Деклуазит
| Деклуазит | |
|---|---|
.jpg) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Dcz[2] |
| Хімічна формула | PbZn(VO₄)(OH)[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BH.40 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Альфред-Луї-Олів'є Легран Деклуазо[4] |
 Деклуазит у Вікісховищі | |
Деклуази́т (рос. деклуазит; англ. descloizite; нім. Descloizit m) — мінерал, гідроксилванадат свинцю та цинку. Група деклуазиту[5].
Історія та етимологія[ред. | ред. код]
Деклуазит вперше був виявлений в Сьєрра-де-Кордова в центральній аргентинській провінції Кордова. Мінерал був описаний в 1854 році Огюстеном Алексісом Дамуром (1808-1902), який назвав мінерал на честь французького мінералога Альфреда Деклуазо (1817-1897) професора Паризького університету, Париж, Франція, який вперше описав мінерал для поцінування його внеску в галузі кристалографії[6].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: 4[Pb Zn(VO4)(OH)]. Zn може заміщуватися Cu.
Містить (%): PbO — 55,47; ZnO — 19,21; CuO — 0,56; V2O5 — 22,76; H2О — 2,19. Домішки: FeO, MnO, P2O5, As2O5, Cl.
Сингонія ромбічна.
Форми виділення: друзи і великі групи кристалів, агрегати.
Твердість 3—3,75. Густина 5,9—6,2. Блиск жирний. Колір червоний, помаранчевий. Світлий, темно-коричневий, чорний. Зелений для мідянистих відмін. Риса жовтувата, коричнювато-червона, коричнева.
Асоціація: мотраміт, ванадиніт, піроморфіт, міметезит, вульфеніт, церусит.
Вторинний мінерал в зоні окиснення рудних родовищ. Руда ванадію.
Знайдений і добувається в Намібії (Берґ-Аукас). Поширений також: «Сьєрра-де-Кордова», провінція Кордова, Аргентина; Лос-Ламентос і Санта-Еулалія, Чіуауа, Мексика. Є у ряді штатів США — Аризона, Нью-Мексико, Невада. Великі кристали знайдені з Берг Аукас, поблизу Гроотфонтейна; в Абенабі; з Цумеба; та в інших місцях в районі Отаві, Намібія. Знахідки відомі в Кабве (Брокен Гілл), Замбія; Руве, Республіка Конго. Крім того, Ірані, Австрії, Словенії, Португалії.
Рідкісний.
Група деклуазиту[ред. | ред. код]
Складається з п'яти мінералів:
- Деклуазит (PbZn2VO4OH)
- Мотраміт (PbCu2VO4OH)
- Сендеклуазит (PbZn2AsO4OH)
- Піробелоніт (PbMn2VO4OH)
- Чехіт (PbFe2VO4OH)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Descloizite / Handbook of Mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2021. Процитовано 10 березня 2022.
- ↑ Descloizite. mindat.org (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Деклуазит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Деклуазит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 811–815.
- Descloizite / Handbook of Mineralogy [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Mineralienatlas:Descloizit(нім.)
- Webmineral — Descloizite [Архівовано 27 жовтня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- MinDat — Descloizite [Архівовано 28 жовтня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
