Фізичний маятник.
O
{\displaystyle O}
— вісь підвісу;
N
{\displaystyle N}
— реакція осі підвісу;
G
{\displaystyle G}
— центр ваги;
O
′
{\displaystyle O'}
— центр гойдання;
λ
{\displaystyle \lambda }
— зведена довжина;
θ
{\displaystyle \theta }
— кут відхилення маятника від рівноваги;
α
{\displaystyle \alpha }
— початковий кут відхилення маятника;
m
{\displaystyle m}
— маса маятника;
h
{\displaystyle h}
— відстань від точки підвісу до центру ваги маятника;
g
{\displaystyle g}
— прискорення вільного падіння.
Фізи́чний ма́ятник — тверде тіло довільної форми , яке під дією сили тяжіння здійснює коливання навколо нерухомої горизонтальної осі , що не проходить через центр маси тіла.
Період коливань фізичного маятника визначається формулою:
T
=
2
π
ω
=
2
π
I
m
g
d
{\displaystyle T={\frac {2\pi }{\omega }}=2\pi {\sqrt {\frac {I}{mgd}}}}
,
де I — момент інерції , m — маса , d — віддаль від центра маси тіла до осі, g — прискорення вільного падіння .
Зведена довжина фізичного маятника — довжина такого математичного маятника , період коливань якого збігається з періодом коливань даного фізичного маятника. Вона дорівнює
l
r
=
I
m
d
{\displaystyle l_{r}={\frac {I}{md}}}
.
Диференціальне рівняння руху фізичного маятника[ ред. | ред. код ]
Момент інерції відносно осі, що проходить через точку підвісу за теоремою Штейнера :
I
=
I
0
+
m
h
2
=
m
(
r
2
+
h
2
)
,
{\displaystyle I=I_{0}+mh^{2}=m\left(r^{2}+h^{2}\right),}
де
I
0
{\displaystyle I_{0}}
— момент інерції відносно осі проходить через центр ваги;
r
{\displaystyle r}
— ефективний радіус інерції відносно осі, що проходить через центр ваги.
Динамічне рівняння довільного обертання твердого тіла:
I
d
2
θ
d
t
2
=
−
M
s
,
{\displaystyle I{\frac {d^{2}\theta }{dt^{2}}}=-M_{s},}
де
M
s
{\displaystyle M_{s}}
— сумарний момент сил, що діють на тіло відносно осі обертання.
M
s
=
M
+
M
f
,
{\displaystyle M_{s}=M+M_{f},}
де
M
{\displaystyle M}
— момент сил, викликаний силою тяжіння;
M
f
{\displaystyle M_{f}}
— момент сил, викликаний силами тертя середовища.
Момент викликаний силою тяжіння залежить від кута відхилення тіла від положення рівноваги:
M
=
m
g
h
sin
θ
{\displaystyle M=mgh\sin \theta }
Якщо знехтувати опором середовища, диференціальне рівняння коливань фізичного маятника в полі сили тяжіння:
I
d
2
θ
d
t
2
=
−
m
g
h
sin
θ
{\displaystyle I{\frac {d^{2}\theta }{dt^{2}}}=-mgh\sin \theta }
.
Якщо розділити обидві частини рівняння на
h
{\displaystyle h}
і покласти
λ
=
r
2
+
h
2
h
=
r
2
h
+
h
,
{\displaystyle \lambda ={\frac {r^{2}+h^{2}}{h}}={\frac {r^{2}}{h}}+h,}
то рівняння буде:
λ
d
2
θ
d
t
2
=
−
g
sin
θ
.
{\displaystyle \lambda {\frac {d^{2}\theta }{dt^{2}}}=-g\sin \theta .}
Таке рівняння аналогічне рівнянню коливань математичного маятника довжини
λ
{\displaystyle \lambda }
. Величину
λ
{\displaystyle \lambda }
називають зведеною довжиною фізичного маятника.
Центр гойдання — точка, в якій треба зосередити всю масу фізичного маятника, щоб його період коливань не змінився.
