Дослідження Юпітера: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Подальший переклад
Подальший переклад
Рядок 55: Рядок 55:
{{See also|Піонер-10|Піонер-11}}Першим космічним апаратом, який досліджував Юпітер, був «Піонер-10», який пролетів повз планету в грудні 1973 року; 12 місяців по тому повз Юпітер пролетів його близнюк&nbsp;— «Піонер-11». «Піонер-10» отримав перші зображення Юпітера та [[Галілеєві супутники|Галілеєвих супутників]] зблизька, дослідив атмосферу планети, виявив [[Магнітосфера Юпітера|його магнітне поле]], спостерігав радіаційні пояси і визначив, що Юпітер є переважно рідиною<ref>{{Cite news|title=Solar heating and internal heat flow on Jupiter|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/0019103578900581|work=Icarus|date=1978-07-01|accessdate=2024-03-30|issn=0019-1035|doi=10.1016/0019-1035(78)90058-1|pages=27–43|volume=35|issue=1|first=Andrew P.|last=Ingersoll|first2=Carolyn C.|last2=Porco}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20120628154600/http://www.nasa.gov/centers/ames/news/releases/2003/03_25HQ.html|title=Wayback Machine|date=2012-06-28|website=web.archive.org|access-date=2024-03-30}}</ref>. 4 грудня 1974 року «Піонер-11» пролетів на мінімальній відстані від вершин хмар Юпітера&nbsp;— близько 34&nbsp;000&nbsp;км. Він отримав вражаючі зображення [[Велика червона пляма|Великої червоної плями]], зробив перше спостереження величезних полярних областей Юпітера і визначив масу супутника Юпітера Каллісто. Інформація, зібрана цими двома космічними апаратами, допомогла астрономам та інженерам вдосконалити конструкцію майбутніх космічних апаратів<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20060130100401/http://spaceprojects.arc.nasa.gov/Space_Projects/pioneer/PN10&11.html|title=Pioneer Mission Description Page|date=2006-01-30|website=web.archive.org|access-date=2024-03-30}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1973-019A|title=NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|access-date=2024-03-30}}</ref>.[[Файл:Animation_of_Pioneer_11_trajectory_around_Jupiter.gif|праворуч|міні|Анімація траєкторії руху «Піонера-11» навколо Юпітера з 30 листопада 1974 року по 5 грудня 1974 року.{{legend2|magenta|«Піонер-11»}}{{·}}{{legend2|Lime|Юпітер}}{{·}}{{legend2|Royalblue|Іо}}{{·}}{{legend2|Cyan|Європа}}{{·}}{{legend2|Gold|Ганімед}}{{·}}{{legend2|OrangeRed|Каллісто}}]]
{{See also|Піонер-10|Піонер-11}}Першим космічним апаратом, який досліджував Юпітер, був «Піонер-10», який пролетів повз планету в грудні 1973 року; 12 місяців по тому повз Юпітер пролетів його близнюк&nbsp;— «Піонер-11». «Піонер-10» отримав перші зображення Юпітера та [[Галілеєві супутники|Галілеєвих супутників]] зблизька, дослідив атмосферу планети, виявив [[Магнітосфера Юпітера|його магнітне поле]], спостерігав радіаційні пояси і визначив, що Юпітер є переважно рідиною<ref>{{Cite news|title=Solar heating and internal heat flow on Jupiter|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/0019103578900581|work=Icarus|date=1978-07-01|accessdate=2024-03-30|issn=0019-1035|doi=10.1016/0019-1035(78)90058-1|pages=27–43|volume=35|issue=1|first=Andrew P.|last=Ingersoll|first2=Carolyn C.|last2=Porco}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20120628154600/http://www.nasa.gov/centers/ames/news/releases/2003/03_25HQ.html|title=Wayback Machine|date=2012-06-28|website=web.archive.org|access-date=2024-03-30}}</ref>. 4 грудня 1974 року «Піонер-11» пролетів на мінімальній відстані від вершин хмар Юпітера&nbsp;— близько 34&nbsp;000&nbsp;км. Він отримав вражаючі зображення [[Велика червона пляма|Великої червоної плями]], зробив перше спостереження величезних полярних областей Юпітера і визначив масу супутника Юпітера Каллісто. Інформація, зібрана цими двома космічними апаратами, допомогла астрономам та інженерам вдосконалити конструкцію майбутніх космічних апаратів<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20060130100401/http://spaceprojects.arc.nasa.gov/Space_Projects/pioneer/PN10&11.html|title=Pioneer Mission Description Page|date=2006-01-30|website=web.archive.org|access-date=2024-03-30}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1973-019A|title=NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details|website=nssdc.gsfc.nasa.gov|access-date=2024-03-30}}</ref>.[[Файл:Animation_of_Pioneer_11_trajectory_around_Jupiter.gif|праворуч|міні|Анімація траєкторії руху «Піонера-11» навколо Юпітера з 30 листопада 1974 року по 5 грудня 1974 року.{{legend2|magenta|«Піонер-11»}}{{·}}{{legend2|Lime|Юпітер}}{{·}}{{legend2|Royalblue|Іо}}{{·}}{{legend2|Cyan|Європа}}{{·}}{{legend2|Gold|Ганімед}}{{·}}{{legend2|OrangeRed|Каллісто}}]]
[[Файл:Pioneer_10_jup.jpg|праворуч|міні|«Піонер-10» був першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер.]]
[[Файл:Pioneer_10_jup.jpg|праворуч|міні|«Піонер-10» був першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер.]]

