Очікує на перевірку

Яльмар Рісер-Ларсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яльмар Рісер-Ларсен
норв. Hjalmar Riiser-Larsen
Народився7 червня 1890(1890-06-07)[1]
Християнія[d], Норвегія
Помер3 червня 1965(1965-06-03)[1] (74 роки)
Копенгаген
ПохованняСпаський цвинтар (Осло)
Країна Норвегія
Діяльністьмандрівник-дослідник, підприємець, льотчик, офіцер
УчасникДруга світова війна
ПосадаQ62130825?
Військове званнягенерал-майор
ДітиBjørg Riiser-Larsend
Нагороди
лицар-командор ордена Британської імперії Бронзова Зірка (США) Легіон Заслуг (Командор) (США) Grand Officer of the Order of the White Lion Кавалер ордена Почесного легіону King's Medal of Merit Медаль Оборони 1940-1945 Knight Grand Officer of the Order of Saint Olav Commander of the Order of Vasa Великий офіцер ордена Корони Італії
Медаль сторіччя Девіда Лівінгстона
IMDbID 0726887

Яльмар Рісер-Ларсен (норв. Hjalmar Riiser-Larsen; 7 червня 1890, Христіанія — 3 червня 1965) — норвезький авіатор і полярний дослідник, один з творців сучасних ВПС Норвегії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Яльмар Рісер-Ларсен народився в Христіанії, у віці 19 років вступив до Військово-морської академії в Бергені, яку закінчив в офіцерському званні. З 1915 року служив на військово-морському флоті, в Першій світовій війні участі не брав, так як Норвегія оголосила про свій нейтралітет. Після війни Рісер-Ларсен був призначений керівником підприємства з будівництва літаків для морської авіації, через два роки його змінив на цій посаді інший офіцер. Рісер-Ларсен в 1921 році склав іспити на ліцензію пілота і перейшов на роботу у військове міністерство, одночасно час від часу виконуючи комерційні рейси.

У 1925 році Руаль Амундсен запропонував Рісер-Ларсену, як одному з найдосвідченіших норвезьких пілотів, взяти участь в перельоті на Північний полюс. В експедиції Амундсена і Лінкольна Елсворта Рісер-Ларсен пілотував один з двох літаків Dornier Wal, на борту кожного з яких знаходилося по три людини. Експедиція стартувала 21 травня через Конгсфіорд на Шпіцбергені. Через три години після вильоту у літака Рісер-Ларсена N-25 виникли неполадки і треба було здійснити посадку. Рісер-Ларсен посадив літак без великих ускладнень, однак другий літак N-24, що сів неподалік, отримав більш серйозні пошкодження. Це сталося в 136 морських милях від полюса. Протягом 26 днів шість учасників експедиції ремонтували літак N-25 і розчищали злітну смугу в льодах, яка знову і знову ставала непридатною через зрушення льодів, поки 15 червня не вдалося злетіти. Через сім годин літак Рісер-Ларсена з усіма членами експедиції на борту повернувся на Шпіцберген. Незважаючи на те, що мета — Північний полюс — не була досягнута, переліт Амундсена і Елсворта став сенсацією, тому що жоден літак раніше не досягав такої широти і не літав в таких виняткових погодних умовах.

У наступному році Рісер-Ларсен увійшов до складу експедиції на дирижаблі «Норвегія», ставши штурманом. Керували польотом Амундсен і італійський конструктор дирижабля Умберто Нобіле. 11 травня 1926 року дирижабль покинув Шпіцберген, а менш ніж через добу, о 1:30 12 травня досяг полюса. Вранці 14 травня «Норвегія» приземлилася на Алясці. Переліт «Норвегії» став першою успішною спробою досягти Північного полюса, так як заяви всіх попередніх претендентів, Кука, Пірі і Берда, ставилися під сумнів. Коли в 1928 році дирижабль «Італія» під командуванням Нобіле зазнав катастрофи в Арктиці, Рісер-Ларсен брав участь у пошуках зниклих.

У період з 1929 по 1931 рік Рісер-Ларсен брав участь в двох антарктичних експедиціях, профінансованих норвезьким судновласником і китобійним магнатом Ларсом Крістенсеном (Крістенсен організував ряд експедицій з 1927 по 1936 рік, в результаті яких було зроблено багато цінних відкриттів, а Норвегія заявила територіальні претензії на деякі території в Південній Атлантиці та Антарктиді, зокрема острів Буве і острів Петра I). Основні дослідження проводив корабель «Норвегія», Рісер-Ларсен разом з іншим пілотом Фінном Лютцов-Хольмом виконував аерофотозйомку з гідроплана.

У 1933 році скорочення в збройних силах торкнулися Рісер-Ларсена, але йому відразу запропонували роботу в цивільній авіакомпанії Det Norske Luftfartsselska (DNL). Незабаром він очолив компанію. Після окупації Норвегії Третім рейхом він був змушений емігрувати до Лондона, а звідти — в Північну Америку, де Рісер-Ларсен координував діяльність військової і військово-морської авіації і створив тренувальний табір для норвезьких льотчиків. За цей час Рісер-Ларсен отримав звання адмірала і віцемаршала. Коли в 1944 році на основі існуючих підрозділів були створені Королівські військово-повітряні сили Норвегії, їх очолив Рісер-Ларсен. Однак у нього виникли конфлікти з багатьма пілотами. Зрештою в 1946 році він був змушений подати у відставку.

Рісер-Ларсен повернувся в DNL. В цей період відбувалося формування нової авіакомпанії Scandinavian Airlines System, яка об'єднала ресурси трьох національних авіаперевізників скандинавських країн. У SAS Рісер-Ларсен відповідав за міжконтинентальні маршрути, його головною заслугою вважається організація сполучення з Північною Америкою і Далеким Сходом найкоротшим маршрутом через Північний полюс.

У 1958 році Рісер-Ларсен випустив книгу мемуарів Femti År for Kongen («П'ятдесят років за короля»).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]