Помістимо на промені , що проходить від точки підвісу через центр ваги, точку на відстані
λ
{\displaystyle \lambda }
від точки підвісу. Ця точка і буде центром гойдання маятника.
Дійсно, якщо всю масу зосередити в центрі гойдання, то центр гойдання буде збігатися з центром ваги. Тоді момент інерції відносно осі підвісу дорівнюватиме
I
=
m
λ
2
{\displaystyle I=m\lambda ^{2}}
, а момент сили тяжіння відносно тієї ж осі
−
m
g
λ
sin
θ
{\displaystyle -mg\lambda \sin \theta }
. При цьому рівняння руху не зміниться.
Якщо фізичний маятник підвісити за центр гойдання, то його період коливань не зміниться, а колишня точка підвісу зробиться новим центром гойдання.
Обчислимо зведену довжину нового маятника:
λ
1
=
r
2
r
2
/
h
+
r
2
h
=
h
+
r
2
h
=
λ
{\displaystyle \lambda _{1}={\frac {r^{2}}{r^{2}/h}}+{\frac {r^{2}}{h}}=h+{\frac {r^{2}}{h}}=\lambda }
.
Збіг зведених довжин для двох випадків і доводить твердження теореми.
Для того, щоб знайти період коливань фізичного маятника, необхідно розв'язати рівняння гойдання.
Для цього помножимо ліву
λ
d
2
θ
d
t
2
=
λ
d
d
t
(
d
θ
d
t
)
{\displaystyle \lambda {\frac {d^{2}\theta }{dt^{2}}}=\lambda {\frac {d}{dt}}\left({\frac {d\theta }{dt}}\right)}
і праву частини цього рівняння на
d
θ
{\displaystyle d\theta }
. Тоді:
λ
d
θ
d
t
d
(
d
θ
d
t
)
=
−
g
sin
θ
d
θ
{\displaystyle \lambda {\frac {d\theta }{dt}}d\left({\frac {d\theta }{dt}}\right)=-g\sin \theta \,d\theta }
.
Інтегруючи це рівняння, отримуємо:
λ
(
d
θ
d
t
)
2
=
2
g
cos
θ
+
C
{\displaystyle \lambda \left({\frac {d\theta }{dt}}\right)^{2}=2g\cos \theta +C}
,
де
C
{\displaystyle C}
— довільна стала.
Її можна знайти з граничної умови, що в моменти
θ
=
±
α
,
d
θ
d
t
=
0
{\displaystyle \theta =\pm \alpha \,\,\,,{\frac {d\theta }{dt}}=0}
. Маємо:
C
=
−
2
g
cos
α
.
{\displaystyle C=-2g\cos \alpha .}
Підставляємо і перетворюємо отримане рівняння:
d
θ
d
t
=
2
g
λ
sin
2
α
2
−
sin
2
θ
2
.
{\displaystyle {\frac {d\theta }{dt}}=2{\sqrt {\frac {g}{\lambda }}}{\sqrt {\sin ^{2}{\frac {\alpha }{2}}-\sin ^{2}{\frac {\theta }{2}}}}.}
Відокремлюємо змінні й інтегруємо це рівняння:
g
λ
t
=
∫
0
θ
2
d
(
θ
2
)
sin
2
α
2
−
sin
2
θ
2
.
{\displaystyle {\sqrt {\frac {g}{\lambda }}}t=\int \limits _{0}^{\frac {\theta }{2}}{\frac {d\left({\frac {\theta }{2}}\right)}{\sqrt {\sin ^{2}{\frac {\alpha }{2}}-\sin ^{2}{\frac {\theta }{2}}}}}.}
Зручно зробити заміну змінної
sin
θ
2
=
sin
α
2
sin
φ
{\displaystyle \sin {\frac {\theta }{2}}=\sin {\frac {\alpha }{2}}\sin \varphi }
. Тоді шукане рівняння набуде вигляду:
t
=
λ
g
∫
0
φ
d
φ
1
−
sin
2
α
2
sin
2
φ
=
λ
g
F
(
φ
∖
α
/
2
)
.
