Теорія лабораторного витоку COVID-19: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 78: Рядок 78:
Один з аргументів на користь витоку з лабораторії базується на припущенні про те, що в генетичному складі вірусу SARS-CoV-2 є щось «неприродне», що свідчить про те, що він був створений за допомогою [[генна інженерія|генної інженерії]].<ref name="butter"/> Деякі твердження про біоінженерію зосереджуються на наявності двох послідовних [[кодон]]ів [[цитозин]]-[[гуанін]]-гуанін (CGG) у [[РНК]] вірусу, точніше в основному місці розщеплення білка [[FURIN]].<ref name="Snopes"/><ref name="Gorski"/> Кодон CGG є одним із кількох кодонів, які під час [[Трансляція (біологія)|трансляції]] передаються амінокислотою [[аргінін]], і це найменш поширений кодон аргініну в патогенних бетакоронавірусах людини.<ref>{{Cite journal|last1=Gu|first1=Haogao|last2=Chu|first2=Daniel K W|last3=Peiris|first3=Malik|last4=Poon|first4=Leo L M|date=14 травня 2020|title=Multivariate analyses of codon usage of SARS-CoV-2 and other betacoronaviruses|journal=Virus Evolution|volume=6|issue=1|pages=veaa032|doi=10.1093/ve/veaa032|issn=2057-1577|pmc=7223271|pmid=32431949}} {{ref-en}}</ref> Частково ця відсутність кодонів CGG у патогенних для людини коронавірусах пояснюється природним відбором; [[B-лімфоцити]] в організмі людини розпізнають ділянки на геномі вірусу, де C і G знаходяться поруч (так звані [[CpG-острівці]]).<ref name="FrutosMarch2021"/><ref name="KriegBCells">{{cite journal|last1=Krieg|first1=Arthur M.|last2=Yi|first2=Ae-Kyung|last3=Matson|first3=Sara|last4=Waldschmidt|first4=Thomas J.|last5=Bishop|first5=Gail A.|last6=Teasdale|first6=Rebecca|last7=Koretzky|first7=Gary A.|last8=Klinman|first8=Dennis M.|date=квітень 1995|title=CpG motifs in bacterial DNA trigger direct B-cell activation|journal=Nature|volume=374|issue=6522|pages=546–549|bibcode=1995Natur.374..546K|doi=10.1038/374546a0|pmid=7700380}} {{ref-en}}</ref> Кодон CGG становить 5 % кодонів аргініну в геномі [[SARS-CoV]] і 3% кодонів аргініну в геномі SARS-CoV-2.<ref name="Snopes"/>
Один з аргументів на користь витоку з лабораторії базується на припущенні про те, що в генетичному складі вірусу SARS-CoV-2 є щось «неприродне», що свідчить про те, що він був створений за допомогою [[генна інженерія|генної інженерії]].<ref name="butter"/> Деякі твердження про біоінженерію зосереджуються на наявності двох послідовних [[кодон]]ів [[цитозин]]-[[гуанін]]-гуанін (CGG) у [[РНК]] вірусу, точніше в основному місці розщеплення білка [[FURIN]].<ref name="Snopes"/><ref name="Gorski"/> Кодон CGG є одним із кількох кодонів, які під час [[Трансляція (біологія)|трансляції]] передаються амінокислотою [[аргінін]], і це найменш поширений кодон аргініну в патогенних бетакоронавірусах людини.<ref>{{Cite journal|last1=Gu|first1=Haogao|last2=Chu|first2=Daniel K W|last3=Peiris|first3=Malik|last4=Poon|first4=Leo L M|date=14 травня 2020|title=Multivariate analyses of codon usage of SARS-CoV-2 and other betacoronaviruses|journal=Virus Evolution|volume=6|issue=1|pages=veaa032|doi=10.1093/ve/veaa032|issn=2057-1577|pmc=7223271|pmid=32431949}} {{ref-en}}</ref> Частково ця відсутність кодонів CGG у патогенних для людини коронавірусах пояснюється природним відбором; [[B-лімфоцити]] в організмі людини розпізнають ділянки на геномі вірусу, де C і G знаходяться поруч (так звані [[CpG-острівці]]).<ref name="FrutosMarch2021"/><ref name="KriegBCells">{{cite journal|last1=Krieg|first1=Arthur M.|last2=Yi|first2=Ae-Kyung|last3=Matson|first3=Sara|last4=Waldschmidt|first4=Thomas J.|last5=Bishop|first5=Gail A.|last6=Teasdale|first6=Rebecca|last7=Koretzky|first7=Gary A.|last8=Klinman|first8=Dennis M.|date=квітень 1995|title=CpG motifs in bacterial DNA trigger direct B-cell activation|journal=Nature|volume=374|issue=6522|pages=546–549|bibcode=1995Natur.374..546K|doi=10.1038/374546a0|pmid=7700380}} {{ref-en}}</ref> Кодон CGG становить 5 % кодонів аргініну в геномі [[SARS-CoV]] і 3% кодонів аргініну в геномі SARS-CoV-2.<ref name="Snopes"/>


Прихильники штучно створеного вірусу, зокрема журналіст Ніколас Вейд, кажуть, що два таких незвичайних кодони поспіль є доказом лабораторного експерименту; через низьку ймовірність того, що пара кодонів CGG зустрічається в природі, і, навпаки, загальне часте використання кодонів CGG для аргініну в роботі з генним матеріалом.<ref name="Snopes"/><ref name="Gorski"/> Це було спростовано вченими<ref name="Health_Feedback_CGG">{{cite news |title=The CGG CGG genetic sequence and furin cleavage sites also exist in naturally-occurring viruses; these features aren't evidence of genetic manipulation |url=https://healthfeedback.org/claimreview/the-cgg-cgg-genetic-sequence-and-furin-cleavage-sites-also-exist-in-naturally-occurring-viruses-these-features-arent-evidence-of-genetic-manipulation/ |accessdate=6 березня 2023 |work=Health Feedback |date=6 травня 2022}} {{ref-en}}</ref><ref name="GrehanKingston_Conversation">{{cite news |last1=Grehan |first1=Keith |last2=Kingston |first2=Natalie |title=COVID lab-leak theory: 'rare' genetic sequence doesn't mean the virus was engineered |url=https://theconversation.com/covid-lab-leak-theory-rare-genetic-sequence-doesnt-mean-the-virus-was-engineered-162360 |accessdate=6 березня 2023 |work=The Conversation |date=22 червня 2021 |lang=en}}</ref>, які зазначали, що кодон CGG також присутній (і навіть частіше) в інших коронавірусах, включаючи [[MERS-CoV]]<ref name="Hou2020">{{cite journal|last1=Hou|first1=Wei|date=грудень 2020|title=Characterization of codon usage pattern in SARS-CoV-2|journal=[[Virology Journal]]|volume=17|issue=1|pages=138|doi=10.1186/s12985-020-01395-x|pmc=7487440|pmid=32928234}} {{ref-en}}</ref>, і те, що кодон рідкісний, не означає, що він не може бути присутнім у природі.<ref name="CriticalQuote_CGG">{{cite journal |last1=Holmes |first1=Edward C. |last2=Goldstein |first2=Stephen A. |last3=Rasmussen |first3=Angela L. |last4=Robertson |first4=David L. |last5=Crits-Christoph |first5=Alexander |last6=Wertheim |first6=Joel O. |last7=Anthony |first7=Simon J. |last8=Barclay |first8=Wendy S. |last9=Boni |first9=Maciej F. |last10=Doherty |first10=Peter C. |last11=Farrar |first11=Jeremy |last12=Geoghegan |first12=Jemma L. |last13=Jiang |first13=Xiaowei |last14=Leibowitz |first14=Julian L. |last15=Neil |first15=Stuart J.D. |last16=Skern |first16=Tim |last17=Weiss |first17=Susan R. |last18=Worobey |first18=Michael |last19=Andersen |first19=Kristian G. |last20=Garry |first20=Robert F. |last21=Rambaut |first21=Andrew |title=The origins of SARS-CoV-2: A critical review |journal=Cell |date=вересень 2021 |volume=184 |issue=19 |pages=4848–4856 |doi=10.1016/j.cell.2021.08.017|pmid=34480864 |pmc=8373617}} {{ref-en}}</ref><ref name="GrehanKingston_Conversation"/> Якби кодон CGG був створений у вірусі, він мав би мутувати з вірусу, оскільки він циркулював серед людей у ​​дикій природі протягом кількох років, але сталося навпаки.<ref name="CriticalQuote_CGG"/> Фактично, наявність сайту розщеплення FURIN, який відповідає за значне збільшення [[трансмісивність|трансмісивності]], значною мірою переважує будь-які несприятливі імунні відповіді В-лімфоцитів, спричиненими генетичними послідовностями, які це кодують.<ref name="KriegBCells"/><ref name="FrutosMarch2021"/>
Прихильники штучно створеного вірусу, зокрема журналіст Ніколас Вейд, кажуть, що два таких незвичайних кодони поспіль є доказом лабораторного експерименту; через низьку ймовірність того, що пара кодонів CGG зустрічається в природі, і, навпаки, загальне часте використання кодонів CGG для аргініну в роботі з генним матеріалом.<ref name="Snopes"/><ref name="Gorski"/> Це було спростовано вченими<ref name="Health_Feedback_CGG">{{cite news |title=The CGG CGG genetic sequence and furin cleavage sites also exist in naturally-occurring viruses; these features aren't evidence of genetic manipulation |url=https://healthfeedback.org/claimreview/the-cgg-cgg-genetic-sequence-and-furin-cleavage-sites-also-exist-in-naturally-occurring-viruses-these-features-arent-evidence-of-genetic-manipulation/ |accessdate=6 березня 2023 |work=Health Feedback |date=6 травня 2022}} {{ref-en}}</ref><ref name="GrehanKingston_Conversation">{{cite news |last1=Grehan |first1=Keith |last2=Kingston |first2=Natalie |title=COVID lab-leak theory: 'rare' genetic sequence doesn't mean the virus was engineered |url=https://theconversation.com/covid-lab-leak-theory-rare-genetic-sequence-doesnt-mean-the-virus-was-engineered-162360 |accessdate=6 березня 2023 |work=The Conversation |date=22 червня 2021 |lang=en}}</ref>, які зазначали, що кодон CGG також присутній (і навіть частіше) в інших коронавірусах, включаючи [[MERS-CoV]]<ref name="Hou2020">{{cite journal|last1=Hou|first1=Wei|date=грудень 2020|title=Characterization of codon usage pattern in SARS-CoV-2|journal=[[Virology Journal]]|volume=17|issue=1|pages=138|doi=10.1186/s12985-020-01395-x|pmc=7487440|pmid=32928234}} {{ref-en}}</ref>, і те, що кодон рідкісний, не означає, що він не може бути присутнім у природі.<ref name="CriticalQuote_CGG">{{cite journal |last1=Holmes |first1=Edward C. |last2=Goldstein |first2=Stephen A. |last3=Rasmussen |first3=Angela L. |last4=Robertson |first4=David L. |last5=Crits-Christoph |first5=Alexander |last6=Wertheim |first6=Joel O. |last7=Anthony |first7=Simon J. |last8=Barclay |first8=Wendy S. |last9=Boni |first9=Maciej F. |last10=Doherty |first10=Peter C. |last11=Farrar |first11=Jeremy |last12=Geoghegan |first12=Jemma L. |last13=Jiang |first13=Xiaowei |last14=Leibowitz |first14=Julian L. |last15=Neil |first15=Stuart J.D. |last16=Skern |first16=Tim |last17=Weiss |first17=Susan R. |last18=Worobey |first18=Michael |last19=Andersen |first19=Kristian G. |last20=Garry |first20=Robert F. |last21=Rambaut |first21=Andrew |title=The origins of SARS-CoV-2: A critical review |journal=Cell |date=вересень 2021 |volume=184 |issue=19 |pages=4848–4856 |doi=10.1016/j.cell.2021.08.017|pmid=34480864 |pmc=8373617}} {{ref-en}}</ref><ref name="GrehanKingston_Conversation"/> Якби кодон CGG був створений у вірусі, він мав би мутувати з вірусу, оскільки він циркулював серед людей у ​​дикій природі протягом кількох років, але сталося навпаки.<ref name="CriticalQuote_CGG"/> Фактично, наявність сайту розщеплення FURIN, який відповідає за значне збільшення [[трансмісивність|трансмісивності]], значною мірою переважує будь-які несприятливі імунні відповіді В-лімфоцитів, спричинені генетичними послідовностями, які це кодують.<ref name="KriegBCells"/><ref name="FrutosMarch2021"/>

