Очікує на перевірку

Чумак Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Чумак.
Чумак Іван Михайлович
Народився25 червня 1926(1926-06-25)
Олексіївка, Новоайдарський район, Луганська область
Помер19 березня 2004(2004-03-19) (77 років)
Луганськ, Україна
ПохованняЛуганськ
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Alma materЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
ВчителіКронгауз Герман Ліпманович, Рябінін Микола Леонідович і Бендрик Микола Кузьмович
Відомі учніЗайцев Федір Григорович
ЧленствоСпілка радянських художників України
Нагороди
Народний художник України почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений художник УРСР
ПреміїНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1973

Івáн Михайлович Чумáк (нар. 25 червня 1926, Олексіївка — пом. 19 березня 2004, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1959 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1926 в селі Олексіївці (тепер Щастинський район Луганської області, Україна) в селянській сім'ї. Під час голодомору 1932—1933 років його батьки переїхали в Луганськ. З 1934 року навчався в 13-й школі. З 1941 по 1947 рік навчався на будівельника в Луганському залізничному технікумі, по закінченні якого працював у Львові на повоєнній відбудові міста. Там він вступив у Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі: Герман Кронгауз, Микола Рябінін, Микола Бендрик) й закінчив його 1954 року з червоним дипломом[2]. Дипломна робота — декоративна двофігурна скульптурна композиція «Композитор Микола Лисенко і народний співак Остап Вересай» (керівник Микола Рябінін, оцінка: відмінно)[3].

Після навчання повернувся до Ворошиловграда, де кілька років працював у художньому училищі, а у 1957 році став членом творчої бригади скульпторів, до якої входили Віктор Мухін, Василь Федченко й Василь Агібалов. В групі працював до виходу на пенсію. У післявоєнний радянський період групою створено біля 90 відсотків пам'ятників в Луганській області[2].

Жив у Луганську в будинку на кварталі Шевченка, № 54, квартира № 12, та в будинку на вулиці Тараса Шевченка, № 4, корпус № З, квартира № 327[4]. Помер у Луганську 19 березня 2004 року[5].

Творчість

[ред. | ред. код]
обеліск героям-визволителям Ржева
обеліск героям-визволителям Ржева
меморіал «Трудівникові Луганщини»
меморіал «Трудівникові Луганщини»
меморіальний комплекс «Вічний вогонь»
меморіальний комплекс «Вічний вогонь»
пам'ятник Тарасові Шевченку
пам'ятник Тарасові Шевченку

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

  • пам'ятник Володимиру Леніну у Луганську (1958, у співавторстві з Василем Агібаловим, Віктором Мухіним, Василем Федченком);
  • пам'ятник героям-визволителям Ржева у Ржеві (1963, граніт; у співавторстві з Віктором Мухіним, Василем Федченком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
  • «Лаборантка» (1963, мармур);
  • «Слово о полку Ігоревім» (1966, мармур; зберігається в Музеї «Слова о полку Ігоревім» в Новгороді-Сіверському[6]);
  • портрет Героя Соціалістичної Праці С. Воротникова (1967, литий камінь);
  • портрет Героя Соціалістичної Праці В. Борзих (1967, литий камінь);
  • меморіал «Трудівникові Луганщини» (також «Свято Жовтня», «Факел Жовтня») у Луганську (1967, у співавторстві з Іллею Овчаренком, архітектор В. Житомирський);
  • «Климент Ворошилов» (1969);
  • портрет Героя Соціалістичної Праці А. Бондаренка (1970, граніт);
  • обеліск з тематичними рельєфами «Тим, що боротьбу пізнали…» у Луганську (1970, залізобетон, архітектор В. Житомирський)
  • монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
  • меморіальний комплекс «Вічний вогонь» у Сєвєродонецьку (1975, у співавторстві з Миколою Можаєвим);
  • Пам'ятник комісару (1980);
  • портрет скульптора Василя Федченка (1982);
  • портрет Карла Брюллова (1987);
  • портрет Бориса Грінченка (1988);
  • портрет Г. Тютюника (1995);
  • композиція «Дума про Україну. Останній кошовий війська Запорізького Петро Калнишевський на засланні у Соловках» (1995);
  • композиція «Оранта» (1995);
  • пам'ятник Тарасові Шевченку у Луганську (1998, архітектори В. Житомирський, О. Довгополов);

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 310.
  2. ↑ а б «Дзеркало тижня» № 13 (438) Субота, 5 — 11 Квітня 2003 року.
  3. ↑ Чумак Іван Михайлович / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра монументально-декоративної скульптури. Випускники кафедри
  4. ↑ Чумак Іван Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 160.
  5. ↑ а б в Комітет з Національних премій імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.
  6. ↑ Русская литература и фольклор. [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Офіційний сайт луганського міського горови і Луганської міської ради. [Архівовано 2012-04-22 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Указ Президента України № 1266/96 від 21 грудня 1996 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 27 вересня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чумак_Іван_Михайлович&oldid=42397322