Координати: 51°41′02″ пн. ш. 33°54′31″ сх. д. / 51.68389° пн. ш. 33.90861° сх. д. / 51.68389; 33.90861

Церква Святого духа (Глухів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого духа
церковь Сошествия св. Духа
51°41′02″ пн. ш. 33°54′31″ сх. д. / 51.68389° пн. ш. 33.90861° сх. д. / 51.68389; 33.90861
КраїнаУкраїна Україна
МістоГлухів
Сумська областьм. Глухів, на розі сучасних вулиць Благодатної та Трьохсвятської
Тип будівлідерев'яна церква
Стильбароко
Перша згадка1724 рік
Побудованораніше 1724
Прибудови1726
Станзруйнована
Церква Святого духа. Карта розташування: Україна
Церква Святого духа
Церква Святого духа
Церква Святого духа (Україна)
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Святого Духа.

Святодухівська церква («Сошествия св. Духа») — дерев'яна церква, що існувала у Глухові на Сумщині у XVIII столітті.

Історія

[ред. | ред. код]

Перше історичне підтвердження існування дерев'яної церкви на Білополівці та її зображення датується 1724 роком — у плані Глухова[1]. Церква щільно була оточена приватною забудовою.

Перша документальна згадка про церкву даються 1726 роком. «Донесення священика Глухівської Білополівської церкви Афанасія Сидоровича та указ канцелярії кролевецькому сотнику Костянтину Генваровському про присилку в м. Глухів жителя с. Тинченки Батуринської сотні Ніжинського полку майстра Григорія Лупина, який підписав договір та взяв 400 золотих на будівництво церкви, але не закінчив будівництво в Глухові і почав будувати в м. Кролевець» від 1726 року зберігається у фонді Генеральної військової канцелярії, що знаходиться у Центральному державному історичному архіві (м. Київ)[2][3].

Мова йде про погорілу в 1726 році дерев'яну Святодухівську церкву, яку мали відбудувати після пожежі. Це означає, що храм існував раніше вказаної дати.

Назва Білополівської церкви «Церковь сошествія святого духа» вперше згадується на плані міста 1776 року. Але вона вже має інші обриси за рахунок прибудов у східній і південній частинах. Також і зникла приватної забудови навколо неї. Очевидно в результаті пожежі 1726 року. На західній стороні показане відокремлене приміщення (можливо будинок священика)[4].

У 1732 році парафіяни Білополівської церкви Святого Василія Великого повідомляли гетьману про призначення нового священика Тимофія Леонтьєва замість Афанасія Сидоровича[5].

Такі ж самі конструкцію і назву, як у 1726 році, має храм на плані Глухова 1778-го року[6].

У описі «Атласу Малоросії з картами та планами міст», складеному 1778 року також згадується дана назва: «У Белополовских ворот помещались торговые бани; к северо-западу от них против Румянцевского дворца, — церковь Сошествия св. Духа»[7]. Церква також згадується і в історико-статистичному описі Чернігівської єпархії за 1873 рік, але вже має іншу назву: «На плане Румянцева не показан из нынешних церквей храм Трехсвятительский, но место его занимает здесь храм всех святых на кладбище, и еще показаны на плане: церковь сошествия св. Духа за Чернечьей греблею, церковь Захария и Елисаветы в 200 саж. от рождество-Богородичной на западе от нея.»[8]. Це означає, що дерев'яна Святодухівська церква («Сошествия св. Духа») вже не існувала, а на її місці з'явилась інша мурована — Трьохсвятська. На думку дослідника, В. Г. Пуцка, замість Святодухівської церкви до 1798 року було зведено муровану Трьохсвятительську[9].

Опис та розташування

[ред. | ред. код]

Святодухівська церква знаходилась біля північної межі історичного середмістя Глухова (в історичному районі Білополовка) на розі сучасних вулиць Благодатної (колишня вул. Артема) та Трьохсвятської (колишня вул. Клари Цеткін) поряд із приміщенням дорожно-патрульної служби, неподалік, через дорогу від Глухівського аграрного інституту СНАУ.

Виходячи з умовності обрису плану Глухова 1724-го року церква була дерев'яною, тридільною, триверхою. Вона мала три зруби однієї висоти, вертикально ошальовані нащільниками, з двозаломними верхами бабинця та вівтаря, тризаламною навою і дахом округлої форми, перекритим залізом[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Державна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного (ДНАББ імені В. Г. Заболотного). Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4806/1-4-273115
  2. ↑ Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 51, оп. 3, спр. 2196
  3. ↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 708, арк. 2
  4. ↑ Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — С. 279—280
  5. ↑ ЦДІАК: Ф. 51, оп. 3, спр. 4114, арк. 2
  6. ↑ ДНАББ імені В. Г. Заболотного. — Шифр зберігання: 72 (084.12)/ Ф. 4804-443279.
  7. ↑ Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890. — 584 с.
  8. ↑ Архиепископ Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Книга седьмая [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Стародубский, Мглинский, Новозыбковский, Глуховский и Нежинский уезды / Д. Г. Гумилевский. — Чернигов: Губернская типография, 1873. — 279 с.
  9. ↑ Пуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]. // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць / С. А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В. І. Бєлашов, С. П. Жукова та ін. / Національний заповідник «Глухів», Центр пам'ятковзнавства НАН України і УТОПІК. — Київ-Глухів, 2009. Вип. 2.: Матеріали Восьмої науково-практичної конференції «Сіверщина в історії України» (15-16 жовтня 20089 р.) — С. 94

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Державна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного (далі ДНАББ ім. В. Г. Заболотного). Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4806/1-4-273115.
  • Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 51, оп. 3, спр. 2196.
  • ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. — Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4804-443279.
  • Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890. — 584 с.
  • Архиепископ Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Книга седьмая. Стародубский, Мглинский, Новозыбковский, Глуховский и Нежинский уезды / Д. Г. Гумилевский. — Чернигов: Губернская типография, 1873. — 279 с.
  • Документи Чернігівської духовної консисторії про церкви і церковних служителів Глухівського повіту початку ХХ ст., // ДАЧО. — Ф. 679, справи № 387 та № 388.
  • Державний архів Чернігівської області (далі — ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 387, 551 арк.
  • Державний музей архітектури ім. А. В. Щусева, колекція V, негатив 23941.
  • Об утверждении чертежа на постройку печей в Трехсвятской церкви в г. Глухове 23 июля 1897 г. // ДАЧО, ф. 127, оп 10, спр. 1664, 5 арк.

Література

[ред. | ред. код]
  • Бєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — 420 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені святині. — Київ: Техніка, 2004. — 176 с., з іл.
  • Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. -упорядн. О. М. Корнієнко . — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. — С. 73.
  • Корнієнко, О. М. Зруйновані храми Сумщини Мартиролог втрачених святинь [Текст] = The history of destroyed and partly ruined monuments of cult in Sumy region: до вивчення дисципліни / О. М. Корнієнко. — Суми: ПП «Ніконоров В. І.», 2009. — 368 с. : іл. — ISBN 978-966-97024-0-1
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — 220 с.
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — 256 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_Святого_духа_(Глухів)&oldid=41783357