Іншим джерелом припущень є сама наявність місця розщеплення FURIN.<ref name="YiranWu2021">{{cite journal |last1=Wu |first1=Yiran |last2=Zhao |first2=Suwen |title=Furin cleavage sites naturally occur in coronaviruses |journal=Stem Cell Research |date=січень 2021 |volume=50 |pages=102115 |doi=10.1016/j.scr.2020.102115|pmid=33340798 |pmc=7836551}} {{ref-en}}</ref><ref name="Hakim"/> Воно відсутнє у найближчих відомих родичів SARS-CoV-2 (але присутній в інших бетакоронавірусах, наприклад BtHpCoV-ZJ13).<ref name="FanZhao2019">{{cite journal |last1=Fan |first1=Yi |last2=Zhao |first2=Kai |last3=Shi |first3=Zheng-Li |last4=Zhou |first4=Peng |title=Bat Coronaviruses in China |journal=Viruses |date=2 березня 2019 |volume=11 |issue=3 |pages=210 |doi=10.3390/v11030210|pmid=30832341 |pmc=6466186}} {{ref-en}}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 15:20, 24 грудня 2023

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Yukh68 (внесок, журнали) о 15:20 UTC (208969 хвилин тому).
Уханьський інститут вірусології

Теорія лабораторного витоку COVID-19 або гіпотеза лабораторного витоку — це ідея про те, що SARS-CoV-2, вірус, який спричинив пандемію коронавірусної хвороби, походить із лабораторії. Це твердження є дуже суперечливим; більшість вчених вважають, що вірус поширився в людській популяції внаслідок природного зоонозу (передача безпосередньо від інфікованої тварини до людини), подібно до спалахів SARS-CoV і MERS-CoV, і узгоджується з перебігом інших пандемій в історії людства.[1] Наявні дані свідчать про те, що носіями вірусу SARS-CoV-2 спочатку були кажани, і він поширився на людей від інфікованих диких тварин, які функціонували як проміжні господарі, з ринку морепродуктів Хуанань в Ухані в грудні 2019 року.[2][3] Як потенційні проміжні господарі були визначені кілька видів тварин-кандидатів.[4][3][5][6][7][8][9] Немає жодних доказів існування SARS-CoV-2 в будь-якій лабораторії до пандемії[10][11][12], або того, що в будь-якій лабораторії траплялися будь-які підозрілі випадки порушення біозахисту.[13]

Багато запропонованих сценаріїв витоку з лабораторії характерні для теорій змови.[14] Головним з цього для багатьох є недоречна підозра щодо близькості спалаху до вірусологічного інституту, який вивчає коронавіруси, Уханьського інституту вірусології. У більшості великих китайських міст є лабораторії, які вивчають коронавіруси[10][15], і спалахи вірусів зазвичай починаються в сільській місцевості, але вперше їх помічають у великих містах.[16] Якщо спалах коронавірусу станеться в Китаї, існує висока ймовірність, що він станеться поблизу великого міста, а отже, поблизу лабораторії, що вивчає коронавіруси.[16][17] Ідея витоку з уханьської лабораторії також отримала підтримку через секретність проведення заходів проти епідемії китайським урядом.[10][18] Теорія витоку з лабораторії була описана як расистська та ксенофобська; віра в теорію витоку з лабораторії пов'язана з недовірою до уряду та антикитайськими настроями, і розпалила ці настрої.[19] Вчені з Уханьського інституту вірусології раніше збирали пов'язані з SARS коронавіруси від кажанів у дикій природі, і твердження, що вони також проводили нерозкриту ризиковану роботу з такими вірусами, є центральними для деяких версій ідеї.[20][21] Деякі версії, зокрема ті, що згадують геномну інженерію, ґрунтуються на дезінформації або спотворенні наукових доказів.[22][23][24]

Думка про те, що коронавірус був випущений з лабораторії (випадково чи навмисно), виникла на початку пандемії.[25][26] Вона набула популярності в США завдяки просуванню консервативними діячами на початку 2020 року[27], розпалюючи напруженість між США та Китаєм.[28] Вчені та засоби масової інформації рішуче відкинули це як теорію змови.[29][30] Ідея випадкового витоку відродилася у 2021 році.[31] У березні Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) опублікувала звіт, у якому назвала таку можливість «надзвичайно малоймовірною», хоча генеральний директор ВООЗ заявив, що ці висновки не були остаточними.[32] Подальші плани перевірок лабораторій були відхилені Китаєм.[18][33]

Більшість вчених скептично відносяться щодо можливості лабораторного походження, посилаючись на відсутність будь-яких підтверджуючих доказів лабораторного витоку та велику кількість доказів на підтримку зоонозів.[11][34] Хоча деякі вчені погоджуються, що витік даних з лабораторії слід розглядати в рамках поточних розслідувань[35][36], політизація цієї теорії залишається проблемою.[37][38] У липні 2022 року дві статті, опубліковані в «Science», описали нові епідеміологічні та генетичні докази, які свідчать про те, що пандемія, ймовірно, почалася на оптовому ринку морепродуктів Хуанань, а не походила з лабораторії.[12][39]

Передумови

Основна гіпотеза походження SARS-CoV-2 полягає в тому, що він стає заразним для людей через природне поширення (зооноз). Те, що він став заразним для людей внаслідок витоку з лабораторії, де його досліджували, є позицією меншості. Наявні докази підтверджують зооноз.[14][40] Хоча походження SARS-CoV-2 остаточно невідоме, аргументи, які використовуються на підтримку лабораторного витоку, характерні для конспірологічного мислення.[14]

Зоонози

Більшість нових інфекційних хвороб починаються з передачі від тварин[37], і, крім того, вони поширюються спонтанно (або через контакт із дикими тваринами, що складає більшість випадків, або з тваринами, вирощеними на фермах).[41][42] Наприклад, поява вірусу ніпа у штаті Перак в Малайзії, і спалах SARS-CoV у провінції Гуандун в Китаї у 2002 році, були природним зоонозом, який простежується в дикій природі.[41] Вчені вважають, що COVID-19 «імовірно походить від тварин».[42] Її класифікували як зоонозну хворобу (природно передається від тварин до людини). Деякі вчені заперечують цю класифікацію, оскільки природне походження не підтверджено.[43][42] Початкове джерело передачі вірусу людині залишається неясним, так само як і те, чи став вірус патогенним (здатним викликати захворювання) до або після факту поширення вірусу.[44][45][46]

