Едіт Вортон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едіт Вортон
англ. Edith Wharton
Edith Newbold Jones Wharton.jpg
Ім'я при народженні англ. Edith Newbold Jones
Народилася 24 січня 1862(1862-01-24)[1][2][…]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк[4][5]
Померла 11 серпня 1937(1937-08-11)[6][1][…] (75 років)
Сен-Брис-су-Форе
·інсульт
Поховання Гонар
Країна Flag of the United States (1912-1959).svg США[7][8]
Місце проживання
Діяльність письменниця, романістка, поетеса, перекладачка, прозаїк
Галузь поезія
Знання мов англійська[6]
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Роки активності з 1878
Жанр романтичний роман
Magnum opus The Mountd, The Age of Innocenced, The Touchstoned, The House of Mirthd, The Reefd, The Custom of the Countryd, Summerd, Roman Feverd, The Decoration of Housesd, The Greater Inclinationd, Crucial Instancesd і Old New Yorkd
Батько George Frederic Jonesd
Мати Lucretia Stevens Rhinelanderd
У шлюбі з Edward Robbins Whartond
Автограф Edith Wharton signature.svg
Нагороди
IMDb nm0923585

Едіт Вортон (народжена Едіт Ньюболд Джонс, 24 січня 1862, Нью-Йорк — 11 серпня 1937, Сент-Брис-су-Форе) — американська романістка, авторка коротких оповідань, письменниця, драматург і дизайнерка . Уортон використовувала власний досвід приналежності до вищого класу нью-йоркської аристократії, для реалістичного зображення життя і мораліЗолотого віку. Вона стала першою жінкою, яка отримала Пулітцерівську премію з літератури в 1921 році. Вона була введена в Національний жіночий зал слави в 1996 році.[9]

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Едіт Вортон уроджена Едіт Ньюболд Джонс народилася 24 січня 1862 року у сім'ї Джорджа Фредеріка Джонса та Лукреції Стівенс Райнлендер у їх помісті на 14 West Twenty-third Street у Нью-Йорку.[10][11] Друзі та родина по-домашньому називали її «Кошеня Джонс.»[12] Вона мала двох старших братів, Frederic Rhinelander, 16 років, та Henry Edward, 12 років.[10] Едіт була хрещена 20 квітня 1862 року на Великдень у Grace Church.[10]

Родичі Вортон по батьковій лінії Джонси належали до дуже багатої та визнаної всіма сім'ї, що заробляла гроші на торгівлі нерухомістю.[13] Поговірка Триматися на рівні з Джонсами, як кажуть, стосувалася сім'ї батька письменниці.[14][15] Едіт також мала родинні зв'язки з Rensselaers, відомою сім'єю батьків — засновників, яка отримала землі від колишнього Данського уряду Нью-Йорку та Нью-Джерсі. Старшою кузиною ЇЇ батька була Caroline Schermerhorn Astor.[16] Вона підтримувала дружбу зі своєю племінницею Beatrix Farrand of Reef Point in Bar Harbor, Maine. Форт Стівенс у Нью-Йорку був названий на честь дідуся Вортон по материнській лінії, Ebenezer Stevens, героя Революційної війни та генерала. [17]

Вортон народилася під час Громадянської Війни. Хоча Вортон, описуючи життя своєї сім'ї, не згадує свою сім'ю, за виключенням того, що їх поїздки до Європи після війни були зумовлені знеціненням американської валюти.[10][18] Від 1866 по 1872, сім'я Джонсів відвідала Францію, Італію, Німеччину та Іспанію.[19] Під час своїх поїздок юна Едіт навчилася розмовляти французькою, німецькою та італійською. У віці дев'яти років Вортон перенесла тифозну лихоманку, коли сім'я перебувала на відпочинку в Чорному Лісі, яка ледь не вбила її. [10] Після того як сім'я повернулася до Сполучених Штатів у 1872, вони проводили літній сезон у Ньюпорті, Род Айленд.[19] Перебуваючи в Європі, вона отримала освіту з допомогою домашнього вчителя та гувернанток. Едіт відкинула стандарти моди та етикету, які були обов'язковими для юної дівчини в той час та мали на меті дозволити дівчині вдало вийти заміж і стати завсідником на балах та вечірках. Вортон вважала ці вимоги моди поверховими та гнітючими. Вона мріяла про більш глибоку освіту, ніж отримала, і тому вона багато читала книги з бібліотек батька та друзів батька.[20] ЇЇ мати забороняла їй читати романи, поки Едіт не вийде заміж, І Едіт підкорилася цій забороні.[21]

