Протичовнова оборона

Протичовнові тенета на узбережжі Канади. Галіфакс. Друга світова війна. Травень 1942

Протичовно́ва оборо́на (ПЧО) — сукупність організаційних заходів і бойових дій, які проводяться силами флоту з метою запобігання нападу підводних човнів противника на кораблі (судна), військово-морські бази та мирні міста за допомогою ракетної зброї, а також задля відвернення постановки ними мін та ведення розвідки.

Інакше — протичовнова війна (ПЧВ) — це вид підводної війни, де застосовуються власні надводні військові кораблі, літаки, дружні підводні човни та інші платформи для пошуку, відстеження та стримування, пошкодження та/або знищення підводних човнів противника. Такі дії зазвичай, проводяться для захисту власного судноплавства та прибережних об'єктів від атак підводних човнів і для подолання блокад судноплавства.

Протичовнова оборона виникла під час 1-ї світової війни як відповідь на активні дії насамперед німецьких ПЧ. В ході 2-ї світової війни протичовнова оборона отримала подальший розвиток: у низці країн були побудовані спеціальні протичовнові кораблі і літаки, оснащені гідроакустичними засобами виявлення ПЧ у підводному положенні й озброєні глибинними бомбами та торпедами, організаційно оформилися протичовнові сили; розроблені основи ведення протичовнової оборони. У післявоєнний період, на розвиток протичовнової оборони визначальний вплив надало оснащення флотів високорозвинених країн, атомними підводними човнами.

Вступ

Стрільба протичовновою торпедою Mk.46 з борту есмінця КРЗ Preble (США)

Успішні протичовнові операції, здебільшого, передбачали поєднання технологій давачів і зброї, разом із дієвими стратегіями розгортання та достатньо навченим персоналом. Переважно, складне гідроакустичне обладнання спочатку використовується для виявлення, відтак класифікації та визначення розташування й подальшого відстеження цільового підводного човна. Таким чином, давачі є основною складовою протичовнової війни ПЧВ (англ. ASW). Звичайна зброя для нападу на підводні човни передбачає торпеди та морські міни, які можуть бути запущені з багатьох повітряних, надводних і підводних платформ. Спроможності ПЧО часто вважаються такими, що мають велике стратегічне значення, особливо після провокаційних випадків необмеженої війни на підводних човнах і впровадження на них балістичних та крилатих ракет, що значно збільшило смертоносність ПЧ.

Протичовнова оборона, є складовою частиною боротьби з підводними човнами противника на ТВД і передбачає: протичовнову оборону системи базування сил флоту; протичовнову оборону з'єднань бойових кораблів, конвоїв і десантних загонів у морі; протичовнову оборону проток і звужень водної гладі.

Для протичовнової оборони системи базування сил флоту (кораблів, суден, плавальних засобів, що знаходяться у військово-морських базах, пунктах базування та на якірних стоянках, а також базових і портових споруд), можуть залучатися необхідні стаціонарні засоби виявлення та стеження за ПЧ і маневрені протичовнові сили. Виявлення ПЧ противника зазвичай здійснюється за допомогою акустичних та інших технічних засобів.

Протичовновий вертоліт Sikorsky SH-60 Seahawk. США

З отриманням сигналу про виявлену ПЧ організовується стеження за нею або її знищення, які здійснюють маневрені протичовнові сили: протичовнові літаки і вертольоти берегового базування, протичовнові кораблі і катери, а за потреби й кораблі інших класів. Підводні човни противника, як правило, знищуються на віддалях, які не дозволяють їм застосовувати зброю у відповідь по оборонним об'єктам. Крім того, на підходах до місць базування можуть встановлюватися протичовнові мінні загородження, а біля входу в пункти базування — протичовнові мережі. Протичовнова оборона системи базування флоту створюється завчасно — ще в мирний час, а в ході війни нарощується і удосконалюється залежно від становища.

Протичовнова оборона з'єднань бойових кораблів, конвоїв і десантних загонів під час переходу морем, досягається залученням до складу сил охорони, протичовнових кораблів і літаків (вертольотів) берегового та корабельного базування. Протичовнові кораблі, слідуючи в установлених місцях похідного ордера (порядку), виконують завдання ближньої і далекої протичовнової охорони. На додаток, організується пошук і знищення ПЧ противника у смузі проходження з'єднання кораблів, конвоїв, десантних загонів спеціальними пошуково-ударними групами протичовнових сил.

Протичовнова оборона проток і вузьких місць, забезпечується створенням на ймовірних шляхах руху ПЧ противника протичовнових перешкод із системою виявлення, стеження та знищення ворожих ПЧ.