=== Програма «Вояджер» (1979 рік) ===
{{Main|Вояджер-1|Вояджер-2}}«Вояджер-1» почав фотографувати Юпітер у січні 1979 року і максимально наблизився до нього 5 березня 1979 року&nbsp;— на відстань 349&nbsp;000&nbsp;км від центру Юпітера<ref>{{Cite news|title=Voyager 1 Encounter with the Jovian System|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.204.4396.945|work=Science|date=1979-06|accessdate=2024-03-31|issn=0036-8075|doi=10.1126/science.204.4396.945|pages=945–948|volume=204|issue=4396|language=en|first=E. C.|last=Stone|first2=A. L.|last2=Lane}}</ref>. Така невелика відстань дала змогу отримати зображення більшої [[Роздільна здатність (оптика)|роздільної здатності]]. Більшість спостережень за супутниками, кільцями, магнітним полем і радіаційним середовищем Юпітера були зроблені протягом 48-годинного періоду після зближення, проте «Вояджер-1» продовжував фотографувати планету до квітня 1979 року<ref>{{Cite news|title=The Jupiter System Through the Eyes of Voyager 1|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.204.4396.951|work=Science|date=1979-06|accessdate=2024-03-31|issn=0036-8075|doi=10.1126/science.204.4396.951|pages=951–972|volume=204|issue=4396|language=en|first=Bradford A.|last=Smith|first2=Laurence A.|last2=Soderblom|first3=Torrence V.|last3=Johnson|first4=Andrew P.|last4=Ingersoll|first5=Stewart A.|last5=Collins|first6=Eugene M.|last6=Shoemaker|first7=G. E.|last7=Hunt|first8=Harold|last8=Masursky|first9=Michael H.|last9=Carr}}</ref>.

Невдовзі проліт повз Юпітер здійснив «Вояджер-2»: його максимальне наближення до планети відбулося 9 липня 1979 року<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20120628073053/http://voyager.jpl.nasa.gov/science/jupiter.html|title=Voyager - Jupiter|date=2012-06-28|website=web.archive.org|access-date=2024-03-31}}</ref> на відстані 576&nbsp;000&nbsp;км від хмар планети<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20120215152950/http://ciclops.org/view/3606/First_Close-up_Image_of_Jupiter_from_Voyager_1?js=1|title=First Close-up Image of Jupiter from Voyager 1 (NASA Voyager Jupiter Encounter Images)|date=2012-02-15|website=web.archive.org|access-date=2024-03-31}}</ref><ref>{{Cite news|title=Voyager 2 Encounter with the Jovian System|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.206.4421.925|work=Science|date=1979-11-23|accessdate=2024-03-31|issn=0036-8075|doi=10.1126/science.206.4421.925|pages=925–927|volume=206|issue=4421|language=en|first=E. C.|last=Stone|first2=A. L.|last2=Lane}}</ref>. Зонд відкрив кільце Юпітера, спостерігав складні вихори в його атмосфері, [[Вулканізм на Іо|активні вулкани на Іо]], процес, аналогічний тектоніці плит, на Ганімеді, і численні кратери на Каллісто.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 12:29, 31 березня 2024

Художнє зображення «Піонера-10» — першого космічного апарата, що відвідав Юпітер.