Перші спроби пера[ред. | ред. код]

Уортон писала і розповідала історії з дитинства.[22] Коли її родина переїхала до Європи, їй було всього чотири-п'ять років, коли вона почала те, що називала «вигадуванням».[22] Вона вигадувала історії для своєї сім'ї гуляючи з відкритою книгою, вона перегортала сторінки так, ніби читала й імпровізувала історію.[22] Уортон почала писати вірші і оповідання ще будучи молодою дівчиною, і спробувала написати перший роман у віці одинадцяти років.[23] Критика з боку матері вгамувала її амбіції, і вона повернулася до поезії.[23] У віці 15 років з'явилася її перша опублікована робота, переклад німецької поеми «Die die Steine Erzählen» («Що камені розповідають») Генріха Карла Бругша, за який вона отримала плату 50 доларів. Її родина не хотіла, щоб їхнє ім'я з'являлося в друкованому вигляді, оскільки письменницька праця не вважалося належним заняттям для жінки тогочасного суспільства. В подальшому поема була опублікована під ім'ям батька її друга, Е. А. Уошберна, двоюрідного брата Ральфа Уолдо Емерсона, який був прихильником освіти жінок.[24] У 1877 році, у віці 15 років, вона таємно написала новелу на 30 000 слів «Швидко і вільно». У 1878 році її батько підготував для приватного видання збірку з двох десятків її оригінальних віршів і п'ять перекладів.[25] Уортон опублікувала вірш під псевдонімом в Нью — Йорк Уорлд в 1879.[26] У 1880 році вона анонімно опублікувала п'ять віршів, в «Atlantic Monthly», поважному літературному журналі.[27] Незважаючи на ці ранні успіхи, вона не заохочувалася своєю сім'єю або її соціальним колом, і хоча вона продовжувала писати, вона не публікувала більше нічого, допоки її вірш «Останній Джустініані» не був опублікований в журналі Scribner's в жовтні 1889 року. [28]

Громадська діяльність і активність[ред. | ред. код]

Між 1880 і 1890 рр. Вортон припинила писати, щоб виступати як дебютантка в соціальній діяльності. Wharton уважно слідкувала за соціальними змінами, що відбуваються навколо, які пізніше знайшли відображення в її творах.[29] Вортонофіційно стала дебютанткою в 1879.[30] Вортон дозволили оголити плечі і робити високі зачіски першого разу на танцях у грудні, організованих світською левицею Анною Мортон.[30] У Вортон почався роман з Генрі Лейден Стівенс, сином заможного бізнесмена.[31] Однак сім'я Вортон не схвалювала Стівенса.[31]

У середині сезону виходу Уортон у світ, ЇЇ сім'я повернулася до Європи (у 1881 році) через проблеми зі здоров'ям батька Уортон.[32] Батько Вортон, Джордж Фредерік Джонс, помер у Каннах в 1882 році від інсульту.[33] Стівенс був з сім'єю Вортон в Європі протягом всього цього часу.[32] Вортон і її мати повернулися в Сполучені Штати, де Вортон продовжила зустрічатися із Стівенсом. Про заручини було оголошено у серпні 1882 року.[32] За місяць до того, весілля і заручини раптово були розірвані.[34]

Мати Уортон, Лукреція Стівенс Rhinelander, повернулася в Париж в 1883 році і жила там до своєї смерті в 1901 році.[18]

1880-ті[ред. | ред. код]

Вортон вийшла заміж у 1885 році і почала активно діяти у трьох сферах інтересів — американське домогосподарство, письменництво і Італія [35]

