Королівські повітряні сили Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівські повітряні сили Норвегії
Kongelige Norske Luftforsvarte
Royal Norwegian Air Force logo.svg
герб ВПС Норвегії
На службі з 1912 року, засновані в 1944 році як самостійний тип ВС
Країна Норвегія Норвегія
Належність Statsikon.svg Міністерство оборони Норвегії[1]
Вид Збройні сили
Тип повітряні сили
Роль панування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність 3 650 осіб, 132 літальних апаратів World Air Forces 2016. 
У складі Coat of arms of the Norwegian Armed Forces.svg Збройні сили Норвегії
Гасло Для короля, народу та Батьківщини
Війни/битви Друга світова війна, Косовська війна, Війна в Афганістані, Боснійська війна
Веб-сайт Luftforsvaret
Командування
Головнокомандувач Kongeflagg.svg 
Король Гаральд V
Генерал-майор ВПС Тоньє Скінмарланд[no]
(3 лютого 2016 — донині)[2]
Знаки розрізнення
Кругляк Roundel of Norway.svg
Кругляк низької видимості(забезпечує краще маскування) Roundel of Norway - Low Visibility - Type 2.svg
Авіація
Ударні літаки F-16
Електронна
боротьба
Dassault Falcon 20
Винищувачі F-16
Патрульні літаки Lockheed P-3 Orion[en]
Навчальні літаки Saab Safari[en]
Транспорт Lockheed Martin C-130J Super Hercules[en] C-130J
Гелікоптери Westland Sea King[en], Bell 412[en], NHIndustries NH90[en]
Універсальні
гелікоптери
Bell 412[en]

Commons-logo.svg Королівські повітряні сили Норвегії у Вікісховищі

Королівські повітряні сили Норвегії (бук. Kongelige Norske Luftforsvaret) — один з видів збройних сил Королівства Норвегія.

Норвегія має невеликі, сучасні військово-повітряні сили, які займаються повітряною обороною Королівства Норвегія, в їх розпорядку близько 1430 регулярних співробітників(військовослужбовців, офіцерів, сержантів, цивільних осіб), а під час загальної мобілізації штат ВПС складатиметься з 5500 осіб. Крім того, 100 аспірантів і близько 600 солдатів.[3]

Головою Королівських повітряних сил Норвегії є генерал-майор Тоньє Скінарланд (дата народження 20 грудня 1967 р). Скіннарланд фактично займала цю посаду ще з жовтня 2016 року, після смерті її попередника Пера-Егіля Рюгга. В кінці січня 2017 р. посаду Скіннарланд офіціально затвердив парламент королівства. Скіннарланд має досвід в міжнародних операціях НАТО в Косово та в Литві. Скіннарланд також працювала у відділі безпеки Міноборони Норвегії[4]. З 2015 року Тоньє служить в Королівських повітряних силах.

« Я дуже вдячна за довіру та за посаду генерал-майора Королівських повітряних сил. Це почесне та відповідальне завдання по управлінню ВПС Норвегії, яке я з нетерпінням чекала, "- каже генерал-майор.[5] »

З 1994 року норвезькі ВПС були залучені в міжнародних операціях, в таких державах як Боснія (під час так званої Боснійської війни), Косово й Афганістан.[6]

Історія[ред. | ред. код]

Військова авіація появилася в складі норвезької армії в 1912 році. Назва підрозділу змінювалася кілька разів після її створення, оскільки війська протиповітряної оборони (ППО) були декілька разів добавлені та вилучені з ВПС. У 1946 році ППО була вилучена з армії й добавлена до ВПС. А в 1953 р. ППО була повернута в армію, а ВПС стали Королівськими повітряними силами Норвегії. Парламент (1957 року) прийняв законопроект у 1959 році, що ППО знову вступила в оборонну гілку ВПС Норвегії. ВПС Норвегії брали участь в Другій Світовій Війні й в 1944 році виділені в самостійний вид збройних сил Королівства Норвегія. Сучасну назву ВПС Норвегії носять з 1959 року.