Дослідження Юпітера проводилося шляхом спостережень з малої відстані за допомогою автоматичних космічних апаратів. Воно почалося в 1973 році з прибуттям до системи Юпітера космічного апарата «Піонер-10». Станом на 2023 рік відбулося вісім місій космічних апаратів до Юпітера. Усі вони були здійснені Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА), і всі, крім двох, були прольотами, під час яких проводилися детальні спостереження без посадки і виходу на орбіту. Завдяки цим місіям Юпітер став найчастіше відвідуваною зовнішньою планетою Сонячної системи, адже в усіх місіях до зовнішніх планет Сонячної системи використовувався гравітаційний маневр під час прольоту повз Юпітер.

Відправлення космічного апарата до Юпітера — непроста задача, здебільшого через великі потреби в паливі та вплив жорсткого радіаційного поля планети. 5 липня 2016 року до Юпітера прибув і вийшов на орбіту навколо нього космічний апарат «Юнона» — це другий апарат, який це зробив[1][2].

Першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер, був «Піонер-10»: він пролетів повз планету в 1973 році; через рік повз Юпітер пролетів його близнюк «Піонер-11». Окрім перших знімків планети з невеликої відстані, зонди відкрили її магнітосферу та з'ясували, що надра складаються переважно з рідини. У 1979 році Юпітер відвідали зонди «Вояджер-1» і «Вояджер-2». Вони дослідили його супутники і систему кілець, виявили вулканічну активність Іо і знайшли водяний лід на поверхні Європи. Космічний апарат «Улісс» продовжив дослідження магнітосфери Юпітера в 1992 році, а потім ще раз у 2004 році. Зонд «Кассіні» наблизився до планети у 2000 році і зробив дуже детальні знімки її атмосфери. У 2007 році повз Юпітер пролетів космічний апарат New Horizons, зробивши покращені вимірювання параметрів планети та її супутників.

Першим на орбіту навколо Юпітера вийшов космічний апарат «Галілео»: він прибув до планети в 1995 році і вивчав її до 2003 року[3]. За цей період «Галілео» зібрав велику кількість інформації про систему Юпітера, здійснив близькі зближення з усіма чотирма великими Галілеєвими супутниками і знайшов докази наявності тонкої атмосфери на трьох із них, а також підтвердив можливість існування рідкої води під їхньою поверхнею. Він також виявив магнітне поле навколо Ганімеда. Наближаючись до Юпітера, він також став свідком падіння на Юпітер комети Шумейкерів — Леві 9[4]. У грудні 1995 року він відправив атмосферний зонд в атмосферу Юпітера; поки що це єдиний апарат, який зробив це.

У липні 2016 року на орбіту навколо Юпітера вийшов космічний апарат «Юнона», запущений у 2011 році[5][6], де він перебуває й досі, продовжуючи виконувати свою наукову програму.

У 2012 році Європейське космічне агентство (ЄКА) в рамках своєї програми Cosmic Vision обрало місію JUICE (Jupiter Icy Moons Explorer)[7][8] для дослідження трьох із чотирьох галілеєвих супутників Юпітера із можливою посадкою спускного апарата, розробленого Роскосмосом, на Ганімед[9]. Місія JUICE була запущений 14 квітня 2023 року[10], але після анексії Криму Росією у 2014 році і Російського вторгнення в Україну у 2022 році на багато російських державних підприємств, зокрема на Роскосмос, а також но його тодішнього керівника Дмитра Рогозіна, було накладено міжнародні санкції[11][12], і ЄКА довелося відмовитися від російського спускного модуля — він так і не був реалізований[13].

У жовтні 2024 року НАСА планує запустити космічний апарат Europa Clipper, який досліджувати супутник Юпітера Європу[14].

Китайське національне космічне управління планує запустити до Юпітера дві місії: у 2024 році — «Шенсуо[en]» (попередня назва — «Міжзоряний експрес») для прольоту повз Юпітер[15][16][17][18], а приблизно у 2029 році — «Тяньвень-4[en]» для дослідження Юпітера на його супутника Каллісто[19].

