Хачанов Спартак Рудольфович
Хачанов Спартак Рудольфович | |
---|---|
Народився | 17 вересня 1984 (40 років) Баку, Азербайджанська РСР |
Громадянство | Україна |
Національність | вірменин |
Діяльність | скульптор, сучасний художник |
Відомий завдяки | автор інсталяції «Парад членів» |
Alma mater | Харківське художнє училище НАОМА |
Спартак Рудольфович Хачанов (нар. 17 вересня 1984, Баку, Азербайджанська РСР) — український сучасний художник вірменського походження, автор резонансної інсталяції «Парад членів».
Народився 17 вересня 1984 року у вірменській сім'ї в Баку, Азербайджанська РСР[1]. Виріс у місті Сніжне Донецької області[2]. У 2015 році закінчив Харківське державне художнє училище. Того ж року вступив до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві[1].
У грудні 2018 року опинився в епіцентрі скандалу, предметом якого стала його дипломна робота «Парад членів»[3]. Внаслідок переслідувань та погроз у рамках програми «Artists at Risk» виїхав до Гельсінкі, Фінляндія[4]. На кінець 2018 року, за словами доцента академії та ветерана АТО Володимира Харченка, Спартак завалив декілька екзаменів — в академії розглядали питання його відрахування.[5]
26 грудня 2018 року видання «Заборона» поширило відео, де показано розмову Хачанова та доцента кафедри графічного дизайну НАОМА Володимира Харченка, в якому останній називає роботу студента «хамством» та «знущанням з нашої армії», також звучали вислови, які можна розцінювати як погрози[6]. Того ж дня до навчального закладу прийшли представники організації С14. Хачанову довелося від них ховатися[6].
Хачанов називає свою інсталяцію «антивоєнною» та «антипутінською» та відмовляється додавати в неї роспізнавальні риси російских чи інших військ[7]. За словами опонентів Спартака, він спочатку казав що, ця інсталяція навіяна конфліктом на Донбасі, де сторони міряються фалосами, крім того Хачанов і раніше відізнявся антиукраїнськими епатажнмим інсталяціями, наприклад, «вишиванка на салі» та фалоси, прироблені до мінаретів та церков[8].
На підтримку Хачанова 30 січня на сайті Українського ПЕН було опубліковано звернення до міністерки науки та освіти Лілії Гриневич з вимогою не допустити відрахування студента Спартака Хачанова[8]. Пізніше заяву видалили, оскільки, за словами тодішнього президента ПЕН Андрія Куркова, вона містила помилку адресації (Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури підпорядковується не Міністерству освіти, а міністерству культури)[9]. Ця заява викликала розкол поміж членів ПЕН, а також стала причиною виходу поета Івана Малковича та перекладача Максима Стріхи з ПЕН-центру[8][10].
Олександр Ройтбурд також висловився на захист студента, оскільки патріотичні організації, наприклад, С14 не повинні вирішувати кому навчатися на художника[6].
Невдовзі після подій Спартак Хачанов отримав запрошення переїхати у Фінляндію за програмою «Artists at Risk», мета якої допомогти митцям, що зазнають переслідувань в своїй країні. На даний момент проживає з дружиною в місті Гельсінкі.
Рік | Виставки та конкурси | Місце проведення |
---|---|---|
2014 | Учасник міжнародного конкурсу на створення пам'ятник до століття геноциду Вірменії, храм с «Surb Harutyun», організатори вірменської громади | Харків, Україна |
2015 | Учасник виставки «Один з 1,5 мільйона», присвяченої Геноциду вірмен, галерея «Бузок» | Харків, Україна |
2017 | Учасник Карпатського міжнародного мистецького фестивалю «КАРПАТСЬКИЙ ПРОСТОР-2017» | Івано-Франківськ, Україна |
2017 | Учасник виставки Трієнале «Скульптура 2017» | Київ, Україна |
2017 | Учасник виставки на премії імені Анатолія Криволапа | Київська фортеця, Київ |
2018 | Виставка студентів Національної академії образотворчих мистецтв та Архітектура «Мистецький Арсенал» | Київ, Україна |
2019 | Учасник фестивалю «Ярмарок мистецтв», в групі художників «HLEBZAWOD» | Київ, Україна. |
2019 | Учасник виставки «Decommunia_tion», «Kunsthalle am Hamburger Platz», куратор Матіас Джуд | Гамбургер Плац, Берлін, Німеччина |
2019 | Учасник фестивалю медіа і виконавських мистецтв «Робота», куратор Мартін Ноїв | Ательє Пластилін. Софія, Болгарія |
2019 | Учасник виставок «Велико, але пізно», «Софійська тиждень мистецтва 2019», куратор Воїн Воїнов. | Софія, Болгарія |
2019 | «Галерея Інкубатор» | Вільнюс, Литва |
2019 | Персональна виставка «Тріумф смерті» | Uzupis Art, Вільнюс, Литва |
2019 | 2019- HIAP Open Studios / Summer 2019, куратором на літній сезон стала Саара Кархунен. | Гельсінкі, Фінляндія |
2019 | Фотопроєкт «Олімпійські ігри», «Myymala». | Гельсінкі, Фінляндія |
2019 | Фотопроєкт «Олімпійські ігри перезавантаження» | Офіс Комітету Миру, Гельсінкі, Фінляндія |
2019 | Персональна виставка «Парад пенісів», «DELFI» | Мальме, Швеція |
2019 | Учасник виставок «AR-Pavilion Helsinki», «Gallery Rankka», куратори: Івор Стодольський і Маріта Муукконен. | Гельсінкі, Фінляндія |
2019 | HIAP Open Studios / осінь 2019, куратор осіннього сезону — Марина Валле Норонья | Гельсінкі, Фінляндія |
- ↑ а б Хачанов Спартак Рудольфович. Портал изобразительного искусства [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Парад членів» та його учасники. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Про «Парад членів» та скандал у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Студент академії у Києві, який створив експозицію «Парад членів», виїхав до Фінляндії — правозахисниця. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ «Человек лепил двести х*ев полсеместра, завалил экзамены». Мы поговорили с доцентом кафедры дизайна НАОМА, который разрушил «Парад членов», об искусстве и войне. thebabel.net (рос.). 28 січня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
- ↑ а б в Савченко, Гліб (25 січня 2019). Гіпсові пеніси, ветерани АТО і "150-річні догми". Що за скандал в Академії мистецтв. BBC News Україна. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Енглунд, Вілл; Леллі, Кеті (2 жовтня 2019). Chased by conflict in Ukraine, an artist finds a haven in Helsinki. Washington Post (Англійська) . Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 19.20.2022.
- ↑ а б в «Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру». Радіо Свобода (5 лютого 2019) . Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Андрій Курков: ми сприймаємо публічну заяву Малковича та Стріхи як вихід з українського ПЕНу. Українське радіо. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 19 січня 2022.
- ↑ Поміж свободою і безпекою: більше ніж “за” і “проти”. Український ПЕН. 14 січня 2019. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 19 січня 2022.