондент НАПрН України // Офіційний сайт Національної академії правових наук України. www.aprnu.kharkiv.org. Процитовано 6 липня 2015.
  2. Туляков Вячеслав Алексеевич, Туляков Вячеслав Олексійович, Vyacheslav A. Tulyakov - Google Scholar Citations. scholar.google.com.ua. Процитовано 5 липня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]