29 квітня 1885 року,[36] у віці 23 років, Уортон вийшла заміж за Едварда (Тедді) Роббінса Вортона, на 12 років старшого за неї. Вінчання відбулося в комплексі Троїцької капели . [37][38] Будучи вихідцем з вельми усталеної Бостонської сім'ї, він був спортсменом і джентльменом того ж соціального класу, що й вона, і поділяв її любов до подорожей. Whartons створили будинок у Pencraig Cottage у Ньюпорті. [35] Потім вони купили і переїхали на свою ділянку землі (Land's End) на іншій стороні Ньюпорта. У 1893 році за $ 80000.[35] Вортон прикрасив Land's End за допомогою дизайнера Огдена Кодмана. Потім Вортони придбали собі будинок в Нью-Йорку, на 884 Park Avenue (у 1897 році).[39] Вони виїжджали за кордон з лютого по червень між 1886 і 1897 роками — в основному, до Італії, але також і в Париж і в Англію.[39]

З кінця 1880-х до 1902 року Тедді Вортон страждав від гострої депресії, і через те пара припинила свої довгі й часті мандрівки. Тим часом його депресія набула більш серйозних форм, внаслідок чого вони майже постійно жили лише у своєму маєтку The Mount. У ті ж самі роки, як стало відомо, Вортон і сама страждала від депресії й приступів астми.

У 1908 році психічний стан її чоловіка було визнано невиліковним. Того ж року у неї почався роман із Мортоном Фуллертоном, журналістом із «The Times», в якому вона знайшла інтелектуального партнера. Вона розлучилася з Едвардом Вортоном у 1913 році, після 28 років у шлюбі. У той же час, Едіт зазнала гострої критики з боку письменників натуральної школи.

, ,

Edith Wharton collection/Beinecke 10061396. Edith Wharton as a young woman, ca. 1889

Окрім романів, Вортон написала щонайменше 85 коротких оповідань. Вона була також доволі досвідченою садовою дизайнеркою, інтер'єр-дизайнеркою і визнаним законодавцем, свого часу. Вона написала кілька книг на теми дизайну, в тому числі свою першу серйозну публікацію: «Оздоблення будинків» («The Decoration of Houses», 1897), у співавторстві з Ogden Codman. Її друга книга на тему «дім і сад» — це багато ілюстрована книга «Італійська Вілла» («Italian Villas»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118767585 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.nytimes.com/2004/10/01/books/01WHAR.html?fta=y
  6. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. http://www.nytimes.com/aponline/2010/01/11/us/AP-History.html
  8. http://www.nytimes.com/aponline/2009/08/17/us/AP-History-Aug-17.html
  9. Національна жіноча зала слави, Едіт Уортон
  10. а б в г д Lee, 2008, с. 16
  11. Dwight, 1994, с. 12-13
  12. Minkel, 2012
  13. Lee, 2008, с. 21
  14. Lee, 2008, с. 22
  15. Benstock, 1994, с. 216
  16. Lee, 2008, с. 34
  17. Lee, 2008, с. 18
  18. а б Lee, 2008, с. 7-8
  19. а б Chronology. The Mount: Edith Wharton's Home. 
  20. Baym, Nina. The Norton Anthology of American Literature (вид. Eighth). W. W. Norton & Company, Inc. ISBN 978-0-393-91885-4. 
  21. Lee, 2008
  22. а б в Lee, 2008, с. 13-14
  23. а б Lee, 2008, с. 36
  24. Benstock, 1994, с. 35
  25. Lee, 2008, с. 43
  26. Lee, 2008, с. 44
  27. Benstock, 1994, с. 38
  28. Benstock, 1994, с. 40
  29. Lee, 2008, с. 47
  30. а б Lee, 2008, с. 58
  31. а б Lee, 2008, с. 60
  32. а б в Lee, 2008, с. 61
  33. Lee, 2008, с. 35
  34. Lewis, 1975, с. 44-47
  35. а б в Lee, 2008, с. 81
  36. Нью-Йорк, Нью-Йорк, Індекс шлюбу 1866—1937
  37. Lee, 2008, с. 74-75
  38. США, видобуток газет з північного сходу, 1704—1930
  39. а б Lee, 2008, с. 82