Френсіс Бенджамін Джонстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джонстон.
Френсіс Бенджамін Джонстон
Frances Benjamin Johnston
Народилася15 січня 1864(1864-01-15)[3][1][…]
Графтон, Західна Вірджинія, США[5][6]
Померла16 травня 1952(1952-05-16)[1][2] (88 років)
Новий Орлеан, Луїзіана, США[5][6]
ПохованняЦвинтар Рок-Крік
Країна США[7]
Діяльністьжурналістка, фотограф, фотокореспондентка, architectural photographer, мисткиня
Alma materАкадемія Жуліана і Notre Dame of Maryland Universityd
Знання мованглійська[8]
Роки активності1883[3] — 1950[3]
БатькоAnderson Doniphan Johnstond
МатиFrances Antoinette Benjamin Johnstond

Френсіс Бенджамін Джонстон (15 січня 1864(1864-01-15), Графтон, Західна Вірджинія — 16 травня 1952(1952-05-16), Новий Орлеан, Луїзіана) — рання американська фотографка і фотожурналістка, кар'єра якої тривала майже пів століття. Вона найбільш відома своїми портретами, фотографіями південної архітектури та різними фотографічними серіями, на яких зображені афроамериканці та корінні американці на рубежі 20 століття.

Раннє та сімейне життя

[ред. | ред. код]

Френсіс Бенджамін Джонстон народилася в Графтоні, Західна Вірджинія в родині заможних батьків, і була єдиною дитиною що вижила.[9] Її мати Френсіс Антуанетта Бенджамін була з Рочестера, штат Нью-Йорк, і була нащадком учасника війни за незалежність США Ісаака Кларка.[10][11] Вона вийшла заміж за Андерсона Доніфана Джонстона з Мейсвілла, штат Кентуккі, батько якого, доктор Вільям Браянт Джонстон, народився у Вірджинії й більшу частину життя пропрацював лікарем у Цинциннаті, штат Огайо.[12] Хоча згідно з переписом 1850 р. його батько і володів 11-річним чорношкірим хлопчиком,[13] Андерсон Джонстон симпатизував Союзу, а Графтон в якому він проживав був ключовим складом на залізниці Балтімора та Огайо, а також складом постачання Союзу під час громадянської війни в Америці.

Френсіс Антуанетта Бенджамін Джонстон переживе свого чоловіка майже на два десятиліття. Вона працювала в журналістиці як спеціальна кореспондентка Конгресу, і була однією з перших жінок, які писали про політику. Вона також працювала театральним критиком під псевдонімом «Ione» для Baltimore Sun.[10][14]

Батьки Френсіс Бенджамін Джонстон переїхали до столиці незабаром після Громадянської війни, коли вона була немовлям, можливо, частково через те, що вони втратили трьох немовлят за роки війни.[10] Її батько розпочав свою кар'єру в федеральному уряду на посаді помічника бухгалтера Міністерства фінансів і пропрацював на цій посаді понад 30 років.[15]

Портрет десяти чоловіків, включаючи Андерсона Д. Джонстона (перший ряд, другий праворуч)

Френсіс Бенджамін Джонстон виховувалася у Вашингтоні, округ Колумбія, і здобувала приватну освіту. Закінчила у 1883 р. Інститут молодих дам Нотр-Дам в Меріленді (пізніше він перетворився на коледж і став університетом Нотр-Дам з Меріленду). Потім вона вивчала мистецтво в Академії Жуліана в Парижі та Вашингтонській лізі студентів мистецтв.[16]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Незалежна і вольова молода жінка, Джонстон писала статті для періодичних видань, перш ніж знайти своє покликання у фотографії. Свій перший фотоапарат їй подарував підприємець Джордж Істмен, близький друг сім'ї, і винахідник нових, легших, камер та процесу кінофільмів Eastman Kodak. Вона пройшла навчання з фотографії у Томаса Сміллі, директора фотографії Смітсоніан.

Автопортрет Джонстон, одягненої в чоловіка, з фальшивими вусами та велосипедом, бл. 1890 року.

