Амальтея (супутник)

Амальтея (англ. Amalthea, грец. Αμάλθεια) — супутник Юпітера, найбільший (після чотирьох галілеєвих супутників) у системі Юпітера .

Відкриття та назва

Амальтея була відкрита Едвардом Барнардом 1892 року. Вона стала останнім супутником, відкритим за допомогою безпосереднього спостереження (а не методом фотографії) і першим супутником Юпітера, виявленим після галілеєвих супутників 1610 року.

Назву «Амальтея» було затверджено Міжнародним астрономічним союзом 1975 року, але неформально вона використовувалася і раніше за пропозицією К.Фламмаріона. До 1975 супутник був також відомий під позначенням «п'ятий супутник Юпітера».

Супутник названо на ім'я персонажа давньогрецької міфології — кози (в пізніших варіантах міфу — німфи) Амальтеї, що вигодувала молоком немовля-Зевса (в римському пантеоні — Юпітера), який ховався від гніву свого батька Кроноса (у римському пантеоні — Сатурна). Фразеологізм «Ріг достатку» походить саме від рогу кози Амальтеї.

Фізичні характеристики

Невелика Амальтея поставила перед ученими цілу низку загадок, деякі з них не розгадані досі.

Амальтея — найчервоний об'єкт Сонячної системи (навіть червоніший за Марс). Червоний колір супутника, можливо, обумовлений наявністю сірки, що викидається вулканами Іо. Походження яскраво-зелених плям на великих схилах Амальтеї поки що не з'ясовано.

На знімках «Галілео» видно неправильну форму супутника

Амальтея має неправильну форму (262x146x134 км), найдовша вісь орієнтована на Юпітер. Супутник сильно кратерований, причому розміри деяких кратерів можна порівняти з розмірами самої Амальтеї. Наприклад, найбільший кратер Пан має діаметр 80 км та глибину 8 км. Інший кратер — Гея — має розміри 75 км та глибину 20 км. Є також два гірських піки, що піднімаються над місцевим рельєфом на 20 км.

Щільність Амальтеї не перевищує 1,8 г/см³, що говорить про значний вміст льоду (наявність криги виявлена і спектрографічними дослідженнями з Землі). Але такий супутник не міг утворитися поблизу Юпітера, бо «молодий» гарячий Юпітер на ранніх стадіях еволюції запобіг би конденсації летючих матеріалів (цим, зокрема, пояснюється відсутність води на Іо). Отже, Амальтея являє собою «захоплений» Юпітером астероїд. Однак характер орбіти Амальтеї свідчить про малу ймовірність такої події. Є також гіпотези, що Амальтея складається з пористого (але міцного) матеріалу, або що вона була розбита на шматки, які згодом з'єдналися, утворивши великі порожнини всередині супутника.

Амальтея фотографувалися з близької відстані апаратами «Вояджер-1» і «Галілео»

Посилання

Амальтея // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 19—20. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)