Шевченко Григорій Мефодійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Мефодійович Шевченко
Народження1902(1902)
Київ
Смерть28 вересня 1943(1943-09-28)
Балико-Щучинка
ПохованняПирятин
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1920—1943
Звання Підполковник
Формування309-а стрілецька дивізія
Командування957-й стрілецький полк
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня
CMNS: Шевченко Григорій Мефодійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

Григо́рій Мефо́дійович Шевче́нко (1902(1902) — 28 вересня 1943) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, командир 957-го стрілецького полку 309-ї стрілецької дивізії (40-а армія, Воронезький фронт), підполковник. Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1902 році в місті Києві в робітничій родині. Українець. Член ВКП(б) з 1929 року.

До лав РСЧА вступив у 1920 році. Учасник Громадянської війни в Росії у 1920—1921 роках.

З 1922 року проходив службу у військах ОДПУ СРСР. був командиром відділення 2-го конвойного полку. У 1924 році закінчив школу військ ОДПУ. Згодом переведений у Червону армію, пройшов Курси удосконалення командного складу (КУКС).

Учасник німецько-радянської війни з 10 липня 1941 року. Був командиром стрілецького батальйону, виконувачем обов'язків командира полку, а з 8 листопада 1941 року — начальник штабу 977-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту. У складі полку брав участь у важких боях під Красноградом, Краснопавлівкою, Добропіллям, Червоним Шахтарем та біля Ізюма в Харківській області[1].

З квітня 1943 року — командир 957-го стрілецького полку 309-ї стрілецької дивізії.

Під час Курської битви 957-й стрілецький полк 309-ї стрілецької дивізії 6-ї гвардійської армії під командуванням підполковника Г. М. Шевченка ліквідував наступ супротивника північніше Новоселівки, здійснив 70-ти кілометровий марш від Дмитровки Ракитянського району Курської області й 9 липня 1943 року зайняв оборону південніше Орловки Івнянського району Курської області. 11 липня полк відбив атаку до 2-х батальйонів піхоти ворога при підтримці 70 танків. наступного дня після артилерійської підготовки полк перейшов у наступ, покращив свої позиції й перерізав дорогу з Кочетовки на Зоринські Двори[2].

У серпні 1943 року 957-й стрілецький полк під командуванням підполковника Шевченка Г. М. з боями визволив низку населених пунктів Сумської області, зокрема, місто Лебедин. За цей час бійці полку тричі проривали оборону супротивника, просуваючись вперед у середньому на 20-30 кілометрів за добу[3].

У вересні 1943 року полк під командуванням підполковника Шевченка Г. М., здійснивши 60-ти кілометровий марш, форсував дві середні річки й, знищивши до батальйону ворожої піхоти, з боєм оволодів містом Переяславом Київської області. Полк першим у 40-й армії вийшов на річку Дніпро, у ніч з 23 на 24 вересня форсував її під сильним вогнем супротивника й з ходу захопив село Балико-Щучинка. Протягом 24-28 вересня бійці полку вели важкі бої з переважаючими силами ворога, потіснили їх і розширили плацдарм, тим самим забезпечивши переправу решти сил дивізії.

Вранці 28 вересня 1943 року підполковник Шевченко Григорій Мефодійович особисто повів у бій солдатів полку на ворога, що перейшов у наступ. Загинув від розриву міни[4].

Похований у місті Пирятин Полтавської області.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за успішне форсування ріки Дніпро південніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі та виявлені при цьому відвагу і героїзм[5], підполковникові Шевченку Григорію Мефодійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений орденом Леніна (23.10.1943), двома орденами Червоного Прапора (04.03.1942, 29.08.1943), орденом Суворова (28.09.1943).

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У місті Пирятині ім'ям Григорія Мефодійовича Шевченка названо вулицю й школу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 вересня 2014.
  2. ↑ Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 вересня 2014.
  3. ↑ Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 вересня 2014.
  4. ↑ [Іменний список незворотніх втрат на сайт ОБД «Мемориал»(рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 вересня 2014. Іменний список незворотніх втрат на сайт ОБД «Мемориал»(рос.)]
  5. ↑ Указ ПВР СРСР від 23.10.1943 року на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 02.09.2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шевченко_Григорій_Мефодійович&oldid=41337738