Кажани є великим резервуаром бетакоронавірусів, і вважаються найбільш вірогідним природним резервуаром SARS‑CoV‑2.[47][48] Відмінності між коронавірусами кажанів і SARS-CoV-2 дають можливість припустити, що люди могли бути інфіковані через проміжного хазяїна.[49] Дослідження природного резервуару вірусу, який спричинив спалах SARS у 2002 році, призвело до виявлення багатьох коронавірусів, схожих на SARS, що циркулюють у кажанів, більшість з яких виявлено у підковиків. Аналіз показує, що вірус, зібраний у Rhinolophus affinis у печері поблизу міста Тонгуань у провінції Юньнань, позначений RaTG13, має 96 % схожість із SARS-CoV-2.[50][51][52] Геном вірусу RaTG13 був найближчою відомою послідовністю до SARS-CoV-2 до відкриття BANAL-52 у підковиків у Лаосі[53][47][54], хоча він не зовсім є його прямим предком.[23] Інші близькоспоріднені послідовності також були ідентифіковані у зразках місцевих популяцій кажанів у провінції Юньнань.[55] Один із таких вірусів, RpYN06, має 97 % ідентичності з SARS-CoV-2 в одній великій частині свого геному, та 94 % ідентичності в цілому. Такі «фрагменти» дуже ідентичних нуклеїнових кислот часто вважаються доказом спільного предка.[56][57]

Предок SARS-CoV-2, ймовірно, отримав «загальний» зв'язок з декількома різними видами через адаптивну еволюцію кажанів і проміжного виду-господаря.[58][59][60] Оцінки, засновані на геномних послідовностях і відстеженні контактів, встановили точку переходу SARS-CoV-2 на людей між серединою жовтня та серединою листопада 2019 року.[61][62] Дехто з вчених (таких як Ентоні Фаучі та Роже Фрутос із Французького сільськогосподарського науково-дослідного центру міжнародного розвитку) припустили, що повільна, непомітна циркуляція у меншій кількості людей до того, як порогова подія (така як реплікація у більшій кількості хостів у великому місті, зокрема Ухань) може пояснити невиявлений період адаптації.[29]

Перші відомі випадки зараження людини SARS-CoV-2 були виявлені в Ухані в Китаї в грудні 2019 року.[50] Оскільки багато з перших інфікованих були працівниками ринку морепродуктів Хуанань[63][64], спочатку припускали, що вірус міг походити від диких тварин, які продаються на ринку, включаючи циветових, єнотоподібних собак, кажанів або панголінів.[46][49] Подальший аналіз навколишнього середовища виявив присутність SARS-CoV-2 на ринку, з найбільшою поширеністю в районах ринку, де утримувалися тварини, відомі як джерела інфекції SARS-CoV-2.[3][65] Ранні випадки захворювання людей групувалися навколо ринку та включали інфікування з двох окремих ліній SARS-CoV-2.[3][65] Ці дві лінії показали, що вірус активно заражав популяцію тварин на ринку, і що постійний контакт між цими тваринами та людьми сприяв багаточисельній передачі вірусу людям.[3][65] Проте в той час, як інших диких тварин, сприйнятливих до інфекції SARS-CoV-2, як відомо, продавали на ринку Хуанань, кажанів і панголінів на ринку не продавали.[66][3]

Уханьський інститут вірусології

Уханьський інститут вірусології та Уханьський центр контролю захворювань розташовані за кілька кілометрів від початкового осередку пандемії, оптового ринку морепродуктів Хуанань в Ухані, і саме ця близькість полегшила утвердження теорій змови, які припускають, що лабораторія повинна бути джерелом вірусу.[14] Однак вірусологічні лабораторії часто будують поблизу місць потенційного спалаху. Прихильники теорії витоку з лабораторії зазвичай не згадують, що у більшості великих китайських міст є лабораторії з дослідження коронавірусів.[15] Спалахи вірусу, як правило, починаються в сільській місцевості, але спочатку помічаються у великих містах.[16] Австралійський психолог Стефан Левандовскі та його колеги пишуть, що саме по собі місце розташування інституту є «буквально випадковим» і використання його як апріорного доказу витоку з лабораторії символізує різновид поєднаної помилки, яка часто спостерігається, живлячи переконання теоретиків змови.[14]

Філогенетичне дерево SARS-CoV-2 і близькоспоріднених бетакоронавірусів (ліворуч) і їх географічне походження (праворуч)

Уханьський інститут вірусології проводив дослідження коронавірусів кажанів, схожих на SARS, з 2005 року[67], і брав участь в експериментах 2015 року, які деякі експерти (зокрема Річард Ебрайт) охарактеризували як експерименти з посилення функції.[21][68] Інші експерти (включаючи Ральфа Баріка) заперечували характеристику, вказуючи на те, що експерименти, про які йде мова (за участю химерних вірусів), проводилися не в уханьському інституті, а в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл, чий інституційний комітет з біобезпеки оцінив експерименти не як експеримент з посилення функції.[69] Барік визнав ризики, пов'язані з такими дослідженнями, написавши: «Наукові експертні комісії можуть вважати, що подібні дослідження, що створюють химерні віруси на основі циркулюючих штамів, є занадто ризикованими для подальшого... Потенціал підготовки та пом’якшення майбутніх спалахів слід зважити проти ризику створення більш небезпечних патогенів».[21][70]

Той факт, що лабораторія знаходиться в Ухані — місті, де стався перший спалах пандемії[71], і той факт, що дослідження у цій лабораторії проводилися за менш суворими рівнями біобезпеки 2 і 3[21][72], призвів до припущень, що SARS-CoV-2 міг вийти з лабораторії в Ухані.[20] Річард Ебрайт сказав, що однією з причин, чому інколи використовуються лабораторії нижчого, другого рівня біобезпеки, є вартість і незручність приміщень з високим рівнем захисту.[21][73] Австралійська вірусолог Даніель Андерсон, яка була останнім іноземним вченим, який відвідав уханьську лабораторію до пандемії, сказала, що лабораторія «працювала так само, як і будь-яка інша лабораторія з високим ступенем захисту». Вона також сказала, що в лабораторії були «суворі протоколи безпеки»..[74] Ринок морепродуктів Хуанань, можливо, служив лише відправною точкою для вірусу, який уже циркулював в Ухані, сприяючи швидкому поширенню спалаху.[44][75]

Попередні випадки витоку з лабораторії та теорії змови

Інциденти з витоком з лабораторії вже траплялися в минулому.[76][77] У 1979 році в радянській дослідницькій установі стався витік сибірки, щонайменше 68 людей померли. Спалах ящуру у Великій Британії у 2007 році був спричинений дірявою трубою в лабораторії з високим рівнем безпеки.[78] Вірус SARS вирвався принаймні один раз, а ймовірно двічі, з лабораторії високого рівня біобезпеки в Китаї.[79][11][80]

Про нешкідливі контакти з патогенними мікроорганізмами (які не призводять до інфікування), ймовірно, не повідомляється, враховуючи негативні наслідки таких подій для репутації установи та низький ризик широкого поширення епідемій.[81] Епідеміолог Марк Ліпсіч і бактеріолог Річард Ебрайт сказали, що ризик лабораторно отриманої інфекції (особливо з модифікованими збудниками) більший, ніж прийнято вважати.[82][83]

Жодна епідемія ніколи не була викликана витоком нового вірусу. Єдиним випадком можливості лабораторноого витоку інфекції, яка призвела до епідемії, — це епідемія грипу від 1977 року, яка, ймовірно, була спричинена витоком штаму H1N1, який циркулював природним шляхом до 1950-х років.[10] Попередні спалахи нових захворювань, таких як СНІД, грип H1N1/09, SARS та Ебола, були предметом теорій змови та тверджень про те, що збудник був створений у лабораторії або поширився з неї.[84][85][11] Пізніше було загальноприйнято, що кожна з них має природне походження.[24]

Запропоновані сценарії

Теорія витоку з лабораторії — це не окремий запропонований сценарій, а набір різноманітних запропонованих сценаріїв у спектрі, на одному кінці якого несподіваний витік у результаті законного дослідження; з іншого — розробка та випуск китайської біологічної зброї. Хоча запропоновані сценарії теоретично підлягають дослідженню на основі доказів, незрозуміло, чи можна будь-який з них достатньо сфальсифікувати, щоб заспокоїти прихильників витоку з лабораторії, і вони харчуються псевдонауковими та конспірологічними думками.[14] Немає жодних доказів того, що будь-яка лабораторія мала зразки SARS-CoV-2 або вірогідного вірусу-предка до початку пандемії COVID-19.[10]

Різні джерела висунули гіпотезу, що SARS-CoV-2 міг просочитися з Уханьського інституту вірусології чи іншої лабораторії в Ухані, наприклад Центру контролю захворювань Уханя. Теорії різняться щодо того, був це навмисний вчинок чи нещасний випадок. Теорії також різняться щодо того, чи був вірус модифікований людиною до того, як він потрапив у навколишнє середовище. До січня 2020 року деякі прихильники лабораторних витоків просували наратив із конспірологічними компонентами; такі наративи часто підтримувалися за допомогою «расистських вкидів, які припускають, що епідеміологічні, генетичні чи інші наукові дані були навмисно приховані або змінені, щоб приховати походження вірусу».[15] Американський медичний блогер Девід Горскі посилається на «кричущий антикитайський расизм і ксенофобію, що стоять за теорією витоку з лабораторії, прихильники якої часто приписують мерзенне приховування китайському уряду».[86] Використання ксенофобської риторики також спричинило зростання антикитайських настроїв.[19]

У соціальних мережах набула широкого поширення думка про те, що COVID — це китайська біологічна зброя, і це узгоджується з риторикою про те, як жовта небезпека загрожує білим людям.[87] Історик науки Фред Купер та його колеги пишуть, що у Великій Британії ставлення до китайців уже давно заплямовано ксенофобськими стереотипами. Купер проводив паралель між розповіддю про витік інформації з уханьської лабораторії та махінаціями вигаданого суперлиходія Фу Манчу, який є експертом у «смертоносному застосуванні тварин і біологічних агентів» і який був зображений на телевізійних шоу як такий, що погрожує Заходу смертельними хворобами.[88]

Джерела

У перші дні пандемії COVID-19 припущення про лабораторний витік обмежувалися конспірологічними частинами Інтернету, зокрема сайтами 4chan та Infowars, але ідеї почали набувати більшого розголосу після звинувачень щодо «китайської біологічної зброї» були спочатку опубліковані Great Game India, а потім дубльовані на Red State Watch та Zero Hedge. Від них ідея набула поширення в засобах масової інформації, та була підтримана американськими консервативними політичними діячами.