Концепція[ред. | ред. код]

Військові польоти розпочалися з 1 червня 1912 року. Перший літак HNoMS Start[en] який був куплений грошима, що пожертвувала громадськість і пілотований Гансом Доном[en]. До 1940 року більшість повітряних суден, що належали військово-морським і армійським військам, були вітчизняними конструкціями або побудовані за ліцензійними угодами. Головним бомбардувальним та розвідувальним літаком ВПС армії був голландський Фоккер-CV[en].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Підготовка[ред. | ред. код]

Gloster Gladiator 423 в 1938—1940

До 1944 року військово-повітряні сили ділилися на Повітряні Сили армії Норвегії (Hærens Flyvevaaben) та Королівські Морські Сили Норвегії (Marinens Flyvevaaben).

Наприкінці 1930-х років, коли війна здавалася неминучою, з-за кордону було придбано більш сучасні літаки, включаючи дванадцять літаків Глоустер-гладіаторів з Великої Британії та шість Heinkel He 115[en] з Німеччини.

Корабель з останньою партією літаками купленими в США (75A-6s), були перенесені до Сполученого Королівства, де їх взяли Королівські повітряні сили Великої Британії. Всі 19 норвезьких Curtiss P-36 Hawk, які були захоплені німецькими загарбниками, пізніше були продані німецькою владою до Повітряних сил Фінляндії, які повинні були використовуватися для Радянсько-фінської війни.

Інше замовлення літаків Curtiss P-36 Hawk були для заміни моделі 36 Hawk 75A-8 (з двигуном 1200 к.с. Wright R-1820 -95 Cyclone 9) які не були доставлені вчасно до вторгнення, але доставлені в «Крихітну Норвегію»[en] поблизу Торонто, Онтаріо, Канада. Там вони використовувались для навчання норвезьких льотчиків, поки Повітряні сили армії США не взяли та почали використовувати їх під позначенням P36G.

Також були замовлені до вторгнення гідролітаки типу 24 Northrop N-3PB[en], побудовані норвезькими специфікаціями для патрульного бомбардування. Замовлення було зроблено 12 березня 1940 року, намагаючись замінити застарілі патрульні літаки біплан типу Farman MF.11[en]. Жодний літак цього типу не був доставлений до кінця березня, але 9 квітня вони все ж таки були доставлені й почали працювати з 330 (норвезькою) ескадрою в Рейк'явіку, Ісландія(в травні 1941 р.), виконуючи такі обов'язки як бомбардування підводних човнів та конвой суден.

Втеча[ред. | ред. код]

Нестабільна ситуація призвела до швидкої поразки норвезьких повітряних сил, хоча сім гладіаторів з Jagevingen(бойове крило) які захищали аеропорт Форнебу[en] від німецьких військ з певним успіхом, збивши два важких бомбардувальників Messerschmitt Bf 110, два Heinkel He 111 і один Юнкерс Ю-52[7]. Jagevingen втратив два Гладіатори на землі, поки вони переозброювалися в Форнебу й один в повітрі, який був збитий Гельмутом Лентом. Після виведення союзних сил уряд Норвегії припинив бойові дії на території Норвегії та евакуювався до Сполученого Королівства в червні 1940 р.

Серед норвезьких літаків, які добралися до Британських островів, були чотири гідролітаки Heinkel He 115 німецького виробництва(всього було шість штук і всі придбані до війни), а ще два були захоплені німцями під час Норвезької кампанії. Один Heinkel He 115 і три M.F. 11 втекли в Фінляндію ще до окупації, де зробили посадку на озері Салміярві[ru] в Печензькому районі.

Для літаків Норвезьких повітряних сил єдиним варіантом втечі була Фінляндія, де літаки будуть інтерновані та не будуть загарбані нацистами. Весь військово - морський флот та літаки, які втекли до Фінляндії перейшли в озброєння Повітряних сил Фінляндії, в той час як більша частина льотного екіпажу в кінцевому підсумку опинилась в «Крихітній Норвегії».