Історія

Моряки союзників завантажують глибинну бомбу Mk VII на борт корвету. Битва за Атлантику (1939—1945). 14 серпня 1942

Вважається, що перші напади на корабель з боку підводного апарату, відбулися під час Війни за незалежність США з використанням того, що зараз називається морською міною, але тоді ще називалося торпедою. Проте, різні спроби виробництва підводних човнів були зроблені й до цього. 1866 року британський інженер Роберт Вайтгед винайшов першу ефективну самохідну торпеду, однойменну торпеду Вайтгеда; французькі та німецькі винаходи з'явилися незабаром після цього. Першим підводним човном з торпедою був Nordenfelt I, побудований у 1884–1885 роках, хоча він пропонувався раніше. До початку російсько-японської війни всі великі флоти, окрім німецького, отримали підводні човни. Тим не менш, до 1904 року всі держави все ще визначали підводний човен як дослідне судно і не залучали їх до бойового застосування.

Не було засобів для виявлення занурених підводних човнів, і напади на них спочатку обмежувалися спробами пошкодити їхні перископи молотками. Торпедне управління Королівського флоту, HMS Vernon, вивчало вибухові трали; вони потопили чотири або п'ять підводних човнів під час Першої світової війни.

24-ствольна реактивна установка «Hedgehog» для боротьби з підводними човнами противника на борту британського есмінця HMS «Весткотт». 28 листопада 1945

На початку двадцятого сторіччя техніка ПЧО і самі підводні човни були спрощеними. Під час Першої світової війни підводні човни, розгорнуті Німецькою Імперією, довели, що становлять серйозну загрозу для судноплавства, маючи спроможність вражати цілі навіть у північній частині Атлантичного океану. Відповідно, багато країн розпочали дослідження з розробки дієвіших способів ПЧО, що призвело до впровадження зручних глибинних бомб і поступу в технології гідролокації; прийняття конвойної системи судноплавства, також виявилося вирішальною тактикою. Після затишшя в міжвоєнний період Друга світова війна призвела до швидкого розвитку підводної та протичовнової війни, особливо під час критичної битви за Атлантику, під час якої підводні човни Країни Осі намагалися перешкодити Британії ефективно імпортувати постачання. Такі методи, як Wolfpack, досягли початкового успіху, але стали дорожчими, оскільки вже були представлені більш потужні протичовнові літаки. Такі технології, як радар-детектор Naxos, отримали лише тимчасову відстрочку, доки пристрій виявлення знову не вдосконалився. Зусилля розвідки, такі як Ultra, також зіграли важливу роль у зменшенні загрози з боку підводних човнів і спрямуванні зусиль ПЧО до більшого успіху.

У післявоєнний період протичовнова зброя продовжувала розвиватися, оскільки поява атомних підводних човнів зробила деякі звичні методи менш дієвими. Наддержави тих часів створили значні підводні флоти, багато з яких були озброєні ядерною зброєю; у відповідь на підвищену загрозу, яку представляють такі кораблі, різні країни вирішили розширити власні можливості протичовнової боротьби. Вертольоти, здатні злітати майже з будь-якого військового корабля та оснащені протичовновим обладнанням, стали звичайним явищем у 1960-х роках. Також широко застосовувалися все більш потужні морські патрульні літаки, здатні охоплювати величезні простори океану. Детектор магнітних аномалій (MAD), датчики вихлопних газів дизеля, гідроакустичні буї та інші технології електронної боротьби, зокрема стали основними продуктами протичовнової боротьби. Основною складовою також, стали спеціалізовані ударні підводні човни, навмисно створені для відстеження та знищення ворожих підводних човнів. Ракети, котрі несуть торпеди, такі як ASROC та Ikara, були ще одним напрямком поступу.

Сучасна війна

Військовий підводний човен все ще становить загрозу, через це ПЧО залишається основним засобом до отримання панування над морем. Знешкодження ПЧАРБ була

Фрегат Королівського флоту типу 23 є передовим протичовновим судном.

основним чинником, і це все ще залишається. Проте все більшого значення набувають і неатомні підводні човни. Хоча дизель-електричні підводні човни продовжують переважати кількісно, зараз існує кілька додаткових технологій для підвищення витривалості малих підводних човнів. Раніше наголос робився насамперед на глибоководних операціях, але тепер це зосередилося на прибережні операції, де протичовнова зброя здебільшого, складніша.