Ідея розділилася на кілька варіантів, зокрема про те, що азіати мають імунітет до COVID-19, або що китайці мають секретну вакцину, яка готова до використання. Тогочасний американський президент Дональд Трамп використовував антикитайську риторику (наприклад, «грип Кунг»), щоб підживити цю ідею, і сказав на прес-конференції у квітні 2020 року, що він має документи, які підтверджують ідею про те, що SARS-CoV-2 походить з Уханьського інституту вірусології. У відповідь на цю політизовану обстановку більшість провідних наукових та медіа-джерел припустили, що ідея витоку з лабораторії була не більше ніж расистською пропагандою, і до літа 2020 року ця ідея була в основному відкинута, аж поки наступний американський президент Джо Байден наказав розслідувати походження COVID у 2021 році.[89]

Випадковий витік природного вірусу

Частина оглядачів припускають, що вірус поширився на людей через випадкове зараження лабораторних працівників під час контакту зі зразком, взятим у дикої тварини, або прямий контакт із твариною, що утримується в неволі, або її респіраторними краплями чи фекаліями.[29] Колишній директор Центрів з контролю та профілактики захворювань Роберт Р. Редфілд заявив у березні 2021 року, що, на його думку, найімовірнішою причиною появи вірусу був витік з лабораторії, що не «передбачає жодної навмисності», і що як вірусолог він не вважав, що це мало біологічний сенс щоб вірус був настільки ефективним у передачі від людини до людини ще від раннього спалаху. Згідно із статтею в «The Guardian», той факт, що вченим не вдалося знайти проміжного хазяїна, який отримав вірус від кажанів і передав його людям, є доказом, який підтверджує витік інформації з лабораторії.[90][91] CNN опублікувало відповідь Ентоні Фаучі, який сказав, що вірус міг адаптуватися для «ефективного поширення» серед людей двома способами, або «в лабораторії», або через більш імовірну можливість «нижче порогу визначення» поширення в суспільстві, що залишалося непоміченим протягом кількох тижнів або місяців, перш ніж його було вперше клінічно виявлено.

Вірусолог Стівен Голдштейн з Університету Юти розкритикував наукову основу коментарів Редфілда, заявивши, що білок шиповидних відростків SARS-CoV-2 дуже ефективний при переході між господарями, і не слід дивуватися тому, що він ефективно передається між людьми. Голдштейн зазначив, що «якщо людський вірус [такий як SARS-CoV2] може поширюватися серед норок, немає підстав припускати, що вірус кажанів [також SARS-CoV2] не може передаватись серед людей. Ми, люди, можемо думати, що ми дуже особливі, але для вірусу ми просто ще один хазяїн серед ссавців».[92]

Дослідження ВООЗ

Глобальне дослідження походження SARS-CoV-2, ініційоване ВООЗ, проведене спільною групою китайських і закордонних вчених і опубліковане у березні 2021 року[35][93], оцінило появу внаслідокз лабораторного інциденту як «дуже малоймовірне» і не підтверджене жодними наявними доказами[47][94], хоча у звіті зазначено, що ця можливість не може можна повністю виключити без додаткових доказів.[29] У звіті зазначено, що передача вірусу людині через проміжну тварину-господаря є найбільш вірогідним поясненням, з найімовірнішим зараженням від кажанів. Походження через ланцюжок поставок харчових продуктів і ринок морепродуктів Хуанань вважалося менш імовірним.[47]

Невелика група дослідників заявила, що вони не будуть довіряти висновкам звіту, оскільки його контролює уряд Китаю, а деякі спостерігачі вважали, що заява ВООЗ передчасна.[18] Інші вчені визнали цей звіт переконливим і заявили, що немає доказів лабораторного походження вірусу.[93][10]

Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що команда зіткнулася з труднощами з доступом до необроблених даних про ранні випадки COVID-19, і що найменш вірогідна гіпотеза, витік з лабораторії, потребує додаткового дослідження, оскільки «будуть здійснені додаткові дані та дослідження, потрібні, щоб дійти більш надійних висновків».[32][35][95] Керівник слідчої групи ВООЗ Пітер Бен Ембарек, сказав, що «співробітник лабораторії заразився під час роботи в печері, збираючи зразки від кажанів. Хоча такий сценарій є витоком з лабораторії, він також відповідатиме нашій першій гіпотезі прямої передачі вірусу від кажана до людини».[96] Сполучені Штати, Європейський Союз та 13 інших країн розкритикували дослідження, проведене ВООЗ, закликаючи до прозорості з боку китайського уряду та доступу до необроблених даних і оригінальних зразків. Залучені до розробки доповіді ВООЗ вчені, включно з Лян Ваньяном, Джоном Вотсоном і Пітером Дашаком, заперечили критику та сказали, що доповідь є прикладом співпраці та діалогу, необхідних для успішного продовження розслідування цього питання.[97]

15 липня 2021 року генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що теорію про витік даних про лабораторний витік COVID-19 була передчасно відкинута ВООЗ після його попередніх заяв про те, що потенційний витік вимагає «подальшого розслідування, можливо, із залученням додаткових спеціалістів за участю спеціалістів-експертів».[98] Він запропонував другий етап розслідування ВООЗ, який, за його словами, повинен детальніше розглянути ідею витоку з лабораторії, і попросив китайський уряд бути «прозорим» і оприлюднити відповідні дані.[99] Пізніше 17 липня керівник ВООЗ закликав провести «аудит відповідних лабораторій і дослідницьких установ» у районі перших випадків COVID-19.[100] Уряд Китаю відмовився, заявивши, що це виявило «неповагу» та «зарозумілість до науки».[101][102][103] США розкритикували позицію Китаю щодо подальшого розслідування походження як «безвідповідальну» та «небезпечну».[104]

У червні 2022 року Наукова консультативна група ВООЗ з походження нових патогенів опублікувала попередній звіт, у якому закликала глибше розслідувати можливість лабораторного витоку.[105] Голова групи сказав на прес-конференції, що «найвагомішим доказом все ще є зоонозна передача».[106] AP описало звіт як «різку зміну» попередньої оцінки ВООЗ[105], а журнал «Science» описав реакцію вчених як неоднозначну.[106]

На початку 2023 року ВООЗ припинила своє початкове розслідування походження SARS-CoV-2, делегувавши роботу своєму постійному комітету, Науковій консультативній групі з походження нових патогенів. Ця робота буде спрямована на встановлення хронології COVID-19, пошук подібних вірусів і проведення подальших лабораторних досліджень на зразках тварин і людей.[107]

Мідний рудник Моцзян

Члени групи інтернет-активістів DRASTIC, які відстоюють теорію витоку з лабораторії[108][109], висловили занепокоєння з приводу респіраторного спалаху, який стався навесні 2012 року поблизу покинутої мідної шахти в Китаї, яку розслідувала група під керівництвом Ши Чженлі. Група Ши зібрала зразок вірусної РНК і назвала його RaBtCoV/4991.[23] Пізніше група Ши опублікувала статтю про вірус під назвою «RaTG13» у журналі «Nature» у лютому 2020 року.[110] Завдяки порівнянню послідовностей стало зрозуміло, що «RaBtCoV/4991» і «RaTG13», ймовірно, були одним і тим же вірусом. Ши сказала, що перейменування було зроблено, щоб відобразити місце походження та рік вірусу.[111]

Деякі прихильники теорії, включаючи Ніколаса Вейда та псевдоанімного члена DRASTIC «TheSeeker268», стверджували, що перейменування було спробою приховати походження вірусу та приховати його зв'язок із лабораторним походженням спорідненого вірусу SARS-CoV-2.[112] Вчені заявили, що RaTG-13 має надто далекий зв'язок, щоб бути пов'язаним із походженням пандемії, і його неможливо змінити в лабораторії для створення SARS-CoV-2[113] Пізніше журнал «Nature» опублікував додаток до статті про RaTG13 за 2020 рік, у якому йдеться про ймовірний зв'язок із шахтою, у якому Ши каже, що там був зібраний вірус, але він, швидше за все, не був причиною хвороб шахтарів. Згідно з додатком, проведені лабораторні дослідження сироватки крові робітників показали негативний результат, «антитіл до коронавірусу, схожого на SARS, не виявлено».[111]