ВПС і ВМС Норвегії які опинилися в Британії стали виконувати накази об'єднаних начальників штабів. Норвезькі екіпажі повітряних та наземних частин працювали як частина Королівських ВПС Британії, як у цілковито норвезьких ескадрильях, так і в інших ескадрильях та таких підрозділах, як командування RAF і Бомбардувальне командування Повітряних сил Великої Британії. Зокрема, норвезький персонал керував двома ескадрами Supermarine Spitfire RAF 132 (норвезьке) крило складалося з № 331 (норвезької) ескадрильї та RAF № 332 (норвезька Ескадрилья). Обидві ескадрильї були профінансовані вигнаним норвезьким урядом.


Восени 1940 року поруч з аеропортом Торонто[en], Канада, було створено норвезький навчальний центр «Крихітна Норвегія».

Королівські Норвезькі ВПС (Luftforsvaret) були засновані королівським указом 10 листопада 1944 року, таким чином об'єднавши військово-повітряні сили армії та флоту. 331 норвезька повітряна ескадрилья захищала Лондон з 1941 року і була найуспішнішою ескадрильєю у Південній Англії під час війни.

До закінчення війни (8 травня 1945 року) було втрачено 335 осіб які брали участь в бойових операціях ВПС Норвегії.

Розвиток авіації в післявоєнний період[ред. | ред. код]

Spitfire в складі Королівских повітряних силах Норвегії

Після війни Spitfire залишився на службі в ВПС в п'ятдесяті роки минулого століття. У 1947 році відділ спостереження та контролю придбав свою першу систему радіолокаційного розпізнавання, і приблизно водночас час ВПС отримали свої перші реактивні винищувачі de Havilland Vampire[en].


У 1949 році Норвегія вступила в НАТО, і незабаром отримала американські літаки через Програму військової допомоги(MAP). Розширення ВПС відбулося дуже швидко, коли прогресувала " Холодна війна". Протягом "Холодної війни" норвезькі ВПС були лише однією з двох повітряних сил НАТО які мали сухопутний кордон з Радянським Союзом. У 1959 році була інтегрована Протиповітряна оборона в Королівську авіацію Норвегії.

Головні завдання ВПС Норвегії[ред. | ред. код]

Воєнні дії ВПС у 21-ому столітті[ред. | ред. код]

У жовтні 2002 року група з 18 норвезьких, данських[8] і голландських[9] F-16 винищувачів-бомбардувальників та одним голландським танкером McDonnell Douglas KC-10 Extender, вилетіли до авіабази Манас в Киргизстані, для підтримки сухопутних сил НАТО в Афганістані в рамках Операція «Нескорена свобода». Однією з місій була операція "Пустеля-лев"[10].

У 2004 році чотири F-16 взяли участь в операції НАТО "Балтійська Повітряна Поліція".

З лютого 2006 року вісім F-16 ВПС Нідерландів[11], до яких приєдналися ще чотири F-16 ВПС Норвегії(повітряний загін відомий як перше експедиційно-авіаційне крило (1 NLD / NOR EEAW), яке входить до складу Нідерландів та Норвегії[12]) які повинні були підтримувати сухопутні війська Міжнародних сил сприяння безпеці в південних провінціях Афганістану. Міжнародна військова операція в Лівії

У своїй заяві міністр закордонних справ Йонас Гар Стьоре засудив насильство проти "мирних демонстрантів у Лівії, Бахрейні та Ємені", заявивши, що протести "є вираженням бажання народу більш демократичної участі громадян. Треба поважати основні права людини, такі як політичні, економічні та соціальні права. Наразі важливо, щоб усі сторони зробили все можливе для сприяння мирного діалогу щодо реформ "[13]. 19 березня 2011 року уряд Норвегії дав наказ Королівським Повітряним Силам Норвегії готуватися до місії в Лівії. Норвегія виділила шість F-16 та необхідний персонал для даної місії. 21 березня вони відправилися до авіаційної бази Суда на острові Крит[14]. 24 березня 2011 року ряд норвезьких літаків F-16 вилетіли з бази в Греції на першу місію над Лівією[15][16]. 25 березня 2011 року було випущено 3 лазерні бомби з двох літаків F-16 ВПС Норвегії на лівійські танки, а вночі на 26 березня аеродром був підірваний. Норвезький F-16 вночі на 26 квітня бомбив штаб Каддафі у Триполі [17].