Вона робила знімки друзів, сім'ї та місцевих діячів, перш ніж почати працювати як фотограф-фрілансер та гастролювати Європою у 1890-х. Там вона використовувала свій зв'язок зі Сміллі, щоб відвідувати видатних фотографів та збирати предмети для колекцій музею. Вона отримала подальший практичний досвід у своїй справі, працюючи у новоствореній компанії Eastman Kodak у Вашингтоні, округ Колумбія, передаючи плівку на проявлення та консультуючи клієнтів, щодо ремонту камер. 1894 року вона відкрила власну фотостудію у Вашингтоні, округ Колумбія, на вулиці V між 13-ю і 14-ю вулицями[17] і на той час була єдиною жінкою-фотографом у місті.[9] Вона робила портрети багатьох відомих сучасників, зокрема суфражисток Сьюзен Ентоні, письменника Марка Твена та Букера Вашингтона, директора Університету Таскігі. Маючи зв'язки в елітарному суспільстві, журнали доручали їй робити портрети знаменитостей, наприклад, весільний портрет Еліс Рузвельт.[18] Її охрестили «Фотографом американського суду».[19] Вона сфотографувала адмірала Д'юї на палубі корабля USS Olympia,[20] дітей президента Теодора «Тедді» Рузвельта, що гралися зі своїм домашнім поні в Білому домі, та сади знаменитої вілли Едіт Вортон поблизу Парижа.

Автопортрет (в обрвзі Нової жінки), автопортрет 1896 року, зроблений у її студії у Вашингтоні, округ Колумбія

Вирісши в сім'ї, яка мала зв'язки з елітними колами столиці, Джонстон спиралася на свої зв'язки та знайомства з політиками Вашингтона: її призначили офіційним фотографом Білого дому і вона висвітлювала роботу адміністрацій Президентів Гаррісона, Клівленда, Мак-Кінлі, Рузвельта та Тафта.[21]

Мабуть, її найвідомішою роботою є її автопортрет як «Нової жінки», із задертою спідницею та пивним кухлем у руці. Джонстон виступала за розширення ролі жінок у мистецтві фотографії. 1897 року Ladies' Home Journal опублікував статтю Джонстон під назвою «Що може жінка з камерою».[22] З Заїдою Бен-Юсуф Джонстон стала співавторкою виставки фотографій двадцяти восьми жінок-фотографів на Всесвітній виставці (1900) в Парижі. Потім вона вирушила до Санкт-Петербурга та Москви в Російській імперії.[23] Після тридцяти років вона активно подорожувала, роблячи багато документальних та художніх фотографій шахтарів, залізничників, жінок, що працювали на текстильних фабриках Нової Англії, та моряків. Перебуваючи в Англії, вона сфотографувала актрису Мері Андерсон, яка була подругою її матері.[14]

1899 року Голліс Берк Фріссел доручив Джонстон сфотографувати будівлі та студентів Гемптонського інституту в Гемптоні, штат Вірджинія, щоб показати його успіх. Це замовлення додало їй престижу як фотографці.[24] Ця серія, яка документує звичайне життя школи, вважається однією з її найбільш показових робіт. Вона була виставлена на виставці американських негрів Всесвітньої виставки (1900).[25] Її фотографії Гемптонського інституту були використані Робертом Вілсоном у фільмі «Гра мрії» за мотивами твору Августа Стріндберга.[26]

Джонстон у її студії, 1896 рік

Вона фотографувала такі події, як всесвітні виставки та підписання мирних договорів.[27] Джонстон зробила останню фотографію президента Вільяма Мак-Кінлі на Панамериканській виставці 1901 року безпосередньо перед тим, як його там вбили.[21] Зі своєю партнеркою, Метті Едвардс Х'юїт, успішною фотографкою, Джонстон відкрила студію в Нью-Йорку 1913 року. Її мати та тітка переїхали до її нової квартири.[28]

Протягом їхніх стосунків Х'юїт писала любовні листи Джонстон, які можна знайти в «The Woman Behind the Lens: The Life and Work of Frances Benjamin Johnston, 1864—1952». Багато ранніх листів зосереджувались на захопленні Х'юїт роботою Джонстон, але в міру їхнього роману він все частіше писав про свої почуття: «… коли ти мені потрібна чи я потрібна тобі — [ми] повинні тримати один одного ближче, міцно тримаючись за руки…»[29]

Джонстон читала лекції про бізнес для жінок в університеті Нью-Йорка.[30] Джонстон і Х'юіт провели серію досліджень архітектури Нью-Йорка в 1920-і роки. На початку 1920 року її мати померла в Нью-Йорку.[31]

Френсіс Бенджамін Джонстон, з ''Медді'' (її матір'ю), перед розписним фоном із зображенням Cliff House у Сан-Франциско, Каліфорнія, 1903