Технології протичовнової боротьби

У сучасній протичовновій боротьбі використовується велика кількість технологій:

Давачі

•    Акустика, особливо в активних і пасивних сонарах, гідроакустичних буях і стаціонарних гідрофонах, допомагає у виявленні випромінюваного шуму. Гідролокатор може бути встановлений на корпусі або в буксированій групі.

•    Піротехніка з використанням маркерів, сигнальних ракет і вибухових пристроїв

•    Прожектори

•    Радар, для надводних частин

•    Високочастотний радіопеленгатор (HF/DF або huff duff) задля визначення пеленгу підводних човнів.

•    Виявлення хвилі гідродинамічного тиску (кільватерного сліду).

•    Лазерне виявлення та визначення дальності спливних суден; бортовий та супутниковий

•    Електронні та акустичні засоби протидії, такі як створення шуму чи бульбашок

•    Пасивні акустичні контрзаходи, такі як приховування та улаштування звукопоглинальних матеріалів для покриття відбивних підводних поверхонь

•    Виявлення магнітної аномалії (MAD)

•    Активне та (частіше) пасивне інфрачервоне виявлення надводних частин і аномалій води.

У наш час (2000-і) інфрачервоні детектори переднього виду (FLIR) використовувалися для відстеження великих потоків тепла, які швидкісні атомні підводні човни залишають під час виринання на поверхню. Пристрої FLIR також використовуються для спостереження за перископами або трубками вночі, коли підводник може бути досить необачним, щоби досліджувати поверхню.

Зброя

•    Ядерна бомба B57

•    Морські міни

•    Торпеди (акустичні, самонавідні, з дротовим наведенням)

•    Глибинні бомби

•    Ракети

•    Ядерна глибинна бомба Mk 101 Lulu

•    Протичовнові ракети

•    Протичовновий міномет

•    Протичовнова сітка

•    Ядерна глибинна бомба

•    Таран

•    WE.177

Платформи

Супутники застосовували для отримання зображень поверхні моря за допомогою оптичних і радіолокаційних методів. Літаки з нерухомим крилом, такі як P-3 Orion і Tu-142, забезпечують як датчики, так і озброєння, подібні до деяких вертольотів, таких як Sikorsky SH-60 Seahawk, з гідроакустичними буями та/або гідролокаторами, а також повітряними торпедами. В інших випадках вертоліт використовувався винятково для зондування, а ракетні торпеди застосовувалися як зброя. Надводні кораблі продовжують залишатися важливою платформою протичовнової зброї через їхню витривалість, тепер вони мають буксировані гідролокатори. Підводні човни є основною протичовновою платформою через їхню здатність змінювати глибину та безшумність, що сприяє виявленню.

На початку 2010 року DARPA почало фінансувати програму ACTUV для розробки напівавтономного океанського безпілотного військово-морського судна.

Сьогодні деякі країни мають пристрої для прослуховування морського дна, здатні відстежувати підводні човни. Можливо виявити створені людиною морські шуми в південній частині Індійського океану від Південної Африки до Нової Зеландії. Деякі з масивів SOSUS були передані для цивільного використання та тепер застосовуються для морських досліджень.

Індія представила надзвукові ракети для доправлення торпед на великі відстані під назвою S.M.A.R.T або Supersonic missile assisted torpedo system. Ця нова технологія допомагає доправити торпеду на відстань 1000 км і забезпечує гнучкість щодо пускової платформи.

Див. також

• Протичовнова авіація
• Протитанкова оборона
• Протидесантна оборона
• Корабельна артилерія
• Протичовновий корабель
• Ескадрений міноносець
• U-Boot

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 596. — ISBN 00101-223. (рос.)

Література

• David Miller, Chris Miller: Moderne Kriegsschiffe. 4. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-7276-7093-2
• Werner Globke (Hrsg.): Weyers Flottentaschenbuch / Warships of the World — Fleet Handbook, Bernard & Graefe Verlag, Bonn, 66. Jahrgang 2005–2007, ISBN 3-7637-4517-3
• Owen R. Cote The Third Battle: Innovation in the U.S. Navy's Silent Cold War Struggle with Soviet Submarines. — United States Government Printing Office, 2006. — 114 с. — ISBN 0160769108

Посилання

• Протичовнова оборона [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Розвиток протичовнової зброї надводних кораблів ВМФ Радянського Союзу в післявоєнний період (1945–1991 рр.)
• Bob Zimmerman, Antisubmarine Warfare [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Innovation in the U.S. Navy's Silent Cold War Struggle with Soviet Submarines [Архівовано 10 квітня 2006 у Wayback Machine.]