З вересня по грудень 2011 року Військово-повітряні сили відправили один P-3 Оріон [18] для Операції „Океанський щит”. Працюючи над Сейшельськими островами, літак шукав піратів у басейні Сомалі[19][20].

13 квітня один з двох F-16, що брав участь у навчальній місії "повітря-земля", помилково напав на одну з контрольних веж у діапазоні. Три офіцери, які були в той час у башті, сказали, що не встигли відреагувати. Було розпочато розслідування(для з'ясування причин цього інциденту)[21].

Плани[ред. | ред. код]

Королівські Повітряні Сили Норвегії провели кілька інвестицій. Спочатку європейський гелікоптер[22] був замінений гелікоптером Westland Lynx, згодом також придбали додаткові 16 пошуково-рятувальних вертольотів Augusta-Westland AW101[23]. 20 листопада 2008 року прем'єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберг заявив, що Lockheed Martin F-35 Lightning II є єдиним винищувачем, що відповідає всім норвезьким вимогам, отже, є кращим вибором. Столтенберг заявив, що співпраця з північними країнами щодо оборони та безпеки продовжуватиметься незалежно від придбання Lockheed Martin F-35 Lightning II[24].

7 червня 2012 року Агентство з питань оборонної безпеки Сполучених Штатів повідомило конгресу про можливу зовнішню військову торгівлю з урядом Норвегії щодо покупки двох базових літаків Lockheed C-130 Hercules у ВПС США (USAF) та відповідних частин, обладнання та матеріально-технічного забезпечення на приблизну вартість 300 мільйонів доларів США[25]. У 2016 році було розпочато замовлення боїнгів P-8A Poseidon MMA[26] для заміни старих літаків P-3C Orion[27] до 2025 року. У листопаді 2016 року було підтверджено намір придбати партію з п'яти P-8A Poseidon MMA[28].

16 лютого 2018 року Королівська авіація Норвегії закінчила успішну перевірку системи тяги Lockheed Martin F-35 Lightning II на базі ВПС Ørland[29]. Система, розташована під невеликим головним обтікачем на верхньому задньому фюзеляжі між вертикальними хвостиками, може бути використана для швидкого уповільнення норвезьких Lockheed Martin F-35 Lightning II під час посадки на крижані злітні смуги країни в умовах вітряної погоди[30]. Хоча ця модифікація є унікальною для норвезьких літальних апаратів, інші країни які мають Lockheed Martin F-35 Lightning II, також можуть модифікувати його, якщо знадобиться. А тим часом, Повітряні сили США завершують черговий раунд тестування в період холодної погоди Lockheed Martin F-35 Lightning II на базі ВПС Нельсона на Алясці[31]. "Отримання перших трьох літаків у листопаді 2017 року стало основним етапом для Норвегії. Програма забезпечує всі основні критерії: час, вартість та продуктивність. Ми провели перевірку систем озброєння моделі Lockheed Martin F-35 Lightning II, і як очікувалось, ця модель повністю відповідає арктичним умовам. », - каже Мортен Клевер, директор програми Lockheed Martin F-35 Lightning II в міністерстві оборони Норвегії. Перші три Lockheed Martin F-35 Lightning II прибули в Норвегії в листопаді 2017 року. За даними норвезького Міністерства оборони[32], з 2018 року Норвегія буде отримувати по шість літаків щорічно до 2024 року.