У 20-х роках Джонстон дедалі більше цікавилася фотографуванням архітектури. Коли Нью-Йорк змінювався під тиском прогресу, вона хотіла задокументувати будівлі та сади, які занепадали або були переплановані та втрачені. В міру того як її зацікавлення в архітектурі зростало, вона зацікавилася документуванням архітектури американського Півдня.[32] Джонстон прагнула зберегти повсякденну історію американського Півдня завдяки своєму мистецтву; вона досягла цього, сфотографувавши амбари, корчми та інші типові споруди. Її не цікавило фотографування величних будинків та плантацій Півдня, а швидше занепад будівель у цих громадах, що зображувало повсякденне життя простих південців. Її фотографії залишаються важливим джерелом для сучасних архітекторів, істориків та природоохоронців. 1928 року вона виставила серію з 247 фотографій Фредеріксбурга, штат Вірджинія, починаючи від занепадних маєтків багатих і халуп бідних. Виставка отримала назву Pictorial Survey—Old Fredericksburg, Virginia—Old Falmouth and Nearby Places і описувалась як «Серія фотографічних досліджень архітектури регіону, що походять традиціями від колоніальних часів до приблизно 1830 року», та як «Історичний запис збереження чогось з атмосфери типового міста старої Вірджинії».

«Аркадія, де все листя веселе»: будинок Френсіс Бенджамін Джонстон, вулиця Бурбон 1132, Новий Орлеан, Луїзіана

В результаті цієї виставки Університет Вірджинії найняв її для документування його будівель, а штат Північна Кароліна доручив їй задокументувати свою архітектурну історію. Луїзіана найняла Джонстон, щоб задокументувати її величезні плантації, що швидко занепадали. 1933 року вона отримала грант від корпорації Карнегі в Нью-Йорку для документування ранньої архітектури Вірджинії. Це призвело до серії грантів та фотографій у восьми інших південних штатах; копії всіх її фотографій з цих проєктів були передані Бібліотеці Конгресу для загального користування. У грудні 1935 року Джонстон розпочала річний проєкт зі знімання історичних споруд колоніальної ери у Вірджинії.[32] Він задумувався як однорічний проєкт, але він перетворився на восьмирічний великий проєкт. Вона проїхала 50000 миль і дослідила 95 округів Вірджинії.

Останні роки, смерть і спадщина

[ред. | ред. код]