Дослідження за допомогою телескопів

Вивчення планети Юпітер почалося з винаходом на початку XVII століття телескопа-рефрактора. У 1610 році за допомогою першого з таких телескопів Галілео Галілей виявив, що навколо Юпітера обертаються кілька супутників. Чотири найбільші з них — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — згодом були названа на його честь — Галілеєві[20]. Це відкриття кинуло виклик тогочасній концепції Всесвіту, згідно з якою все, що обертається в космосі, повинно обертатися навколо Землі. Згодом за допомогою дедалі потужніших телескопів було відкрито Велику червону пляму в атмосфері Юпітера, п'ятий супутник — Амальтею (1892), а завдяки спектроскопії — основні компоненти видимої атмосфери Юпітера.

Технічні вимоги до космічних апаратів

Юпітер, яким його побачив космічний зонд «Кассіні»

Енергія

Польоти з Землі до інших планет Сонячної системи потребують величезної кількості енергії. Щоб досягти Юпітера з земної орбіти, космічному апарату потрібно майже стільки ж енергії, скільки потрібно для виведення його на навколоземну орбіту. В астродинаміці ці витрати енергії визначаються чистою зміною швидкості космічного апарата — дельта-v. Енергія, необхідна для досягнення Юпітера з навколоземної орбіти, вимагає дельта-v близько 9 км/с[21], тоді як для досягнення низької навколоземної орбіти вимагає 9,0—9,5 км/с[22].

Потребу в енергії, а отже й у паливі, можна суттєво скоротити за рахунок так званих гравітаційних маневрів — тобто скориставшись гравітацією планет (наприклад, Землі або Венери) під час прольотів повз них. Ціною такої економії зазвичай є значне збільшення тривалості польоту порівняно з траєкторією безпосереднього перельоту[23]. На космічному апараті Dawn використовувалися іонні двигуни, здатні змінити швидкість більше ніж на 10 км/с — цього більш ніж достатньо, щоб здійснити проліт повз Юпітер із сонячної орбіти того ж радіуса, що й у Землі, не виконуючи гравітаційних маневрів[24].

Неможливість приземлитися

Серйозною проблемою під час відправлення космічних зондів до Юпітера є те, що планета не має твердої поверхні, на яку можна було б приземлитися: його атмосфера поступово переходить у рідкі надра. Будь-який зонд, який спускається в атмосферу, врешті-решт буде розчавлений величезним тиском всередині Юпітера[25].

Радіація

Іншою важливою проблемою є потужність радіації, якій піддається космічний зонд, входячи в середовище заряджених частинок навколо Юпітера. Наприклад, коли «Піонер-11» наблизився до Юпітера на найменшу відстань, рівень радіації виявився вдесятеро потужнішим, ніж передбачали його розробники, і це викликало побоювання, що апарат її не витримає. З кількома незначними збоями йому вдалося пройти через радіаційні пояси, але він втратив більшість зображень Іо, оскільки під дією радіації фотополяриметр[en] «Піонера» отримував хибні команди[26]. Наступний, набагато технологічніший космічний апарат «Вояджер» довелося переробити, щоб він витримав радіацію такої потужності[27]. За вісім років перебування на орбіті планети космічний апарат «Галілео» отримав значно більшу дозу радіації, ніж передбачалося в проєкті, і через це його системи кілька разів відмовляли. Гіроскопи апарата часто показували підвищену кількість похибок, а між його обертовою і необертовою частинами іноді виникали електричні дуги, через що апарат переходив у безпечний режим. З цієї ж причини були повністю втрачені дані з 16-ї, 18-ї та 33-ї орбіт. Радіація спричинила також фазові зсуви в надстабільному кварцовому генераторі «Галілео»[28].

Польотні місії

Південний полюс «Кассіні», 2000.
Південний полюс, «Юнона», 2017[29].