Випадкове вивільнення генетично модифікованого вірусу

Одна з теорій змови, яка поширюється на підтримку лабораторного походження, передбачає, що SARS-CoV-2 був розроблений для дослідження посилення функції коронавірусів.[114] Експерти сперечаються щодо точного значення «посилення функції».[69][115][116] Згідно із заявами, надісланими електронною поштою директором Центру нових інфекційних захворювань Уханьського інституту вірусології Ши Чженлі, її лабораторія не проводила жодних неопублікованих експериментів посилення функції на коронавірусах, і всі співробітники та аспіранти інституту дали негативний результат тестування на коронавірус у перші дні пандемії.[117]

Місце розщеплення FURIN

Філогенетичне дерево, що відображає наявність (червоний) або відсутність (чорний) місця розщеплення FURIN в різних бетакоронавірусах. Від У та ін.[118]

Один з аргументів на користь витоку з лабораторії базується на припущенні про те, що в генетичному складі вірусу SARS-CoV-2 є щось «неприродне», що свідчить про те, що він був створений за допомогою генної інженерії.[14] Деякі твердження про біоінженерію зосереджуються на наявності двох послідовних кодонів цитозин-гуанін-гуанін (CGG) у РНК вірусу, точніше в основному місці розщеплення білка FURIN.[23][11] Кодон CGG є одним із кількох кодонів, які під час трансляції передаються амінокислотою аргінін, і це найменш поширений кодон аргініну в патогенних бетакоронавірусах людини.[119] Частково ця відсутність кодонів CGG у патогенних для людини коронавірусах пояснюється природним відбором; B-лімфоцити в організмі людини розпізнають ділянки на геномі вірусу, де C і G знаходяться поруч (так звані CpG-острівці).[29][120] Кодон CGG становить 5 % кодонів аргініну в геномі SARS-CoV і 3% кодонів аргініну в геномі SARS-CoV-2.[23]

Прихильники штучно створеного вірусу, зокрема журналіст Ніколас Вейд, кажуть, що два таких незвичайних кодони поспіль є доказом лабораторного експерименту; через низьку ймовірність того, що пара кодонів CGG зустрічається в природі, і, навпаки, загальне часте використання кодонів CGG для аргініну в роботі з генним матеріалом.[23][11] Це було спростовано вченими[121][122], які зазначали, що кодон CGG також присутній (і навіть частіше) в інших коронавірусах, включаючи MERS-CoV[123], і те, що кодон рідкісний, не означає, що він не може бути присутнім у природі.[124][122] Якби кодон CGG був створений у вірусі, він мав би мутувати з вірусу, оскільки він циркулював серед людей у ​​дикій природі протягом кількох років, але сталося навпаки.[124] Фактично, наявність сайту розщеплення FURIN, який відповідає за значне збільшення трансмісивності, значною мірою переважує будь-які несприятливі імунні відповіді В-лімфоцитів, спричинені генетичними послідовностями, які це кодують.[120][29]

Іншим джерелом припущень є сама наявність місця розщеплення FURIN.[118][24] Воно відсутнє у найближчих відомих родичів SARS-CoV-2 (але присутній в інших бетакоронавірусах, наприклад BtHpCoV-ZJ13).[125]

