Південний білий носоріг: відмінності між версіями
Створена сторінка: {{Картка:Таксономія |name=Білий носоріг південний |image=Pilanesberg Rhino.JPG |image_caption=Півдекнних біли... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 21:08, 21 червня 2019
| Білий носоріг південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Півдекнних білий носоріг в Національному парку Пілансберг, ПАР.
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ceratotherium simum simum (Burchell, 1817) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення зеленим | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ceratotherium simum burchellii (Desmarest, 1822) Ceratotherium simum oswellii (Elliot, 1847) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Vova-goc (внесок, журнали) о 21:08 UTC (2600914 хвилин тому). |
Білий носоріг південний (Ceratotherium simum simum) — один з двох підвидів білого носорога (інший — набагато рідший — північний білий носоріг). Це основний і найпоширеніший підвид носорогів.
Станом на кінець грудня 2007 року загальна чисельність популяції південних білих носорогів у дикій природі була оцінена в 17 460 особин, що робить цей підвид носорога найпоширенішим у світі. Домівкою для цього підвиду є Південна Африка (93,0%), де в 2007 році у дикій природі мешкало 16,255 осбин. За даними офіційного сайту компанії Save the Rhino недавній перепис показав, що в 2019 році чисельність популяції південного білого носорога знаходиться в межах 17,212-18,915.[1]
Таксономія та історія еволюції
Південний білий носоріг - номінантний підвид, якому в 1810-х роках англійським дослідником Вільямом Джоном Берчеллом було дано наукове ім'я Ceratotherium simum simum. Також були запропоновані інші назви для південних підвидів. Підвид також відомий під назвами носоріг Берчелла (Ceratotherium simum burchellii) на честь Вільяма Джона Берчелла і носоріг Освелла (Ceratotherium simum oswellii) на честь Вільяма Коттона Освелла відповідно. Однак вони вважаються молодшими синонімами.
Назва Ceratotherium simum kiaboaba (або Rhinoceros kiaboaba), також відомий як пряморогий носоріг, була запропонована як різновид, знайдений біля озера Нгамі і на північ від пустелі Калахарі. Тим не менш, було виявлено, що це насправді південний білий носоріг.
Згідно з концепцією філогенетичних видів, останні дослідження 2010 року показали, що південні та північні білі носороги можуть бути різними видами, а не підвидами білого носорога, у такому випадку правильною науковою назвою для північного підвиду була б Ceratotherium cottoni, а південного просто Ceratotherium simum. Різні морфологічні та генетичні відмінності свідчать про те, що два запропоновані види були відокремлені протягом принаймні мільйона років.[2]
Опис
Південний білий носоріг є одним з найбільших і найважчих наземних тварин у світі. Має величезне тіло і велику голову, коротку шию і широкі груди. Самки важать 1700 кг, а самці 2300 кг.[3] Довжина голови і тіла становить 3,4-4,5 м, а висота в плечах 160-186 см.[3] На морді розміщюються два роги. Передній ріг більший, ніж другий, в середньому 60 см в довжину, але може сягати і 150 см.[4] Самки зазвичай мають довші, але тонкіші роги, самці ж, більші, але коротші. Південний білий носоріг також має торчкуватий м'язовий горб, який підтримує його відносно велику голову. Колір цієї тварини може варіюватися від жовтувато-коричневого до шиферного сірого. Більшість волосся на тілі зустрічається на кінчиках вух і хвоста, решта розподіляється досить рідко по тілу. Південні білі носороги мають характерний плоский широкий рот, який служить для випасання.