Джонстон була визнана почесним членом Американського інституту архітекторів за її роботу щодо збереження старих та зникомих будівель. Її колекції придбані такими установами, як Музей мистецтва Метрополітен, Музей образотворчих мистецтв Вірджинії та Музей мистецтв Балтимора. Хоча її невпинна подорож була урізана через нормування бензину в часи Другій світовій війні, невтомна Джонстон продовжувала фотографувати. 1940 року вона придбала будинок у французькому кварталі Нового Орлеана, а 1945 року вийшла на пенсію. Вона померла в Новому Орлеані 1952 року у віці вісімдесяти восьми років.[33][34]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б в RKDartists
  4. ↑ Dejardin F., Marien M. W. Johnston, Frances Benjamin // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T045051
  5. ↑ а б Artists + Artworks
  6. ↑ а б Directory of Southern Women Artists — The Johnson Collection.
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  9. ↑ а б Washington Women with Brains and Business. The Washington Times. 21 квітня 1895. с. 9. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Frances Benjamin Johnston is the only lady in the business of photography in the city, and in her skillful hands it has become an art that rivals the geniuses of the old world
  10. ↑ а б в «Mrs. F.A.B. Johnston Dead», New York Herald, June 11, 1920; accessed September 1, 2018
  11. ↑ Daughters of the American Revolution Lineage Book of Charter Members, Vol.2, p. 126 of 422, available on ancestry.com
  12. ↑ 1860 U.S. Federal Census for District 3, Mason County, Kentucky p. 27 of 56
  13. ↑ 1850 U.S. Federal Census Slave Schedule for District 3, Mason County, Kentucky p. 1 of 9
  14. ↑ а б Mary Anderson Before the Camera. Daily Press. 13 березня 1898. с. 4. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Frances Benjamin Johnston, who has just come home from Europe, has brought with her a series of interesting pictures.[…] Mrs. Navarro is an old friend of Miss Johnston's mother.[…] For one whole day she posed before the young photographer's camera
  15. ↑ Washington Times obituary dated December 19, 1906
  16. ↑ Frances Benjamin Johnston – Biographical Overview and Chronology. Library of Congress.
  17. ↑ Amateur Photographers' Club in Prospect. The Washington Times. 2 вересня 1894. с. 2. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Frances Benjamin Johnston, of this city, has commenced the erection of a studio on V street, between Thirteenth and Fourteenth streets, in which she proposes to make high-class photographs and prosecute to the fullest extent her study of photography.
  18. ↑ Miss Alice to Wed. Amador Ledger. 12 січня 1906. с. 1. Процитовано 10 грудня 2011.
  19. ↑ Lincoln Kirstein (14 грудня 1965). The Hampton Album (PDF). The Museum of Modern Art. Процитовано 10 грудня 2011.
  20. ↑ Woman Pioneer of Newspaper Photographers Entertained Here, Where Her Work is Admired. The St. Louis Republic. 15 жовтня 1903. с. 6. Процитовано 10 грудня 2011. The next morning she had secured a dozen plates of the Admiral.[…] Far in advance of other photographers, Miss Johnston was back in New York and within a week every newspaper reader in America was enabled to gaze on Admiral Dewey in all the glories of his white duck uniform.
  21. ↑ а б Photographing the West. The Minneapolis Journal. 8 вересня 1903. с. 6. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Johnston excels in portraits, a notable instance of her skill being a full length photograph of President McKinley delivery his last address in Buffalo.
  22. ↑ Woman and the Camera. The True Democrat. 4 грудня 1897. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Frances Benjamin Johnston, the photographic artist, writes, in the Ladies' Home Journal, on "What a Woman Can Do With a Camera," telling the requisites for artistic and financial success in the pursuit of photography as a profession.
  23. ↑ Chronology of Zaida Ben-Yusuf, 1898–1900. Smithsonian National Portrait Gallery. Процитовано 30 березня 2009.
  24. ↑ Laura Wexler, "Black and White and Color: American Photographs at the Turn of the Century, " in Prospects: An Annual of the American Cultural Studies' 13 (1988): 343.
  25. ↑ Anne Maxell, «Montrer l'Autre: Franz Boas et les soeurs Gerhard», in Zoos humains. De la Vénus hottentote aux reality shows, Nicolas Bancel, Pascal Blanchard, Gilles Boëtsch, Eric Deroo, Sandrine Lemaire, edition La Découverte (2002), pp. 331–39, in part. p. 338.
  26. ↑ Schroeder, Jonathan (2019), "Robert Wilson's Photographic Elements of A Dream Play, " in Szalczer, Eszter; Stenport, Anna Westerstahl (2019), August Strindberg and Visual Culture: The Emergence of Optical Modernity in Image, Text, and Theatre, Bloomsbury Visual Arts, doi:10.5040/9781501338038.ch-001, ISBN 9781501338007
  27. ↑ "Signing of the Protocol": Photos of the Noted Personages as the Historic Document was signed. The Evening Bulletin (Maysville, Ky). 29 серпня 1898. с. 4. Процитовано 10 грудня 2011.
  28. ↑ Personal Mention. The Washington Times. 9 грудня 1912. с. 10. Процитовано 10 грудня 2011. Miss Frances Benjamin Johnston is spending a week with her aunt, Mrs. Saunders Johnston, of 1342 Fifteenth street, prior to dismantelling her house and studio in this city. Miss Johnston is now established in New York, where her mother and Mrs. C. J. Hugen will make their home with her.
  29. ↑ Maria Popova. The Love Letters of Pioneering Victorian Photojournalist Fannie Benjamin Johnston. brainpickings.org.
  30. ↑ Women for the Professions – Series of Lectures to be given at New York University. The Sun. 12 вересня 1915. с. 6. Процитовано 12 грудня 2011. How women succeed, and why, will be explained in a series of lectures to be given at the New York University next winter […]
  31. ↑ Deaths. New York Tribune. 12 червня 1920. Процитовано 10 грудня 2011. On June 10, at her residence, 163 Lexington Ave, after a brief illness, in her 83d year, peacefully entered into rest, Frances Antoinette Benjamin, […] beloved mother of Frances Benjamin Johnston
  32. ↑ а б Gushee, Elizabeth (Spring 2008). Travels Through the Old South: Frances Benjamin Johnston and the Vernacular Architecture of Virginia. Art Documentation: Journal of the Art Libraries Society of North America. 27 (1): 18—23. doi:10.1086/adx.27.1.27949479.
  33. ↑ Barry Swackhamer (6 січня 2012). Frances Benjamin Johnston House. The Historical Marker Database. Процитовано 30 квітня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  34. ↑ Sam Watters (1 березня 2012). Biography of Frances Benjamin Johnston. The Cultural Landscape Foundation. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 30 квітня 2012.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Daniel, Pete & Smock, Raymond (1974). A Talent for Detail: The Photographs of Miss Frances Benjamin Johnston 1889—1910. Harmony Books, New York.
  • Frady, Kelsey T. «Frances Benjamin Johnston: Imaging the New Woman through Photography.» M.A. thesis (University of Alabama, 2012).
  • Berch, Bettina (2000). The Woman Behind the Lens: Frances Benjamin Johnston, 1864—1952. University of Virginia Press.
  • Robinson, Edward (2006). Frances Benjamin Johnston: The Early Years, 1889—1904. Ph.D., University of Oxford, Pembroke College.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френсіс_Бенджамін_Джонстон&oldid=43370737