Примітки

  1. ↑ Pekar, Jonathan (26 липня 2022). The molecular epidemiology of multiple zoonotic origins of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 960—966. Bibcode:2022Sci...377..960P. doi:10.1126/science.abp8337. PMC 9348752. PMID 35881005. (англ.)
  2. ↑ Zimmer, Carl; Mueller, Benjamin (26 лютого 2022). New Research Points to Wuhan Market as Pandemic Origin. The New York Times. Процитовано 13 June 2023. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е Jiang, Xiaowei; Wang, Ruoqi (25 серпня 2022). Wildlife trade is likely the source of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 925—926. Bibcode:2022Sci...377..925J. doi:10.1126/science.add8384. PMID 36007033. Процитовано 20 листопада 2022.
  4. ↑ Alkhovsky, S; Lenshin, S; Romashin, A; Vishnevskaya, T; Vyshemirsky, O; Bulycheva, Y; Lvov, D; Gitelman, A (9 січня 2022). SARS-like Coronaviruses in Horseshoe Bats (Rhinolophus spp.) in Russia, 2020. Viruses. 14 (1): 113. doi:10.3390/v14010113. PMC 8779456. PMID 35062318.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  5. ↑ Frazzini, Sara; Amadori, Massimo; Turin, Lauretta; Riva, Federica (7 жовтня 2022). SARS CoV-2 infections in animals, two years into the pandemic. Archives of Virology. 167 (12): 2503—2517. doi:10.1007/s00705-022-05609-1. PMC 9543933. PMID 36207554.
  6. ↑ Fenollar, Florence; Mediannikov, Oleg; Maurin, Max; Devaux, Christian; Colson, Philippe; Levasseur, Anthony; Fournier, Pierre-Edouard; Raoult, Didier (1 April 2021). Mink, SARS-CoV-2, and the Human-Animal Interface. Frontiers in Microbiology. Frontiers Media SA. 12: 663815. doi:10.3389/fmicb.2021.663815. ISSN 1664-302X. PMC 8047314. PMID 33868218.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  7. ↑ Zhao, Jie; Cui, Wei; Tian, Bao-ping (2020). The Potential Intermediate Hosts for SARS-CoV-2. Frontiers in Microbiology. 11: 580137. doi:10.3389/fmicb.2020.580137. ISSN 1664-302X. PMC 7554366. PMID 33101254.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  8. ↑ Qiu, Xinyu; Liu, Yi; Sha, Ailong (28 September 2022). SARS‐CoV‐2 and natural infection in animals. Journal of Medical Virology. 95 (1): jmv.28147. doi:10.1002/jmv.28147. PMC 9538246. PMID 36121159. (англ.)
  9. ↑ Gupta, SK; Minocha, R; Thapa, PJ; Srivastava, M; Dandekar, T (14 August 2022). Role of the Pangolin in Origin of SARS-CoV-2: An Evolutionary Perspective. International Journal of Molecular Sciences. 23 (16): 9115. doi:10.3390/ijms23169115. PMC 9408936. PMID 36012377.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  10. ↑ а б в г д е Holmes EC, Goldstein SA, Rasmussen AL, Robertson DL, Crits-Christoph A, Wertheim JO, Anthony SJ, Barclay WS, Boni MF, Doherty PC, Farrar J, Geoghegan JL, Jiang X, Leibowitz JL, Neil SJ, Skern T, Weiss SR, Worobey M, Andersen KG, Garry RF, Rambaut A (September 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell (Review). 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=5 (довідка) (англ.)
  11. ↑ а б в г д е Gorski, David (31 травня 2021). The origin of SARS-CoV-2, revisited. Science-Based Medicine. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  12. ↑ а б Holmes, Edward C. (14 August 2022). The COVID lab leak theory is dead. Here's how we know the virus came from a Wuhan market. The Conversation (англ.). Процитовано 4 September 2022.
  13. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою whimper не вказано текст
  14. ↑ а б в г д е ж Lewandowsky S, Jacobs PH, Neil S (2023). Chapter 2: Leak or Leap? Evidence and Cognition Surrounding the Origins of the SARS-CoV-2 Virus. У Butter M, Knight P (ред.). Covid Conspiracy Theories in Global Perspective. Taylor & Francis. с. 26—39. doi:10.4324/9781003330769-2. ISBN 9781032359434. (англ.)
  15. ↑ а б в Garry, Robert F. (10 листопада 2022). The evidence remains clear: SARS-CoV-2 emerged via the wildlife trade. Proceedings of the National Academy of Sciences. 119 (47): e2214427119. Bibcode:2022PNAS..11914427G. doi:10.1073/pnas.2214427119. ISSN 0027-8424. PMC 9704731. PMID 36355862. (англ.)
  16. ↑ а б в Frutos, Roger; Pliez, Olivier; Gavotte, Laurent; Devaux, Christian A. (травень 2022). There is no 'origin' to SARS-CoV-2. Environmental Research. 207: 112173. Bibcode:2022ER....207k2173F. doi:10.1016/j.envres.2021.112173. ISSN 0013-9351. PMC 8493644. PMID 34626592. (англ.)
  17. ↑ Maxmen, Amy; Mallapaty, Smriti (8 червня 2021). The COVID lab-leak hypothesis: what scientists do and don't know. Nature. 594 (7863): 313—315. Bibcode:2021Natur.594..313M. doi:10.1038/d41586-021-01529-3. PMID 34108722. (англ.)
  18. ↑ а б в Dyer, Owen (27 липня 2021). Covid-19: China stymies investigation into pandemic's origins. BMJ. 374: n1890. doi:10.1136/bmj.n1890. PMID 34315713. n1890. (англ.)
  19. ↑ а б Perng W, Dhaliwal SK (травень 2022). Anti-Asian Racism and COVID-19: How It Started, How It Is Going, and What We Can Do. Epidemiology. 33 (3): 379—382. doi:10.1097/EDE.0000000000001458. PMC 8983612. PMID 34954709. (англ.)
  20. ↑ а б Baker, Nicholson (4 січня 2021). The Lab-Leak Hypothesis. New York Intelligencer. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  21. ↑ а б в г д Jacobsen, Rowan (29 червня 2021). Inside the risky bat-virus engineering that links America to Wuhan. MIT Technology Review. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  22. ↑ Krishnaswamy, S.; Govindarajan, T. R. (16 липня 2021). The controversy being created about the origins of the virus that causes COVID-19. Frontline (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021. (англ.)
  23. ↑ а б в г д е Kasprak, Alex (16 липня 2021). The 'Occam's Razor Argument' Has Not Shifted in Favor of a COVID Lab Leak. Snopes. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  24. ↑ а б в Hakim, Mohamad S. (14 липня 2021). SARS‐CoV‐2, Covid‐19, and the debunking of conspiracy theories. Reviews in Medical Virology. 31 (6): e2222. doi:10.1002/rmv.2222. PMC 7995093. PMID 33586302. (англ.)
  25. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :1 не вказано текст
  26. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою WeaponizedAtlanticCouncilReport не вказано текст
  27. ↑ Wallace-Wells, Benjamin (27 травня 2021). The Sudden Rise of the Coronavirus Lab-Leak Theory. The New Yorker. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 17 січня 2022. (англ.)
  28. ↑ Ruwitch, John (31 березня 2021). Theory That COVID Came From A Chinese Lab Takes On New Life In Wake Of WHO Report. NPR (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 17 січня 2022.
  29. ↑ а б в г д е Frutos, Roger; Gavotte, Laurent; Devaux, Christian A. (березень 2021). Understanding the origin of COVID-19 requires to change the paradigm on zoonotic emergence from the spillover to the circulation model. Infection, Genetics and Evolution. 95: 104812. doi:10.1016/j.meegid.2021.104812. PMC 7969828. PMID 33744401. (англ.)
  30. ↑ Covid origin: Why the Wuhan lab-leak theory is being taken seriously. BBC News. 27 травня 2021. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 16 січня 2022. (англ.)
  31. ↑ Thacker, Paul D. (8 липня 2021). The covid-19 lab leak hypothesis: Did the media fall victim to a misinformation campaign?. BMJ. 374: n1656. doi:10.1136/bmj.n1656. PMID 34244293. (англ.)
  32. ↑ а б Miller, John; Nebehay, Stephanie (31 березня 2021). Data withheld from WHO team probing COVID-19 origins in China: Tedros. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  33. ↑ Moritsugu, Ken (22 липня 2021). China rebuffs WHO's terms for further COVID-19 origins study. Associated Press (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  34. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Consensus не вказано текст
  35. ↑ а б в Mallapaty, Smriti (15 квітня 2021). After the WHO report: what's next in the search for COVID's origins. Nature. 592 (7854): 337—338. Bibcode:2021Natur.592..337M. doi:10.1038/d41586-021-00877-4. PMID 33790440. (англ.)
  36. ↑ Zimmer, Carl; Gorman, James; Mueller, Benjamin (27 травня 2021). Scientists Don't Want to Ignore the 'Lab Leak' Theory, Despite No New Evidence. The New York Times. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 18 липня 2021. (англ.)
  37. ↑ а б Maxmen, Amy (3 червня 2021). Divisive COVID 'lab leak' debate prompts dire warnings from researchers. Nature. 594 (7861): 15—16. Bibcode:2021Natur.594...15M. doi:10.1038/d41586-021-01383-3. PMID 34045757. (англ.)
  38. ↑ Jacobsen, Rowan (13 травня 2021). Top researchers are calling for a real investigation into the origin of covid-19. MIT Technology Review (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. (англ.)
  39. ↑ Maxmen, Amy (27 лютого 2022). Wuhan market was epicentre of pandemic's start, studies suggest. Nature (англ.). 603 (7899): 15—16. Bibcode:2022Natur.603...15M. doi:10.1038/d41586-022-00584-8. PMID 35228730. (англ.)
  40. ↑ Alwine JC, Casadevall A, Enquist LW, Goodrum FD, Imperiale MJ (березень 2023). A critical analysis of the evidence for the SARS-CoV-2 origin hypotheses. mSphere. 8 (2): e0036523. doi:10.1128/msphere.00119-23. PMC 10117112. PMID 36897078. (англ.)
  41. ↑ а б Jones, Kate E.; Patel, Nikkita G.; Levy, Marc A.; Storeygard, Adam; Balk, Deborah; Gittleman, John L.; Daszak, Peter (лютий 2008). Global trends in emerging infectious diseases. Nature. 451 (7181): 990—993. Bibcode:2008Natur.451..990J. doi:10.1038/nature06536. PMC 5960580. PMID 18288193. (англ.)
  42. ↑ а б в Haider, Najmul; Rothman-Ostrow, Peregrine; Osman, Abdinasir Yusuf та ін. (26 листопада 2020). COVID-19—Zoonosis or Emerging Infectious Disease?. Frontiers in Public Health. 8: 596944. doi:10.3389/fpubh.2020.596944. PMC 7725765. PMID 33324602.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  43. ↑ O'Keeffe, J.; Freeman, S.; Nicol, A. (21 березня 2021). The Basics of SARS-CoV-2 Transmission. Vancouver: National Collaborating Centre for Environmental Health (NCCEH). ISBN 978-1-988234-54-0. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. (англ.)
  44. ↑ а б Cohen, J. (січень 2020). Wuhan seafood market may not be source of novel virus spreading globally. Science. doi:10.1126/science.abb0611. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  45. ↑ Eschner, K. (28 січня 2020). We're still not sure where the Wuhan coronavirus really came from. Popular Science. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
