Шарапов Володимир Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарапов.
Шарапов Володимир Максимович
Народився13 березня 1894(1894-03-13) або 1894[1]
Kurdyukid, Q16653945?, Інжавінський районd, Тамбовська область, СРСР
Помер1 березня 1972(1972-03-01)[1]
Москва, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьдержавна безпека, політик
Alma materПостріл
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяВКП(б) — з 1918 р.
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Орден Трудового Червоного Прапора УСРР

Володимир Максимович Шарапов (13 березня 1894 — 1 березня 1972) — радянський воєначальник військ НКВС. У роки німецько-радянської війни був начальником штабу армій як військ НКВС так і Червоної Армії. Генерал-лейтенант (1944).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1894 році в селі Курдюков Кірсанівського повіту Тамбовської губернії (нині Інжавінского району Тамбовської області) у селянській родині. Закінчив сільську школу і школу вогнестійкого будівництва, працював у господарстві батька і сезонним робітником у підрядника, майстер по бетону в землевпорядній комісії (Кинешма).

У 1914—1918 роках служив у Російській імператорській армії, брав участь у Першій світовій війні, пройшов шлях від рядового до фельдфебеля.

Після Жовтневої революції приєднався до червоних.

З 1918 року в лавах РСЧА: закінчив піхотні курси РСЧА у Володимирі і Тамбові в 1919 році. Агітатор військкомату Кірсанівского повіту; командир роти 29-го стрілецького полку (Кинешма). З 1919 року — командир роти і батальйону 125-го стрілецького полку 14-ї стрілецької дивізії. З квітня 1920 — командир роти 13-го окремого Донецького батальйону. З листопада 1920 — командир батальйону 8-го і 1-го Українських запасних полків.

Член РКП (б) з 1918 року. У 1921 був виключений з партії та у 1924 році відновлений.

В органах ВЧК з квітня 1921 року, помічник командира Скалевского окремого батальйону по стройовій частині військ ВЧК України, з листопада 1921 — помічник командира 2-го батальйону військ ВЧК України. З 1922 року командував 6-ю окремою Очаківською ротою Одеського конвойного полку, командир 27-го окремого прикордонного взводу, з квітня 1923 помічник начальника 4-й конвойної команди ГПУ (Одеса). З 1925 — помічник командира 1-го Окремого конвойного батальйону, з 1926 — командир 8-го окремого конвойного батальйону в Україні. З 1929 року був помічником командира і тимчасово виконуючим посаду командира 3-го конвойного полку.

Закінчив курси «Постріл» у 1931 році.

З 1931 року — начальник навчально-стройової частини 2-ї Української конвойної дивізії ОДПУ. З 1932 року — командир 3-го і 8-го конвойних полків ОДПУ. У 1936 році — командир-воєнком 231-го полку конвойних військ НКВС.

З березня 1936 — начальник відділення у відділі бойової підготовки Управління прикордонної та внутрішньої охорони (УПВО) НКВС ЗСФСР, з березня 1937 — начальник відділу бойової підготовки УПВО Грузинської РСР. З серпня 1938 — начальник штабу прикордонних і внутрішніх військ НКВС Грузинського округу.

С 8 березня 1939 по 26 лютого 1941 року — начальник Головного управління конвойних військ НКВС СРСР, а з 26 лютого 1941 — начальник Управління конвойних військ НКВС СРСР.

З червня 1941 року брав участь у німецько-радянській війні, був начальником штабу 29-ї армії. У червні 1942 року був поранений і перебував на лікуванні в госпіталі, в серпні знову приступив до своїх обов'язків. З 23 жовтня 1942 року — начальник штабу Окремої армії НКВС, що формувалася у Свердловську. 7 лютого 1943 армія прибула на Центральний фронт, була передана до складу Червоної Армії і отримала найменування 70-ї армії, генерал Шарапов залишився її начальником штабу близько року. З січня 1944 — начальник штабу 40-ї армії на 2-му Українському фронті.

У березні 1945 року відбув з фронту на лікування.

У вересні 1945 року призначений начальником Військово-будівельного управління військ НКВС СРСР[2] (Спецбуд). У березні 1950 року «Спецбуд» був переданий з МВС до МДБ СРСР.

26 березня 1952 року Шарапов В.М. вийшов на пенсію. Жив в Москві. Помер в 1972 році, похований на Введенскому кладовищі (29 уч.).

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

За час служби Шарапов В. М. був нагороджений наступними відзнаками[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Кто руководил НКВД. 1934-1941
  2. ↑ Уберезні 1946 р. НКВС СРСР перейменовано у МВС СРСР.
  3. ↑ Дані по нагородам В. М. Шарапова наведені з: Картотека нагорожень В. М. Шарапова. // ОБД «Память народа» [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] (рос.).

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарапов_Володимир_Максимович&oldid=35929516