Програма «Піонер» (1973 і 1974 роки)

Див. також: Піонер-10 та Піонер-11

Першим космічним апаратом, який досліджував Юпітер, був «Піонер-10», який пролетів повз планету в грудні 1973 року; 12 місяців по тому повз Юпітер пролетів його близнюк — «Піонер-11». «Піонер-10» отримав перші зображення Юпітера та Галілеєвих супутників зблизька, дослідив атмосферу планети, виявив його магнітне поле, спостерігав радіаційні пояси і визначив, що Юпітер є переважно рідиною[30][31]. 4 грудня 1974 року «Піонер-11» пролетів на мінімальній відстані від вершин хмар Юпітера — близько 34 000 км. Він отримав вражаючі зображення Великої червоної плями, зробив перше спостереження величезних полярних областей Юпітера і визначив масу супутника Юпітера Каллісто. Інформація, зібрана цими двома космічними апаратами, допомогла астрономам та інженерам вдосконалити конструкцію майбутніх космічних апаратів[32][33].

Анімація траєкторії руху «Піонера-11» навколо Юпітера з 30 листопада 1974 року по 5 грудня 1974 року.      «Піонер-11» ·       Юпітер ·       Іо ·       Європа ·       Ганімед ·       Каллісто
«Піонер-10» був першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер.

Програма «Вояджер» (1979 рік)

Докладніше: Вояджер-1 та Вояджер-2

«Вояджер-1» почав фотографувати Юпітер у січні 1979 року і максимально наблизився до нього 5 березня 1979 року — на відстань 349 000 км від центру Юпітера[34]. Така невелика відстань дала змогу отримати зображення більшої роздільної здатності. Більшість спостережень за супутниками, кільцями, магнітним полем і радіаційним середовищем Юпітера були зроблені протягом 48-годинного періоду після зближення, проте «Вояджер-1» продовжував фотографувати планету до квітня 1979 року[35].

Невдовзі проліт повз Юпітер здійснив «Вояджер-2»: його максимальне наближення до планети відбулося 9 липня 1979 року[36] на відстані 576 000 км від хмар планети[37][38]. Зонд відкрив кільце Юпітера, спостерігав складні вихори в його атмосфері, активні вулкани на Іо, процес, аналогічний тектоніці плит, на Ганімеді, і численні кратери на Каллісто.

