Форстерит
| Форстерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Fo[2] |
| Хімічна формула | Mg₂SiO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AC.05[3] |
| Dana 8 | 51.3.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група Pbnmd[4] |
| Твердість | 7 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Адоларіус Якоб Форстер[3] |
| Типова місцевість | Сомма[5] |
 Форстерит у Вікісховищі | |
Форстерит — мінерал класу силікатів, магніїстий різновид олівіну острівної будови. Синоніми: болтоніт, олівін магнієвий.
Форстерит вперше був знайдений у 1824 році на вулкані Сомма в Італії та описаний французьким мінералогом Армандом Леві (1795—1841), який назвав мінерал на честь Адолярія Якоба Форстера (1739—1806), німецького мінералога, колекціонера і торговця мінералами[6].
Зауважимо, що в ряді джерел подається інша інформація — що мінерал названо на честь Йоганна Рейнгольда Форстера (1729—1798) — німецького орнітолога, ботаніка, зоолога та мандрівника англійського походження[7].
Хімічна формула: Mg2[SiO4].
Містить (%): MgO — 57,1; SiO2 — 42,9.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: ізометричні або злегка сплюснуті кристали. Спайність недосконала. Густина 3,22. Тв. 6,75-7,25. Колір білий до світло-зеленого або лимонно-жовтого. Риса біла. Блиск скляний. Прозорий і напівпрозорий.
Форстерит утворюється у вулканітах від основного до ультраосновного і в метаморфізованих доломітових вапняках. Там він зустрічається в парагенезисі з цілим рядом мінералів, таких як кальцит, хроміт, доломіт, енстатит, корунд, магнетит, флогопіт, плагіоклаз і шпінель. Також утворюється у процесі серпентинізації ультраосновних порід і відомий в асоціації з магнезитом, флогопітом, гематитом, серпентином, хондродитом, кліногумітом, бруситом.
Важливий мінерал ультраосновних комплексів. Зустрічається також в контаково-метаморфічних породах (доломітах, вапняках) разом з хондродитом і флогопітом.
Станом на 2014 рік форстерит було знайдено в більш ніж 960 місцях. На додаток до місця розташування типових зразків на вулкані Сомма (Італія), форстерит також був знайдений в Італії в районі Вультур, а також в Апулії, Лаціо, Лігурії, Ломбардії, П’ємонті, Сицилії, Трентіно-Південному Тіролі, Тоскані та Умбрії. Зустрічається в старих вулканічних відкладах Везувію (Італія).
Інші країни та континенти, де знайдено форстерит, включають Єгипет, Алжир, Анголу, Антарктиду, Ефіопію, Австралію, Болівію, Ботсвану, Бразилію, Болгарію, Китай, Німеччину, Фінляндію, Францію, Грецію, Гренландію, Індію, Індонезію, Ірак, Японію, Казахстан, Канаду, Колумбію, Мадагаскар, Мексика, М’янму, Намібію, Нову Каледонію, Нову Зеландію, Північну Корею, Норвегію, Австрію, Польщу, Росію, Шотландію (Великобританія), Швецію, Швейцарію, Словаччину, Іспанію, Південну Африку, Таджикистан, Танзанію, Чехію, Туреччину, Угорщину, Україну та США.[8]
У квітні 2011 року дослідницька група США повідомила про відкриття кристалів форстериту в протозоряній хмарі протозірки HOPS-68 за допомогою космічного телескопа Spitzer. Форстерит також був виявлений за допомогою інфрачервоної спектроскопії в інших космічних середовищах - наприклад, у кількох кометах (включаючи комету Галлея та комету Гейла-Боппа), у пилових оболонках пульсуючих червоних гігантів, у планетарних туманностях і в протопланетних дисках (тобто нових планетних системах).[9]
Використовують для виготовлення вогнетривкої цегли. Дорогоцінні різновиди (хризоліт) використовуються у ювелірній справі.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Lévy A. Observations on the preceding paper, with an account of a new mineral // Ann. Philos. / T. Thomson — London: 1824. — Vol. 7. — P. 59–62. — ISSN 0365-4915
- ↑ MINERALOGICAL MAGAZINE, MARCH 1972, VOL. 38, PP. 545-50 Jacob Forster (1739—1806) and his connections with forsterite and palladium CLIFFORD FRONDEL Department of Geological Sciences, Harvard University, Cambridge, Mass. 02 t38
- ↑ Mineralogists have been exceedingly creative when it comes to naming mineral species. In 1896, Albert H. Chester (left), Mineralogy. Professor at Rutgers: Forsterite is the magnesium‐rich end member o the olivine solid‐solution series. It was named in honor of the German Professor Johann Reinhold Forster (1729‐1798), who taught min‐ eralogy and natural history at the University of Halle.
- ↑ Fundortliste für Forsterit beim Mineralienatlas und bei Mindat
- ↑ Thomas Henning: Astromineralogy. 2. Auflage. Springer, Berlin, Heidelberg 2010, ISBN 978-3-642-13258-2.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Форстерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Форстерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Forsterite \ Handbook of Mineralogy https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/forsterite.pdf
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 450-451, 451-456.