Пункти базування[ред. | ред. код]

Королівські повітряні сили Норвегії. Карта розташування: Норвегія
Bodø
Bodø
Bardufoss
Bardufoss
Andøya
Andøya
Banak
Banak
Evenes
Evenes
Sørreisa
Sørreisa
Rygge
Rygge
Ørland
Ørland
Gardermoen
Gardermoen
Sola
Sola
Værnes
Værnes
Kjeller
Kjeller
Haakonsvern
Haakonsvern
Mågerø
Mågerø
Норвезькі військові авіабази: Blue 0080ff pog.svg головні Blue 0080ff pog.svg другорядні

Структура[ред. | ред. код]

Контрольно-звітний центр Mågerø

  • 130-е авіакрило[38]
    • Радар в Gråkallen
    • Радар у Vågsøy
    • Радар в Skykula
    • Радар в Kongsvinger

Контрольно-звітний центр Sørreisa

  • 131-е авіакрило[39]
    • Радар у Vardø
    • Радар в Iskuras
    • Радар в Honningsvåg
    • Радар в Kautokeino (Phased out/replaced by RH Njunis)
    • Радар в Njunis
    • Радар в Senja
    • Радар в Vestvågøy

Авіабаза Буде[40]

  • 132-е авіакрило
    • 331-а ескадрилья (F-16A MLU)
    • 332-а ескадрилья (F-16A MLU)
    • GBAD Батальйон (NASAMS and NASAMS 2 батареї)
    • 330-а ескадрилья (Detachment) Westland Sea King[41], рятувальна)
F-16 2010

Авіабаза Орланд[42]

  • 138-е авіакрило
    • 338-а ескадрилья (F-16A MLU, NRF — NATO Reaction Force)
    • GBAD Батальйон (NASAMS 2 батареї)
  • 330-а ескадрилья Sea King[43], рятувальна)
  • NATO Система оповіщення E-3A Sentry)

Авіабаза Андьойя[44]

Авіабаза Бардуфосс[46]

Норвезький F-35 Lightning II

Авіабаза Гардермуен[50]

  • 135-е авіакрило
    • 335-а ескадрилья (C-130J Super Hercules[51], транспортна)

Авіабаза Рюгге[52]

Норвезький Dassault Falcon 20

Авіабаза Сула[54]

  • 134-е авіакрило
    • 334-а ескадрилья (NH-90[55], фрегат[56])
    • 330-ий ескадрон[57] (командувальний) (Sea King[58], рятувальний)

Академія ВПС Норвегії[59] (Тронгейм)

Бойовий склад[ред. | ред. код]

Позначення формування або частини Озброєння та оснащення Місце розташування 331-а ескадрилья F-16
332-а ескадрилья F-16
338-а ескадрилья F-16
717-а ескадрилья DA-20 Jet Falcon
333-а ескадрилья P-3C Orion
339-а ескадрилья Bell 412SP
720-а ескадрилья Bell 412 SP

Техніка та озброєння[ред. | ред. код]

F-16AM в 2014
Westland Sea King
Норвезький C-130J
Найменування Держава виробництва Фото Тип Модифікація Кількість[60] Примітка
Бойові літаки
F-16 Fighting Falcon Flag of the United States.svg США
Нідерланди Нідерланди
RNoAF F16A.jpg Винищувач-бомбардувальник
Навчально-бойовий
F-16AM
F-16BM
47
10
Поставлялися з 1980 по 1989[61].Проходить капітальний ремонт всіх F-16 з 2014 року, для продовження служби до 2023 року (43 роки служби)[62]
Lockheed Martin F-35 Lightning II Flag of the United States.svg США F-35 Lightning-1.jpg Винищувач-бомбардувальник F-35A 3 36 літака замовлено.
Тренувальні літаки
Saab Safari[63] Швеція Швеція T-405 RIAT Bthebest.JPG Тренувальний MFI-15 15
Транспортні літаки
C-130 Hercules Flag of the United States.svg США RNOAF C-130.JPG Транспортний C-130J-30 4
Спеціальні літаки
Lockheed P-3 Orion[64] Flag of the United States.svg США Orion.usnavy.750pix.jpg Протичовновий літак
Морський патрульний літак
P-3C
P-3N
4
2
Falcon 20 Франція Франція 053 AMD Falcon 20 ECM.jpg Літак РЕБ
VIP транспорт
20ECM
20C-5
2
1
Гелікоптери
Bell 412[65] Flag of the United States.svg США Norwegian military Bell 412SP helicopters.jpg Багатоцільовий 412SP
412HP
12
6
Westland Lynx Велика Британія Велика Британія Lynx helo 4.jpg Гелікоптер берегової охорони Mk.86 5
NH90[66] Європейський Союз First flight of a RNZAF NH-90.jpg Транспортно-бойовий NH90 NFH 3 14 замовлено
Westland Sea King[67] Велика Британія Велика Британія Seaking helikopter.JPG Рятувальний Mk.43B 12

