Язичницькі повстання в Чехії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія Чехії

Стародавня Чехія
Унетицька культура
Бої
Маркомани
Середні Віки
Держава Само
Велика Моравія
Пржемисловичі
Чеське князівство
Чеське королівство
Гуситські війни
Ягеллони
Династія Габсбургів
Ера Габсбургів
Габсбурзька монархія
Тридцятирічна війна
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
Перша світова війна
Чехословаччина
Перша Чехословацька Республіка
Друга Чехословацька Республіка
Німецька окупація
Лютневий заколот
Третя Чехословацька Республіка
Чехословацька Соціалістична Республіка
Празька весна
Операція «Дунай»
Чеська Соціалістична Республіка
Оксамитова революція
Чеська і Словацька Федеративна Республіка
Оксамитове розлучення
Сучасність
Чеська Республіка

Портал «Чехія»

Язичницькі повстання в Чехії - історичне найменування серії подій в Чехії часів правління династії Пржемисловичів в першій половині X століття, кульмінацією яких було язичницьке повстання, організоване Драгомирою - дружиною Вратислава I.

Діяльність Вратислава I і його сина св. Вацлава посприяла в першій половині X століття придбанню християнством потужного впливу в чеській державі. Під час політичних потрясінь розповсюджується християнство, підтримуване чеськими Пржемисловичами, яке наштовхнулося на протистояння від язичницьких сил. Вратислав I, всупереч волі своєї хрещеної матері - св. Людмили (вдови першого християнського правителя Чехії - Боржівоя), взяв у дружини княжну-язичницю Драгомиру, від якої мав двох синів - Вацлава, прозваного Святим і Болеслава.

Ще перед смертю Вратислав наказав своїй матері, щоб вона берегла обох синів і владу в державі. Однак, згідно з середньовічними порядками, владу взяла в свої руки, відразу ж після смерті Вратислава, його дружина княгиня Драгомира, підтримувана молодшим із синів, який повернувся до неї, пручаючись спробам навернути його в християнство. Драгомира і Болеслав негативно ставилися до посилення ворожого німецького впливу і підтримували язичницькі традиції. Згідно з чеською історіографічною традицією Драгомира почала нищення церков і переслідування християнського духовенства. Жертвою язичницького перевороту крім інших стала і мати Вратислава I Людмила (задушена 15 вересня 921 року людьми, посланими, згідно з переказами, невісткою).

Вбивство княгині Людмили

Язичницьке повстання в кінцевому підсумку призвело до втручання німецьких правителів, які не хотіли йти за народом і боялись загрози втрати свого впливу. На допомогу адепту християнства Вацлава прибув Арнульф, князь Баварії, а також король Генріх I. Інтервенція останнього змусила Драгомира віддати владу законному спадкоємцю трону - 13-річному Вацлаву. Вацлав прийняв владу у 924 році, відновлюючи зруйновані церкви і церковну службу. Однак політичний провал Вацлава (зокрема слабкість перед Німеччиною) привів зрештою до формування змови, яку очолював її молодший брат Вацлава - Болеслав. Згідно життєпису, Вацлав, будучи запрошеним взяти участь в освяченні місцевої церкви в Стара-Болеславі, був убитий, як свідчить один з переказів - у церкві, 28 вересня 935 Болеславом і його лицарями. Смерть Вацлава однак не зупинила подальшого процесу християнізації країни, який проводився переважно силами німецького духовенства.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]