Юдіта Вайчюнайте
| Юдіта Вайчюнайте | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
12 липня 1937[1][2] Каунас, Литва | |||
| Померла |
11 лютого 2001[1][2] (63 роки) Вільнюс, Литва | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Литва | |||
| Діяльність | поетка, дитяча письменниця, письменниця | |||
| Alma mater | Вільнюський університет | |||
| Мова творів | литовська | |||
| Батько | Viktoras Vaičiūnasd | |||
| У шлюбі з | Hermanis Marģers Majevskisd | |||
|
| ||||
Юдіта Вайчюнайте (лит. Judita Vaičiūnaitė; 12 липня 1937, Каунас — 11 лютого 2001, Вільнюс) — литовська поетеса і перекладачка другої половини XX століття; авторка поетичних п'єс і п'єс-казок для дітей; дочка психіатра і невропатолога Віктораса Вайчюнаса, племінниця поета Пятраса Вайчюнаса[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї лікаря психіатра і невропатолога. У 1959 році закінчила історико-філологічний факультет Вільнюського державного університету, де вивчала литовську мову і літературу; одночасно вчилася в музичній школі. Однокурсники Аушра Слуцкайте і Томас Венцлова вплинули на формування творчої манери поетеси[4].
Працювала в редакціях щотижневої газети Спілки письменників Литви «Література ір мянас» („Literatūra ir menas“ «Література і мистецтво»; 1962—1966), тижневиків «Калба Вільнюс» („Kalba Vilnius“ «Говорить Вільнюс») і «Науясіс деновідіс» („Naujasis dienovidis“)
Творчість[ред. | ред. код]
Вірші почала публікувати з 1956 року. Першу книгу не пропустила цензура, друга книга „Pavasario akvarelės“ («Весняні акварелі») вийшла в 1960 році[3]. П'єса для дітей „Skersgatvio pasaka“ була поставлена вільнюським Молодіжним театром (1972), п'єса „Apsiaustas“ — Каунаським драматичним театром (1972); п'єси ставилися пізніше в різних театрах Литви. Написала книгу дитячих спогадів „Vaikystės veidrody“ («В дзеркалі дитинства», 1996)
Перекладала на литовську мову вірші Анни Ахматової, опубліковані в збірнику поезії Ахматової литовською мовою „Poezija“ (1964) і в періодиці, вірші Ольги Берггольц (збірник лірики „Blokados kregždė“ 1979), вірші Семена Кірсанова, Георгія Леонідзе, Франтішека Грубіна, Десанкі Максимович, а також повість «Віолончель Санта Тереза» Софії Могилевської (1973), оповідання та повісті Владислава Крапівіна („Pažvelk į tą žvaigždę“ 1976). Юдіті Вайчюнайте належать також віршовані тексти в литовському перекладі «Аліси в Задзеркаллі» Льюїса Керролла („Alisa veidrodžių karalystėje“ 1965; перекладачка Юлія Лапеніте).
Вірші Вайчюнайте друкувалися в перекладах на англійську, латиську, норвезьку, російську мови.
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Лауреат «Весни поезії» (1 978)
- Державна премія Литви (1986) за книгу віршів „Nemigos aitvaras“ (1985)
- Премія Балтійської асамблеї (1996) за збірку поезії „Žemynos vainikai“
- Офіцерський хрест Ордена Великого князя Литовського Гедиміна (1997)
- Премія Союзу письменника Литви (2000)
Пам'ять[ред. | ред. код]
Іменем Юдіти Вайчюнайте названа вулиця Juditos Vaičiūnaitės gatvė у Вільнюсі (в районі Паняряй)[5]. До десятої річниці смерті поетеси 4 серпня 2011 року у Вільнюсі в сквері Станіслава Монюшка поруч з костелом Святої Катерини відкрито меморіальну скульптурну композицію. Вона зображує мереживну драну парасольку, на якій прилаштувався соловей, і пластину зі строфою вірша Вайчюнене, яку називають «поеткою міста», «найбільш вільнюською поеткою» (скульптор Генрікас Оракаускас)[6][7].