  46. ↑ а б Andersen, K. G.; Rambaut, A.; Lipkin, W. I.; Holmes, E. C.; Garry, R. F. (квітня 2020). The proximal origin of SARS-CoV-2. Nature Medicine. 26 (4): 450—452. doi:10.1038/s41591-020-0820-9. PMC 7095063. PMID 32284615. (англ.)
  47. ↑ а б в г WHO-convened global study of origins of SARS-CoV-2: China Part (PDF) (Звіт). World Health Organization. 6 квітня 2021. с. 7—10. Архів (PDF) оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. (англ.)
  48. ↑ Lu, R.; Zhao, X.; Li, J.; Niu, P.; Yang, B.; Wu, H. та ін. (лютий 2020). Genomic characterisation and epidemiology of 2019 novel coronavirus: implications for virus origins and receptor binding. The Lancet. 395 (10224): 565—574. doi:10.1016/S0140-6736(20)30251-8. PMC 7159086. PMID 32007145. (англ.)
  49. ↑ а б Cyranoski, D. (березень 2020). Mystery deepens over animal source of coronavirus. Nature. 579 (7797): 18—19. Bibcode:2020Natur.579...18C. doi:10.1038/d41586-020-00548-w. PMID 32127703. (англ.)
  50. ↑ а б Zhou, P.; Yang, X. L.; Wang, X. G.; Hu, B.; Zhang, L.; Zhang, W. та ін. (березень 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. PMC 7095418. PMID 32015507. (англ.)
  51. ↑ Bat coronavirus isolate RaTG13, complete genome. Genebank. National Center for Biotechnology Information. 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 5 березня 2020. (англ.)
  52. ↑ Liu, Ping; Jiang, Jing-Zhe; Wan, Xiu-Feng; Hua, Yan; Li, Linmiao; Zhou, Jiabin; Wang, Xiaohu; Hou, Fanghui; Chen, Jing; Zou, Jiejian; Chen, Jinping (14 May 2020). Are pangolins the intermediate host of the 2019 novel coronavirus (SARS-CoV-2)?. PLOS Pathogens. 16 (5): e1008421. doi:10.1371/journal.ppat.1008421. PMC 7224457. PMID 32407364.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  53. ↑ Mallapaty, Smriti (24 вересня 2021). Closest known relatives of virus behind COVID-19 found in Laos. Nature. 597 (7878): 603. Bibcode:2021Natur.597..603M. doi:10.1038/d41586-021-02596-2. PMID 34561634. (англ.)
  54. ↑ Zhou, Peng; Yang, Xing-Lou; Wang, Xian-Guang; Hu, Ben; Zhang, Lei; Zhang, Wei; Si, Hao-Rui; Zhu, Yan; Li, Bei; Huang, Chao-Lin; Chen, Hui-Dong (December 2020). Addendum: A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 588 (7836): E6. Bibcode:2020Natur.588E...6Z. doi:10.1038/s41586-020-2951-z. PMC 9744119. PMID 33199918. (англ.)
  55. ↑ Zhou, Hong; Ji, Jingkai; Chen, Xing; Bi, Yuhai; Li, Juan; Wang, Qihui та ін. (червень 2021). Identification of novel bat coronaviruses sheds light on the evolutionary origins of SARS-CoV-2 and related viruses. Cell Host & Microbe. 29 (7): 1031—1033. doi:10.1016/j.cell.2021.06.008. PMC 8188299. PMID 34147139. (англ.)
  56. ↑ Singh, Devika; Yi, Soojin V. (квітень 2021). On the origin and evolution of SARS-CoV-2. Experimental & Molecular Medicine (англ.). Seoul. 53 (4): 537—547. doi:10.1038/s12276-021-00604-z. ISSN 1226-3613. PMC 8050477. PMID 33864026.
  57. ↑ Zhu, Zhenglin; Meng, Kaiwen; Meng, Geng (грудень 2020). Genomic recombination events may reveal the evolution of coronavirus and the origin of SARS-CoV-2. Scientific Reports. 10 (1): 21617. Bibcode:2020NatSR..1021617Z. doi:10.1038/s41598-020-78703-6. PMC 7728743. PMID 33303849. (англ.)
  58. ↑ Goraichuk, Iryna V.; Arefiev, Vasiliy; Stegniy, Borys T.; Gerilovych, Anton P. (вересень 2021). Zoonotic and Reverse Zoonotic Transmissibility of SARS-CoV-2. Virus Research. 302: 198473. doi:10.1016/j.virusres.2021.198473. PMC 8188804. PMID 34118360. (англ.)
  59. ↑ MacLean, Oscar A.; Lytras, Spyros; Weaver, Steven; Singer, Joshua B.; Boni, Maciej F.; Lemey, Philippe; Kosakovsky Pond, Sergei L.; Robertson, David L. (12 березня 2021). Natural selection in the evolution of SARS-CoV-2 in bats created a generalist virus and highly capable human pathogen. PLOS Biology. 19 (3): e3001115. doi:10.1371/journal.pbio.3001115. PMC 7990310. PMID 33711012.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  60. ↑ Kumar, Sudhir; Tao, Qiqing; Weaver, Steven; Sanderford, Maxwell; Caraballo-Ortiz, Marcos A; Sharma, Sudip; Pond, Sergei L K; Miura, Sayaka (4 травня 2021). An Evolutionary Portrait of the Progenitor SARS-CoV-2 and Its Dominant Offshoots in COVID-19 Pandemic. Molecular Biology and Evolution. 38 (8): 3046—3059. doi:10.1093/molbev/msab118. PMC 8135569. PMID 33942847. (англ.)
  61. ↑ Pekar, Jonathan; Worobey, Michael; Moshiri, Niema; Scheffler, Konrad; Wertheim, Joel O. (23 квітня 2021). Timing the SARS-CoV-2 index case in Hubei province. Science. 372 (6540): 412—417. Bibcode:2021Sci...372..412P. doi:10.1126/science.abf8003. PMC 8139421. PMID 33737402.
  62. ↑ To, Kelvin Kai-Wang; Sridhar, Siddharth; Chiu, Kelvin Hei-Yeung; Hung, Derek Ling-Lung; Li, Xin; Hung, Ivan Fan-Ngai; Tam, Anthony Raymond та ін. (22 березня 2021). Lessons learned 1 year after SARS-CoV-2 emergence leading to COVID-19 pandemic. Emerging Microbes & Infections. Shanghai / London. 10 (1): 507—535. doi:10.1080/22221751.2021.1898291. PMC 8006950. PMID 33666147. (англ.)
  63. ↑ Huang, C.; Wang, Y.; Li, X.; Ren, L.; Zhao, J.; Hu, Y. та ін. (лютий 2020). Clinical features of patients infected with 2019 novel coronavirus in Wuhan, China. The Lancet. 395 (10223): 497—506. doi:10.1016/S0140-6736(20)30183-5. PMC 7159299. PMID 31986264. (англ.)
  64. ↑ Chen, N.; Zhou, M.; Dong, X.; Qu, J.; Gong, F.; Han, Y. та ін. (лютий 2020). Epidemiological and clinical characteristics of 99 cases of 2019 novel coronavirus pneumonia in Wuhan, China: a descriptive study. The Lancet. 395 (10223): 507—513. doi:10.1016/S0140-6736(20)30211-7. PMC 7135076. PMID 32007143. (англ.)
  65. ↑ а б в Pekar JE, Magee A, Parker E, Moshiri N, Izhikevich K, Havens JL, Gangavarapu K, Malpica Serrano LM, Crits-Christoph A, Matteson NL, Zeller M, Levy JI, Wang JC, Hughes S, Lee J, Park H, Park MS, Ching Zi Yan K, Lin RT, Mat Isa MN, Noor YM, Vasylyeva TI, Garry RF, Holmes EC, Rambaut A, Suchard MA, Andersen KG, Worobey M, Wertheim JO (серпень 2022). The molecular epidemiology of multiple zoonotic origins of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 960—966. Bibcode:2022Sci...377..960P. doi:10.1126/science.abp8337. PMC 9348752. PMID 35881005. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=5 (довідка) (англ.)
  66. ↑ Xiao, Xiao; Newman, Chris; Buesching, Christina D.; Macdonald, David W.; Zhou, Zhao-Min (7 червня 2021). Animal sales from Wuhan wet markets immediately prior to the COVID-19 pandemic. Scientific Reports. 11 (1): 11898. Bibcode:2021NatSR..1111898X. doi:10.1038/s41598-021-91470-2. PMC 8184983. PMID 34099828. (англ.)
  67. ↑ Li, Wendong; Shi, Zhengli; Yu, Meng; Ren, Wuze; Smith, Craig; Epstein, Jonathan H; Wang, Hanzhong та ін. (28 жовтня 2005). Bats Are Natural Reservoirs of SARS-Like Coronaviruses. Science. 310 (5748): 676—679. Bibcode:2005Sci...310..676L. doi:10.1126/science.1118391. PMID 16195424. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 23 липня 2020. (англ.)
  68. ↑ Coronavirus: Was US money used to fund risky research in China?. BBC News (англ.). 2 серпня 2021. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  69. ↑ а б Kessler, Glen (18 травня 2021). Analysis - Fact-checking the Paul-Fauci flap over Wuhan lab funding. The Washington Post. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  70. ↑ Menachery, Vineet D.; Yount, Boyd L.; Debbink, Kari; Agnihothram, Sudhakar; Gralinski, Lisa E.; Plante, Jessica A.; Graham, Rachel L.; Scobey, Trevor; Ge, Xing-Yi; Donaldson, Eric F.; Randell, Scott H. (9 листопада 2015). A SARS-like cluster of circulating bat coronaviruses shows potential for human emergence. Nature Medicine (англ.). 21 (12): 1508—1513. doi:10.1038/nm.3985. PMC 4797993. PMID 26552008.
  71. ↑ Rasmussen AL (січень 2021). On the origins of SARS-CoV-2. Nature Medicine. 27 (1): 9. doi:10.1038/s41591-020-01205-5. PMID 33442004. (англ.)
  72. ↑ Reply to Science Magazine (PDF). sciencemag.org: 9. Архів (PDF) оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 12 листопада 2020. (англ.)
  73. ↑ Stacey, Kiran (28 травня 2021). Covid-19 Lab-Leak Theory Puts Wuhan Research in Spotlight. Financial Times. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. (англ.)
  74. ↑ Cortez, Michelle Fay (27 червня 2021). The Last—And Only—Foreign Scientist in the Wuhan Lab Speaks Out. Bloomberg News. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 серпня 2021. (англ.)
  75. ↑ Yu, Wen-Bin; Tang, Guang-Da; Zhang, Li; T. Corlett, Richard (2020). Decoding the evolution and transmissions of the novel pneumonia coronavirus (SARS-CoV-2 / HCoV-19) using whole genomic data. Zoological Research. Kunming, Yunnan. 41 (3): 247—257. doi:10.24272/j.issn.2095-8137.2020.022. PMC 7231477. PMID 32351056. (англ.)
  76. ↑ Knapton, Sarah (22 лютого 2022). Wuhan lab leak believed 'behind closed doors' to be likeliest origin of Covid, expert says. The Telegraph. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022. (англ.)
  77. ↑ Artika, I. Made; Ma'roef, Chairin Nisa (травень 2017). Laboratory biosafety for handling emerging viruses. Asian Pacific Journal of Tropical Biomedicine. Hong Kong. 7 (5): 483—491. doi:10.1016/j.apjtb.2017.01.020. PMC 7103938. PMID 32289025. (англ.)
  78. ↑ Infections caught in laboratories are surprisingly common. The Economist. 24 серпня 2021. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022. (англ.)
  79. ↑ Cyranoski, David (1 лютого 2017). Inside the Chinese lab poised to study world's most dangerous pathogens. Nature. 542 (7642): 399—400. Bibcode:2017Natur.542..399C. doi:10.1038/nature.2017.21487. PMID 28230144. (англ.)
  80. ↑ Parry, J. (2004). Breaches of safety regulations are probable cause of recent SARS outbreak, WHO says. World Health Organization. 328 (7450): 1222. doi:10.1136/bmj.328.7450.1222-b. PMC 416634. PMID 15155496. (англ.)
  81. ↑ Guidelines for Safe Work Practices in Human and Animal Medical Diagnostic Laboratories. www.cdc.gov. MMWR CDC. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022. (англ.)
