Чекалюк Емануїл Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Емануїл Чекалюк
Народився6 травня 1909(1909-05-06)
Гніздичів, Жидачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер5 січня 1990(1990-01-05) (80 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
 СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьфізик, інженер
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Галузьгеологія, геохімія горючих копалин
Науковий ступіньдоктор технічних наук

Емануїл Богданович Чекалюк (6 травня 1909, Гніздичів, нині Стрийський район, Львівська область — 5 січня 1990, Львів) — український вчений, інженер нафтової та статистичної термодинаміки, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР[1]. Почесний громадянин Долини.

Біографія

[ред. | ред. код]

Емануїл Чекалюк народився 6 травня 1909 року у місті Гніздичів (нині Стрийський район (до липня 2020 — Жидачівський район), Львівська область) у сім'ї пастора. Освіту здобував у Львівському політехнічному інституті, факультет електромеханіки якого він закінчив у 1933 році. Після закінчення навчання отримав посаду електромонтера на Калуському калійному заводі. Пізніше працював інженером на заводі побутових електроприладів у Варшаві, старшим енергетиком Калуського калійного комбінату[2].

Повернувся в Україну після Другої світової війни, працював на підприємствах нафтової промисловості. 1951 року почав працювати в Центральній науково-дослідній лабораторії «Укрнафта» у Бориславі, а 1955 — в Українському науково-дослідному інституті «Геоексплуатація».

У 1953 році організував відділ проблем глибинних вуглеводнів, який став провідним центром у проблемі неорганічного походження нафти[3].

У 1957 році вчений захистив кандидатську дисертацію, а 1963 — докторську. Наступного року очолив відділ проблем глибинних вуглеводнів Інституту геології і геохімії горючих копалин Академії Наук України. Саме у цей час виходять в друк його головні праці: «Нефть верхней мантии Земли», «Термодинамические основы теории минерального происхождения нефти», де вперше в світі обґрунтовується «можливість утворення нафтових вуглеводнів в умовах верхньої мантії Землі при високих термобаричних параметрах, а також встановлені сприятливі склади нафтопродукуючої речовини мантії»[2].

У період з 1981 по 1989 роки був членом спеціалізованої Ради з захисту кандидатських і докторських дисертацій при Івано-Франківському інституті нафти і газу[2] (нині Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу).

Помер 5 січня 1990 року у місті Львів, де й був похований на 23 полі Личаківського цвинтаря.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Емануїл Богданович здійснив понад 170 наукових публікацій, серед яких 19 монографій, отримав сертифікат на 14 авторських винаходів, пов'язаних із розробкою вуглеводневих покладів і підвищенням нафтовіддачі пластів.

Вибрані публікації

[ред. | ред. код]
  • Чекалюк Э. Б. Основы пьезометрии залежей нефти и газа. — Киев : Гос. изд. технической литер.- ры, 1961. — 288 с.
  • Чекалюк Э. Б. Термодинамика нефтяного пласта. — Москва : Недра, 1965. — 1750 прим.
  • Чекалюк Э. Б. Термодинамические основы теории минерального происхождения нефти. — Киев : Наукова думка, 1971. — 256 с.
  • Чекалюк Э.Б., Федорцов И.М., Осадчий В.Г. Полевая геотермическая съемка. — Киев : Наукова думка, 1974. — 103 с.
  • Чекалюк Э.Б., Оганов К.А. Тепловые методы повышения отдачи нефтяных залежей. — Киев, 1979. — 208 с.
  • Чекалюк Э. Б. Маломинерализованные воды глубоких горизонтов нефтегазоносных водонапорных бассейнов Украины. — Киев, 1991. — 183 с.

Вшанування

[ред. | ред. код]

7 вересня 2012 року, під час роботи Міжнародного форуму нафтовиків у Бориславі, на будівлі НГВУ «Бориславнафтогаз» було відкрито пам'ятну таблицю на честь вченого, який багато зробив для бориславського нафтовидобутку. На церемонії встановлення виступали міський голова Борислава Володимир Фірман та учасники Міжнародного форуму нафтовиків (Тадеуш Скшежина, Омелян Солецький)[4].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Володимир Антонович Калюжний (до 85-річчя від дня народження) // Геологія і геохімія горючих копалин. — Львів : Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, 2007. — Вип. 3. Архівовано з джерела 2 лютого 2014. Процитовано.
  2. а б в Освоєння та дослідження свердловин, 1994, с. 3.
  3. Відділ проблем геотехнології горючих копалин. Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 17 січня 2014.
  4. Відкрито пам’ятну таблицю на честь Емануїла Чекалюка. Моє місто - Борислав!. 9 вересня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 січня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Роман Яремійчук, Василь Возний. Освоєння та дослідження свердловин. — Львів : Жовківська книжкова друкарня, 1994. — 440 с. — ISBN 5-836-00-26-6.

Посилання

[ред. | ред. код]