Примітка: три Boeing C-17 Globemaster III в складі  Heavy Airlift Wing[68] в Угорщині.

Розпізнавальні знаки[ред. | ред. код]

Еволюція розпізнавальних знаків ВПС Норвегії[ред. | ред. код]

Розпізнавальний знак Знак на фюзеляж Знак на кіль Коли використовувався Порядок нанесення
Norwegian Army Air Service WW2.svg нема Norwegian Army Air Service WW2.svg до 1940 року
Roundel of Norway.svg Roundel of Norway.svg Norwegian Army Air Service WW2.svg 1940 — 1945
Roundel of Norway.svg Roundel of Norway.svg нема з 1945 року по теперішній час

Військові звання норвезької авіації[ред. | ред. код]

Генерали й офіцери[ред. | ред. код]

Категорії[69] Генерали Старші офіцери Молодші офіцери
Of9 hær.png Of8 hær.png Of7 hær.png Of6 hær.png Of5 hær.png Of4 hær.png Of3 hær.png Of2 hær.png Of1 2.png Of1 1 hær.png
Норвезьке звання General Generalløytnant Generalmajor Brigader Oberst Oberstløytnant Major Kaptein Løytnant Fenrik
Українська
відповідність військових звань
Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадир Полковник Підполковник Майор Капітан Лейтенант Прапорщик

Сержанти[ред. | ред. код]

Категорії Сержанти
Or9 hær.png Or8 hær.png Or7 hær.png Or6.png Or5 2.png Or5 1.png
Норвезьке звання Sersjantmajor Kommandérsersjant Stabssersjant Oversersjant Vingsersjant Sersjant
Українська
відповідність військових звань
Старшина Нема Старший сержант Молодший сержант Нема Сержант

Солдати[ред. | ред. код]

Категорії Солдати
Or4 2 luft.png Or4 1 luft.png Or3 luft.png Or2 luft.png Or1 2 luft.png Or1 1 luft.png
Норвезьке звання Seniorspesialist Ledende spesialist Spesialist Visespesialist Ledende flysoldat Flysoldat
Українська
відповідність військових звань
Старший фахівец Молодший спеціаліст Фахівець Єфрейтор Провідний рядовий Рядовий