  82. ↑ Begley, Sharon. U.S. Lifts Moratorium on Funding Controversial, High-Risk Virus Research. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  83. ↑ Willman, David; Muller, Madison (26 серпня 2021). A science in the shadows. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  84. ↑ Outbreak Deja Vu: Rumor, Conspiracies, Folklore Link Disease Narratives. www.wbur.org (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  85. ↑ Leonard, Marie-Jeanne; Philippe, Frederick L. (2021). Conspiracy Theories: A Public Health Concern and How to Address It. Frontiers in Psychology. 12: 682931. doi:10.3389/fpsyg.2021.682931. PMC 8355498. PMID 34393910.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  86. ↑ Gorski DH (1 серпня 2022). The rise and fall of the lab leak hypothesis for the origin of SARS-CoV-2. Science-Based Medicine. (англ.)
  87. ↑ Li Y, Nicholson HL (лютий 2021). When "model minorities" become "yellow peril"-Othering and the racialization of Asian Americans in the COVID-19 pandemic. Sociol Compass. 15 (2): e12849. doi:10.1111/soc4.12849. PMC 7995194. PMID 33786062. (англ.)
  88. ↑ Cooper F, Dolezal L, Rose A. Chapter 3: Coughing while Asian: Shame and Racialized Bodies. COVID-19 and Shame – Political Emotions and Public Health in the UK. Bloomsbury. ISBN 9781350283404. (англ.)
  89. ↑ Birchall C, Knight P (2023). Chapter 24: A Perfect Storm – Covid-19 Conspiracy Theories in the United States. У Butter M, Knight P (ред.). Covid Conspiracy Theories in Global Perspective. Taylor & Francis. с. 335—350. doi:10.4324/9781003330769-2. ISBN 9781032359434. (англ.)
  90. ↑ McKie, Robin (22 серпня 2021). The Wuhan lab leak theory is more about politics than science. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  91. ↑ Former CDC director believes coronavirus came from lab in China. CNN Video. 26 березня 2021. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 2 серпня 2021. (англ.)
  92. ↑ Goldstein, Stephen (5 квітня 2021). Op-Ed: Why Redfield Is Wrong on SARS-CoV-2 Origins. MedPage Today (англ.). Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021. (англ.)
  93. ↑ а б Maxmen, Amy (8 квітня 2021). WHO report into COVID pandemic origins zeroes in on animal markets, not labs. Nature. 592 (7853): 173—174. Bibcode:2021Natur.592..173M. doi:10.1038/d41586-021-00865-8. PMID 33785930. (англ.)
  94. ↑ Huang, Yanzhong (31 березня 2021). What the WHO Investigation Reveals About the Origins of COVID-19 — And About the Vulnerabilities of the System Protecting Global Health. Foreign Affairs. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021. (англ.)
  95. ↑ WHO Director-General's remarks at the Member State Briefing on the report of the international team studying the origins of SARS-CoV-2. World Health Organization. 30 березня 2021. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31 липня 2021. (англ.)
  96. ↑ WHO scientist puts COVID lab leak theory back under spotlight. Al Jazeera (англ.). 13 серпня 2021. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. (англ.)
  97. ↑ Gan, Nectar (31 березня 2021). 14 countries and WHO chief accuse China of withholding data from coronavirus investigation. CNN. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 31 березня 2021. (англ.)
  98. ↑ Following report, WHO chief calls for deeper probe into lab-leak theory on Covid-19 origins. France 24 (англ.). 30 березня 2021. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  99. ↑ Cohen, Jon (17 липня 2021). With call for 'raw data' and lab audits, WHO chief pressures China on pandemic origin probe. Science. doi:10.1126/science.abl4763 (неактивний 1 August 2023). Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на серпень 2023 (посилання) (англ.)
  100. ↑ Cohen, Jon (17 липня 2021). With call for 'raw data' and lab audits, WHO chief pressures China on pandemic origin probe. Science. doi:10.1126/science.abl4763. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021. (англ.)
  101. ↑ China slams WHO plan to audit Wuhan lab in study of Covid-19 origins. France 24 (англ.). 22 червня 2021. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  102. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою CNN July 2021 не вказано текст
  103. ↑ Buckley, Chris (22 липня 2021). China denounces the W.H.O.'s call for another look at the Wuhan lab as 'shocking' and 'arrogant.'. The New York Times. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021. (англ.)
  104. ↑ Covid: China rejects WHO plan for second phase of virus origin probe. BBC News. 23 липня 2021. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 6 серпня 2021. (англ.)
  105. ↑ а б WHO 'open' to probing 'new evidence' of COVID-19 lab leak origin theory, accepts 'key pieces of data' still missing. CBS News. Associated Press. 10 червня 2022. Архів оригіналу за 11 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022. (англ.)
  106. ↑ а б Cohen, Jon. From 'open-minded' to 'underwhelming,' mixed reactions greet latest COVID-19 origin report. www.science.org (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  107. ↑ Mallapaty S (лютий 2023). WHO abandons plans for crucial second phase of COVID-origins investigation. Nature. doi:10.1038/d41586-023-00283-y. PMID 36788278. (англ.)
  108. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою DEFUSE_NewYorker не вказано текст
  109. ↑ Kannan, Ramya (6 червня 2021). Online group digs deeper into coronavirus leak theory. The Hindu. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021. (англ.)
  110. ↑ Zhou P, Yang XL, Wang XG, Hu B, Zhang L, Zhang W, Si HR, Zhu Y, Li B, Huang CL, Chen HD, Chen J, Luo Y, Guo H, Jiang RD, Liu MQ, Chen Y, Shen XR, Wang X, Zheng XS, Zhao K, Chen QJ, Deng F, Liu LL, Yan B, Zhan FX, Wang YY, Xiao GF, Shi ZL (березень 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. PMC 7095418. PMID 32015507. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=5 (довідка) (англ.)
  111. ↑ а б Zhou P, Yang XL, Wang XG, Hu B, Zhang L, Zhang W, Si HR, Zhu Y, Li B, Huang CL, Chen HD, Chen J, Luo Y, Guo H, Jiang RD, Liu MQ, Chen Y, Shen XR, Wang X, Zheng XS, Zhao K, Chen QJ, Deng F, Liu LL, Yan B, Zhan FX, Wang YY, Xiao GF, Shi ZL (грудень 2020). Addendum: A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature (Erratun). 588 (7836): E6. Bibcode:2020Natur.588E...6Z. doi:10.1038/s41586-020-2951-z. PMC 9744119. PMID 33199918. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=5 (довідка) (англ.)
  112. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою EbanVanityFair не вказано текст
  113. ↑ Frutos, Roger; Javelle, Emilie; Barberot, Celine; Gavotte, Laurent; Tissot-Dupont, Herve; Devaux, Christian A. (березень 2022). Origin of COVID-19: Dismissing the Mojiang mine theory and the laboratory accident narrative. Environmental Research. 204 (Pt B): 112141. Bibcode:2022ER....204k2141F. doi:10.1016/j.envres.2021.112141. ISSN 0013-9351. PMC 8490156. PMID 34597664. (англ.)
  114. ↑ Thakur N, Das S, Kumar S, Maurya VK, Dhama K, Paweska JT, Abdel-Moneim AS, Jain A, Tripathi AK, Puri B, Saxena SK (грудень 2022). Tracing the origin of Severe acute respiratory syndrome coronavirus-2 (SARS-CoV-2): A systematic review and narrative synthesis. J Med Virol. 94 (12): 5766—5779. doi:10.1002/jmv.28060. PMC 9538017. PMID 35945190. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=5 (довідка) (англ.)
  115. ↑ Robertson L (21 травня 2021). The Wuhan Lab and the Gain-of-Function Disagreement. FactCheck.org. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021. (англ.)
  116. ↑ Bryant CC (25 June 2021). How risky is 'gain of function' research? Congress scrutinizes China. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  117. ↑ John Cohen (31 липня 2021). Wuhan coronavirus hunter Shi Zhengli speaks out. Science. 369 (6503): 487—488. doi:10.1126/science.369.6503.487. PMID 32732399. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021. (англ.)
  118. ↑ а б Wu, Yiran; Zhao, Suwen (січень 2021). Furin cleavage sites naturally occur in coronaviruses. Stem Cell Research. 50: 102115. doi:10.1016/j.scr.2020.102115. PMC 7836551. PMID 33340798. (англ.)
  119. ↑ Gu, Haogao; Chu, Daniel K W; Peiris, Malik; Poon, Leo L M (14 травня 2020). Multivariate analyses of codon usage of SARS-CoV-2 and other betacoronaviruses. Virus Evolution. 6 (1): veaa032. doi:10.1093/ve/veaa032. ISSN 2057-1577. PMC 7223271. PMID 32431949. (англ.)
  120. ↑ а б Krieg, Arthur M.; Yi, Ae-Kyung; Matson, Sara; Waldschmidt, Thomas J.; Bishop, Gail A.; Teasdale, Rebecca; Koretzky, Gary A.; Klinman, Dennis M. (квітень 1995). CpG motifs in bacterial DNA trigger direct B-cell activation. Nature. 374 (6522): 546—549. Bibcode:1995Natur.374..546K. doi:10.1038/374546a0. PMID 7700380. (англ.)
  121. ↑ The CGG CGG genetic sequence and furin cleavage sites also exist in naturally-occurring viruses; these features aren't evidence of genetic manipulation. Health Feedback. 6 травня 2022. Процитовано 6 березня 2023. (англ.)
  122. ↑ а б Grehan, Keith; Kingston, Natalie (22 червня 2021). COVID lab-leak theory: 'rare' genetic sequence doesn't mean the virus was engineered. The Conversation (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  123. ↑ Hou, Wei (грудень 2020). Characterization of codon usage pattern in SARS-CoV-2. Virology Journal. 17 (1): 138. doi:10.1186/s12985-020-01395-x. PMC 7487440. PMID 32928234.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  124. ↑ а б Holmes, Edward C.; Goldstein, Stephen A.; Rasmussen, Angela L.; Robertson, David L.; Crits-Christoph, Alexander; Wertheim, Joel O.; Anthony, Simon J.; Barclay, Wendy S.; Boni, Maciej F.; Doherty, Peter C.; Farrar, Jeremy; Geoghegan, Jemma L.; Jiang, Xiaowei; Leibowitz, Julian L.; Neil, Stuart J.D.; Skern, Tim; Weiss, Susan R.; Worobey, Michael; Andersen, Kristian G.; Garry, Robert F.; Rambaut, Andrew (вересень 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell. 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. (англ.)
  125. ↑ Fan, Yi; Zhao, Kai; Shi, Zheng-Li; Zhou, Peng (2 березня 2019). Bat Coronaviruses in China. Viruses. 11 (3): 210. doi:10.3390/v11030210. PMC 6466186. PMID 30832341.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)

Посилання

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_лабораторного_витоку_COVID-19&oldid=41216738