{\displaystyle t={\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\int \limits _{0}^{\varphi }{\frac {d\varphi }{\sqrt {1-\sin ^{2}{\frac {\alpha }{2}}\sin ^{2}\varphi }}}={\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}F\left(\varphi \setminus \alpha /2\right).}
Тут
F
(
φ
∖
α
)
{\displaystyle F\left(\varphi \setminus \alpha \right)}
— нормальний еліптичний інтеграл Лежандра 1-го роду . Для періоду коливань отримуємо формулу:
T
=
4
λ
g
∫
0
π
/
2
d
φ
1
−
sin
2
α
2
sin
2
φ
=
4
λ
g
K
(
sin
α
2
)
.
{\displaystyle T=4{\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\,\int \limits _{0}^{\pi /2}{\frac {d\varphi }{\sqrt {1-\sin ^{2}{\frac {\alpha }{2}}\sin ^{2}\varphi }}}=4{\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\,K\left(\sin {\frac {\alpha }{2}}\right).}
Тут
K
(
sin
α
2
)
{\displaystyle K\left(\sin {\frac {\alpha }{2}}\right)}
— повний нормальний еліптичний інтеграл Лежандра 1-го роду . Розкладаючи його в ряд, можна отримати зручну для практичних обчислень формулу:
T
=
2
π
λ
g
{
1
+
(
1
2
)
2
sin
2
(
α
2
)
+
(
1
⋅
3
2
⋅
4
)
2
sin
4
(
α
2
)
+
⋯
+
[
(
2
n
−
1
)
!
!
(
2
n
)
!
!
]
2
sin
2
n
(
α
2
)
+
…
}
.
{\displaystyle T=2\pi {\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\left\{1+\left({\frac {1}{2}}\right)^{2}\sin ^{2}\left({\frac {\alpha }{2}}\right)+\left({\frac {1\cdot 3}{2\cdot 4}}\right)^{2}\sin ^{4}\left({\frac {\alpha }{2}}\right)+\dots +\left[{\frac {\left(2n-1\right)!!}{\left(2n\right)!!}}\right]^{2}\sin ^{2n}\left({\frac {\alpha }{2}}\right)+\dots \right\}.}
Якщо
α
≪
1
,
{\displaystyle \alpha \ll 1,}
— випадок малих максимальних кутових відхилень від рівноваги,
θ
<
α
,
{\displaystyle \theta <\alpha ,}
то
sin
θ
≈
θ
{\displaystyle \sin \theta \approx \theta }
оскільки розклад синуса в ряд Маклорена
sin
θ
≈
θ
−
θ
3
/
3
…
{\displaystyle \sin \theta \approx \theta -\theta ^{3}/3\dots }
і рівняння руху переходить у рівняння гармонійного осцилятора без тертя:
λ
d
2
θ
d
t
2
=
−
g
θ
.
{\displaystyle \lambda {\frac {d^{2}\theta }{dt^{2}}}=-g\theta .}
Період коливань маятника в цьому випадку:
T
=
2
π
λ
g
.
{\displaystyle T=2\pi {\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}.}
В іншому формулюванні: якщо амплітуда коливань
α
{\displaystyle \alpha }
мала, то корінь у знаменнику еліптичного інтеграла наближено дорівнює одиниці. Такий інтеграл легко береться, і виходить добре відома формула малих коливань:
T
=
2
π
λ
g
=
2
π
I
m
g
h
.
{\displaystyle T=2\pi {\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}=2\pi {\sqrt {\frac {I}{mgh}}}.}
Ця формула дає результати прийнятної точності (помилка менш 1 %) при кутах, що не перевищують 4°.
Наступний порядок наближення можна використовувати з прийнятною точністю (помилка менше 1 %) при кутах відхилення до 1 радіана (≈57°):
T
≈
2
π
λ
g
(
1
+
1
4
sin
2
(
α
2
)
)
=
π
4
λ
g
(
9
−
cos
α
)
.
{\displaystyle T\approx 2\pi {\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\left(1+{\frac {1}{4}}\sin ^{2}\left({\frac {\alpha }{2}}\right)\right)={\frac {\pi }{4}}{\sqrt {\frac {\lambda }{g}}}\left(9-\cos {\alpha }\right).}