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.regjeringen.no/en/dep/fd.html?id=380
  2. Forsvaret: [1] (норв.)
  3. Om Luftforsvaret
  4. http://www.regjeringen.no/en/dep/fd.html?id=380
  5. https://forsvaret.no/aktuelt/historisk-for-luftforsvaret
  6. Internasjonale operasjoner
  7. http://surfcity.kund.dalnet.se/norway.htm
  8. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Danmarks_forsvar
  9. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Special:MobileLanguages/Royal_Netherlands_Air_Force
  10. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Operation_Desert_Lion
  11. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Королевские_военно-воздушные_силы_Нидерландов
  12. Dutch MoD on the 1 NLD/NOR EEAW. Процитовано 4 November 2017. 
  13. Norway condemns violence in Libya, Bahrain and Yemen. Ministry of Foreign Affairs. Процитовано 2011-02-22. 
  14. Kristoffer Egeberg keg@dagbladet.no På Twitter: @InfoKeg (2011-03-20). Vet ikke hvilke farer som møter dem – nyheter. Dagbladet.no. Процитовано 2013-11-27. 
  15. Her flyr norske jagerfly mot Libya – VG Nett om Libya. Vg.no. 1970-01-01. Процитовано 2013-11-27. 
  16. kl.12:18 (2011-03-24). To norske F16-fly har tatt av fra Souda Bay-basen – nyheter. Dagbladet.no. Процитовано 2013-11-27. 
  17. Accidental shot by F-16 caused great danger on Norwegian artillery range. Norwaytoday.info. 24 April 2016. Процитовано 24 April 2016. 
  18. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Lockheed_P-3_Orion
  19. Norsk bidrag til Operation Ocean Shield. Процитовано 24 December 2014. 
  20. Norwegian Orion found pirates. Процитовано 4 November 2017. 
  21. Accidental shot by F-16 caused great danger on Norwegian artillery range. Norwaytoday.info. 24 April 2016. Процитовано 24 April 2016. 
  22. NH-90https://en.m.wikipedia.org/wiki/NHIndustries_NH90
  23. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/AgustaWestland_AW101
  24. The Joint Strike Fighter recommended to replace the F-16. Norwegian Prime Minister's Office. 20 November 2008. Процитовано 21 November 2008. 
  25. [2] Архівовано July 22, 2012, у en:Wayback Machine.
  26. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Boeing_P-8_Poseidon
  27. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Lockheed_P-3_Orion
  28. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Boeing_P-8_Poseidon
  29. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Эрланн
  30. https://theaviationist.com/2018/02/20/norway-has-completed-a-successful-verification-of-the-f-35-drag-chute-system-unique-to-the-norwegian-aircraft/
  31. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Нельсон_(остров,_Аляска)
  32. http://www.regjeringen.no/en/dep/fd.html?id=380
  33. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Andøya
  34. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Bardufoss
  35. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Rygge
  36. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Sola
  37. https://no.m.wikipedia.org/wiki/Ørland
  38. Forsvaret.no | Luftforsvaret | _LSTN Mågerø
  39. Forsvaret.no | Luftforsvaret | _LSTN Sørreisa
  40. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Bodø_Main_Air_Station
  41. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Westland_Sea_King
  42. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Ørland_Main_Air_Station
  43. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Westland_Sea_King
  44. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Andøya_Air_Station
  45. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Lockheed_P-3_Orion
  46. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Bardufoss_Air_Station
  47. https://en.m.wikipedia.org/wiki/NHIndustries_NH90
  48. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Bell_412
  49. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Saab_Safari
  50. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Gardermoen_Air_Station
  51. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Lockheed_Martin_C-130J_Super_Hercules
  52. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Rygge_Air_Station
  53. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Bell_412
  54. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Sola_Air_Station
  55. https://en.m.wikipedia.org/wiki/NHIndustries_NH90
  56. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Фрегаты_типа_FREMM
  57. https://en.m.wikipedia.org/wiki/No._330_Squadron_RNoAF
  58. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Westland_Sea_King
  59. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Royal_Norwegian_Air_Force_Academy
  60. The International Institute For Strategic Studies IISS. The Military Balance 2014. — Nuffield Press, 2014. — С. 122. — ISBN 9781857435573.
  61. F-16 Air Forces — Norway :: F-16.net
  62. Lenta.ru: Оружие: Норвегия продлит срок службы истребителей F-16
  63. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Saab_Safari
  64. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Lockheed_P-3_Orion
  65. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Bell_412
  66. https://en.m.wikipedia.org/wiki/NHIndustries_NH90
  67. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Westland_Sea_King
  68. https://en.m.wikipedia.org/wiki/Heavy_Airlift_Wing
  69. Rang og distinksjoner

Посилання[ред. | ред. код]