Книги[ред. | ред. код]
- Pavasario akvarelės: eilėraščiai. Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1960.
- Kaip žalias vynas: eilėraščiai. Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1962.
- Per saulėtą gaublį: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1964.
- Vėtrungės: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1966.
- Po šiaurės herbais: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1968.
- Spalvoti piešiniai: eilėraštukai. Vilnius: Vaga, 1971.
- Pakartojimai: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1971.
- Klajoklė saulė: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1974.
- Balkonas penktame aukšte: eilėraščiai jaunesniam mokykliniam amžiui. Vilnius: Vaga, 1975.
- Neužmirštuolių mėnesį: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1977.
- Mėnulio gėlė: vienaveiksmės pjesės — pasakos jaunesniam mokykliniam amžiui. Vilnius: Vaga, 1979.
- Šaligatvio pienės: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1980.
- Pavasario fleita: pjesės. Vilnius: Vaga, 1980.
- Karuselės elnias: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1981.
- Smuikas: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1984.
- Nemigos aitvaras: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1985.
- Žiemos lietus: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1987.
- Šešėlių laikrodis: eilėraščiai. Vilnius: Vaga, 1990.
- Gatvės laivas: eilėraščiai. Vilnius: Vyturys, 1991.
- Pilkas šiaurės namas: eilėraščiai. Vilnius: Viltis, 1994.
- Žemynos vainikai: eilėraščiai. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1995.
- Vaikystės veidrody: eilėraščiai. Vilnius: Baltos lankos, 1996.
- Kai skleidžiasi papirusas: orientalistiniai eilėraščiai. Kaunas: Orientas, 1997.
- Sus. Vilnius: Vaga, 1998.
- Skersgatvių šešėliais aš ateisiu: eilėraščiai. Vilnius: Žuvėdra, 2000.
- Debesų arka: 1998—2000 metų eilėraščiai. Vilnius, Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2000.
- Raštai. Vilnius: Gimtasis žodis, 2005.
- Aitvaras: eilėraščių rinktinė. Vilnius: Alma littera, 2005.
- {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-9955-69-998-9.
- {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-9986-39-623-9.
- Місячна квітка: П'єси-казки на одну дію. Для мол. шкільн. віку. 93 с. Вільнюс: Вага, 1979
- Кульбабки на тротуарі: Вірші. Вільнюс: Вага, 1980. 126 с.
- Змій безсоння: Вірші. Худож. Р. Гібавічюс. Вільнюс: Вага, 1985. 415 с.
- Зимовий дощ: Вірші. Худож. Р. Гібавічюс. Вільнюс: Вага, 1987. 148 с.
- В місяць незабудок: Вірші. Пер. з литов. Л. Сушкової; худож. Р. Гібавічюс. Москва: Радянський письменник, 1987. 159 с.
- Dikt fra Sųvnlųshetens Drake og andre samlinger. Oslo, 1994
- Fire Put Out by Fire: Selected poems of Judita Vaiciunaite in Lithuanian and English. Lewiston, 1996.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б VLE.
- ↑ Judita Vaičiūnaitė [Архівовано 11 квітня 2019 у Wayback Machine.] (лит.)
- ↑ Juditos Vaičiūnaitės gatvė Vilniuje. Vilniaus katalogas (лит.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Viktorija Samarinaitė (4 серпня 2011). Poetės J. Vaičiūnaitės gerbėjai jos poezija galės mėgautis S. Moniuškos skvere po skylėtu skėčiu. Lrytas.lt (лит.). Lrytas. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ Įamžintas J. Vaičiūnaitės atminimas. Bernardinai.lt (лит.). Bernardinai.lt. 5 серпня 2011. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 11 січня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Emilija Dagytė, Danutė Straukaitė. {{{Заголовок}}}. — 30000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- Judita Vaičiūnaitė. Writers (англ.). www.rasytojai.lt. Процитовано 5 червня 2018.
- Vaičiūnaitė Judita. Tekstai (лит.). Tekstai.lt. Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 5 червня 2018.
- Gintarė Bernotienė (16 грудня 2013). Vaičiūnaitė Judita. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
|