Навколишнє середовище і поширення
Південний білий носоріг живе в лугах і саванах південної Африки, починаючи від Південної Африки до Замбії. Близько 98,5% південного білого носорога зустрічаються лише в п'яти країнах (ПАР, Намібія, Зімбабве, Кенія та Уганда). На початку 20 століття південних білий носоріг був близький до вимирання з кількістю особин менше 20 в одному південноафриканському заповіднику. Невелика популяція білих носорогів роками повільно відновлювалася, досягнувши 840 особин у 1960-х роках, а в 1980-х - 1000. Полювання на трофеї з білих носорогів було легалізовано і врегульовано у 1968 році, і після початкових прорахунків, тепер, як правило спостерігається допомога у відновленні видів шляхом заохочення землевласників збільшити популяцію носорогів.[5]
Знаходячись майже на межі вимирання у 20-му столітті південний білий носоріг здійснив величезний камбек. За оцінками у 2001 році в південній частині Африки у дикій природі налічувалося 11 670 білих носорогів, у неволі - 777 особин в усьому світі, що робить його найпоширенішим носорогом на землі. До кінця 2007 року кількість диких південних білих носорогів збільшилася до, приблизно, 17 480 тварин. У 2015 році налічується 19 682–21 077 диких південних білих носорогів.[1] У 2019 році їхня чисельність варіюється в межах 17,212-18,915.[1]
Загрози
Південний білий носоріг має статус "Близький до загрозливого", попри це в основному до загроз входить втрата середовища проживання, безперервне браконьєрство в останні роки і високий незаконний попит на ріг носорога для комерційних цілей і використання в традиційній китайській медицині.[6]
Природоохоронний статус
Проекти інтродукції/реінтродукції
Є менші реінтродуковані популяції південного білого носорога в його історичному діапазоні в Намібії, Ботсвані, Зімбабве, Свазіленді, Замбії та півдні Демократичної Республіки Конго, проте невелика популяція ще проживає в Мозамбіку. Популяції також були інтродуковані за межі колишнього діапазону виду в Кенію, Уганду та Замбію, де траплялися його північні родичі.[7] Південний білий носоріг був реінтродукований в Ziwa Rhino Sanctuary в Уганді[8], а також у національний парк Накуру та в Kigio Wildlife Conservancy в Кенії.
У 2010 році дев'ять південних білих носорогів були імпортовані з Південної Африки і відправлені до провінції Юньнань у південно-східному Китаї, де їх тримали в парку тваринного світу для акліматизації. У березні 2013 року сім тварин були відправлені до Національного лісового парку Лайянге, в колишнє середовище проживання суматранського і явайського носорогів.[9] Два південних білих носорога почали випускати на волю 13 травня 2014 року[10].
У неволі
Дикі південні білі носороги легко розмножуються у невоіл з урахуванням відповідного обсягу простору і їжі, а також наявністю інших жіночих особин розмножувальницького віку. Багато носорогів, які живуть у зоопарках, сьогодні є частиною спільної програми розмноження, щоб збільшити чисельність популяції і зберегти генетичне різноманіття, не витягаючи особин з дикої природи.[11] Наприклад, з 1972 року в сан-дієзькому сафаріпарку народилося 96 дитинчат. Однак, рівень розмноження досить низький серед південних білих самок, що народилися у неволі, потенційно через їхній раціон харчування. Поточні дослідження San Diego Zoo Global намагаються зосередитися не тільки на цьому, але й на виявленні інших невільних видів, які, можливо, через це постраждали, і розробити нові раціони і практики харчування, спрямовані на підвищення народжуваності.[12] У Південній Африці південних білих носорогів вирощують разом з чорними носорогами на фермах і ранчо, задля їхніх рогів.[13]
Джерела
- ↑ а б в Rhino population figures. SaveTheRhino.org. 2015. Процитовано 16 May 2015.
- ↑ Groves, C.P.; Fernando, P; Robovský, J (2010). The Sixth Rhino: A Taxonomic Re-Assessment of the Critically Endangered Northern White Rhinoceros. PLoS ONE. 5 (4): e9703. Bibcode:2010PLoSO...5.9703G. doi:10.1371/journal.pone.0009703. PMC 2850923. PMID 20383328.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Macdonald, D. (2001). The New Encyclopedia of Mammals. Oxford University Press, Oxford. ISBN 0198508239.
- ↑ Heller, E. (1913). The white rhinoceros. Smithsonian Misc. Coll. 61 (1).
- ↑ Michael 't Sas-Rolfes. Saving African Rhinos: A Market Success Story (PDF). Процитовано 27 September 2015.
- ↑ Emslie, R. (2011). "Ceratotherium simum ssp. simum". IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. International Union for Conservation of Nature. Retrieved 16 May 2015.
- ↑ Emslie, R.; Brooks, M. (1999). African Rhino. Status Survey and Conservation Action Plan. IUCN/SSC African Rhino Specialist Group. IUCN, Gland, Switzerland and Cambridge, UK. ISBN 2-8317-0502-9.
- ↑ Lutalo, Eric (14 May 2017). Ziwa sanctuary where rhinos have a lease of life. www.rhinofund.org (en-gb) . Процитовано 15 травня 2019.
- ↑ Patrick Scally, "Rhinos reintroduced to Yunnan" GoKunming.com 2013-04-02
- ↑ (Chinese) 13、中央电视台新闻频道-[新闻直播间]云南普洱：白犀牛今天进行 2014-05-13
- ↑ Association of Zoos and Aquariums (2017). Species Survival Plans.
- ↑ San Diego Zoo Global Public Relations (2017). Rhino Born Thanks to Science.
- ↑ Can farming rhinos for their horns save the species?. The Daily Telegraph. 11 листопада 2017. Процитовано 26 July 2018.