Див. також

Примітки

  1. ↑ NASA's Juno Spacecraft in Orbit Around Mighty Jupiter - NASA (амер.). Процитовано 18 березня 2024.
  2. ↑ П’ятирічна подорож на Юпітер. Все, що потрібно знати про історичну місію NASA. web.archive.org. 20 лютого 2020. Процитовано 18 березня 2024.
  3. ↑ Galileo. science.nasa.gov (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
  4. ↑ published, Elizabeth Howell (24 січня 2018). Shoemaker-Levy 9: Comet's Impact Left Its Mark on Jupiter. Space.com (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
  5. ↑ https://www.nytimes.com/2016/06/28/science/nasa-jupiter-juno.html
  6. ↑ https://www.nytimes.com/2016/07/05/science/juno-enters-jupiters-orbit-capping-5-year-voyage.html
  7. ↑ JUICE is Europe’s next large science mission. www.esa.int (англ.). Процитовано 21 березня 2024.
  8. ↑ ESA Science & Technology - JUICE mission gets green light for next stage of development. sci.esa.int. Процитовано 21 березня 2024.
  9. ↑ https://glcw2013.cosmos.ru/
  10. ↑ ESA Science & Technology - JUICE. sci.esa.int. Процитовано 21 березня 2024.
  11. ↑ Skibba, Ramin. Turmoil Over Ukraine Could Debilitate Russia's Space Program. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 21 березня 2024.
  12. ↑ LoGiurato, Brett. Obama Just Announced Sanctions Against 7 Russian 'Cronies'. Business Insider (амер.). Процитовано 21 березня 2024.
  13. ↑ Russia funds a proposal to land on Jupiter's moon Ganymede. www.russianspaceweb.com. Процитовано 21 березня 2024.
  14. ↑ Clark, Stuart (5 березня 2023). ‘It’s like finding needles in a haystack’: the mission to discover if Jupiter’s moons support life. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 25 березня 2024.
  15. ↑ https://doi.org/10.12351%2Fks.2305.2091
  16. ↑ Bergan, Brad (22 лютого 2022). China and NASA are developing next-gen Voyager-like spacecraft. Which is better?. Interesting Engineering (амер.). Процитовано 25 березня 2024.
  17. ↑ China Considers Voyager-like Mission to Interstellar Space. The Planetary Society (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  18. ↑ O'Callaghan, Jonathan. U.S. and Chinese Scientists Propose Bold New Missions beyond the Solar System. Scientific American (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  19. ↑ published, Andrew Jones (22 вересня 2022). China wants to probe Uranus and Jupiter with 2 spacecraft on one rocket. Space.com (англ.). Процитовано 25 березня 2024.
  20. ↑ https://www.oed.com/search/dictionary/?q=Galilean&tl=true
  21. ↑ Galileo FAQ - Navigation. web.archive.org. 5 січня 1997. Процитовано 26 березня 2024.
  22. ↑ Burton, Rodney L.; Brown, Kevin; Jacobi, Anthony (2006-05). Low-Cost Launch of Payloads to Low Earth Orbit. Journal of Spacecraft and Rockets (англ.). Т. 43, № 3. с. 696—698. doi:10.2514/1.16244. ISSN 0022-4650. Процитовано 26 березня 2024.
  23. ↑ Internet Archive, Daniel (2001). Mission Jupiter : the spectacular journey of the Galileo spacecraft. New York : Copernicus. ISBN 978-0-387-98764-4.
  24. ↑ CRC Handbook of Chemistry and Physics, 64th EDITION, (C) 1983, page F-141
  25. ↑ Redirecting. linkinghub.elsevier.com. Процитовано 27 березня 2024.
  26. ↑ Internet Archive, Mark (2004). The depths of space : the story of the Pioneer planetary probes. Washington, D.C. : Joseph Henry Press. ISBN 978-0-309-09050-6.
  27. ↑ Pioneer Mission Description Page. web.archive.org. 30 січня 2006. Процитовано 28 березня 2024.
  28. ↑ https://ieeexplore.ieee.org/document/1134214/
  29. ↑ Chang, Kenneth (25 травня 2017). NASA's Jupiter Mission Reveals the 'Brand-New and Unexpected'. The New York Times. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 27 травня 2017.
  30. ↑ Ingersoll, Andrew P.; Porco, Carolyn C. (1 липня 1978). Solar heating and internal heat flow on Jupiter. Icarus. Т. 35, № 1. с. 27—43. doi:10.1016/0019-1035(78)90058-1. ISSN 0019-1035. Процитовано 30 березня 2024.
  31. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 28 червня 2012. Процитовано 30 березня 2024.
  32. ↑ Pioneer Mission Description Page. web.archive.org. 30 січня 2006. Процитовано 30 березня 2024.
  33. ↑ NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 30 березня 2024.
  34. ↑ Stone, E. C.; Lane, A. L. (1979-06). Voyager 1 Encounter with the Jovian System. Science (англ.). Т. 204, № 4396. с. 945—948. doi:10.1126/science.204.4396.945. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
  35. ↑ Smith, Bradford A.; Soderblom, Laurence A.; Johnson, Torrence V.; Ingersoll, Andrew P.; Collins, Stewart A.; Shoemaker, Eugene M.; Hunt, G. E.; Masursky, Harold; Carr, Michael H. (1979-06). The Jupiter System Through the Eyes of Voyager 1. Science (англ.). Т. 204, № 4396. с. 951—972. doi:10.1126/science.204.4396.951. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
  36. ↑ Voyager - Jupiter. web.archive.org. 28 червня 2012. Процитовано 31 березня 2024.
  37. ↑ First Close-up Image of Jupiter from Voyager 1 (NASA Voyager Jupiter Encounter Images). web.archive.org. 15 лютого 2012. Процитовано 31 березня 2024.
  38. ↑ Stone, E. C.; Lane, A. L. (23 листопада 1979). Voyager 2 Encounter with the Jovian System. Science (англ.). Т. 206, № 4421. с. 925—927. doi:10.1126/science.206.4421.925. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 березня 2024.
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Характеристика
Супутники
Троянці
Дослідження
Інше
Дослідження Юпітера космічними апаратами
Орбітальні
Спускні апарати
Пролітні
Заплановані місії
Запропоновані обльотні місії
Запропоновані
Скасовані / Концепти
Схожі теми
Курсив вказує на діючі апарати
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дослідження_Юпітера&oldid=42234534