Єжи Кукучка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єжи Кукучка
Katowice - Graffiti Jerzy Kukuczka.jpg
Катовіце. Графіті-зображення Єжи Кукучки
Народився 24 березня 1948(1948-03-24)
Польща Катовіце, Польща
Помер 24 жовтня 1989(1989-10-24) (41 рік)
Непал Лхоцзе, Гімалаї, Непал
загинув при сходженні на Лхоцзе
Поховання Лхоцзе
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Діяльність альпініст, тренер альпінізму
Титул тренер II классу
Дружина Сесілія
Діти сини Войцех і Мацей.
Нагороди

Срібна Олімпійська медаль(англ.)укр.[1]

Єжи Кукучка (пол. Jerzy Kukuczka, * 24 березня 1948(19480324), Катовіце — 24 жовтня 1989, Лхоцзе, Непал) — відомий польський альпініст. Друга людина в світі, після Райнхольда Месснера, хто одержав неофіційний титул альпінізму — «Корону Землі» за підкорення всіх 14-ти восьмитисячників планети.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Народився 24 березня 1948(19480324) року у місті Катовіце, Сілезько-Домбровського воєводства (нині Сілезьке).

У середній школі, деякий час займався важкою атлетикою, поки не отримав медичної заборони займатися цим видом спорту.

У 1965 році Єжи став членом скаутського клубу ім. генерала Маріуша Заруського в Катовіце. Цей клуб спеціалізувався на туристичних заходах з елементами скелелазіння, в яких Кукучка брав активну участь.

У 1966 році він стає членом Катовіцкого клубу альпінізму (пол. Klub Wysokogórski) і виконує програму альпіністського сходження в Татрах.

Працював на шахті, де вперше набув навичок у використанні альпіністського спорядження: мотузки і карабіна. Готуючись до експедицій (закупівля спорядження, візи, переїзди, наймання провідників, мито) постійно стикався із фінансовими і політичними перепонами. Через це, все життя Єжи був змушений робити сходження на вершини, користуючись старим, неякісним і не зовсім відповідним стандартам — спорядженням, що і стало врешті-решт причиною його загибелі.

Вже у 1970-х роках він зробив більше півтора десятки успішних сходжень:

Восьмитисячники Єжи Кукучки[ред.ред. код]

Єжи Кукучка (зліва) i Анджей Чок під час експедиції на Еверест навесні 1980 року
  1. 4 жовтня 1979 — Лхоцзе (8516 м), класичний маршрут, західна стіна, в альпійському стилі, без кисню. В групі з Анджеєм Чоком, Анджеєм Гайнріхом і Янушом Скоркі, клуб альпінізму із Глівіце.
  2. 19 травня 1980 — Еверест (8844 м), першопроходження по південному контрфорсу.[3] Це сходження стало єдиним, на якому Кукучка користувався киснем. В парі з Анджеєм Чоком.
  3. 15 жовтня 1981 — Макалу (8462 м), два першопроходження: через Макалу Ла (північний гребінь) і по північно-західному ребру, в альпійському стилі, без кисню. Перше офіційне в Непалі сходження «соло».
  4. 30 липня 1982 — (K3) (8051 м), класичний маршрут, в альпійському стилі. В парі з Войцехом Куртика.
  5. 1 липня 1983 — Гашербрум II (K4) (8035 м), першопроходження по південно-східному гребеню, в альпійському стилі, без кисню. В парі з Войцехом Куртика.
  6. 23 липня 1983 — Гашербрум I (K5) (8068 м), першопроходження по південно-західній стіні, в альпійському стилі, без кисню. В парі з Войцехом Куртика.
  7. 17 липня 1984 — Броуд-пік, першопроходження траверсу всього масиву із 3-х вершин (Північна, Середня і Основна вершини) з виходом на головний пік, в альпійському стилі, без кисню. В парі з Войцехом Куртика.
  8. 21 січня 1985 — Дхаулагірі (8172 м), класичний маршрут по північно-східний гребню, перше зимове сходження, без кисню. В парі з Анджеєм Чоком.
  9. 13 лютого 1985 — Чо-Ойю (8201 м), першопроходження по південно-східній стіні, зимове сходження, без кисню. В парі з Анджеєм Гайнріхом.
  10. 13 липня 1985 — Нанга Парбат (8125 м), першопроходження по південно-східному контрфорсу, без кисню.[4] В групі з Карлосом Карсоліо, Анджеєм Гайнріхом і Славомиром Лободзінським.
  11. 11 січня 1986 — Канченджанґа (8586 м), класичний маршрут по південно-західній стіні. Перше зимове сходження, без кисню. В парі з Кшиштофом Велицьким.
  12. 8 липня 1986 — Чогорі (K2) (8611 м), безпрецедентне першопроходження по центральному контрфорсу південної стіни — (сходження по цьому маршруту більше ніким не повторювалося), в альпійському стилі, без кисню. В парі із Тадеушем Піотровським.[5]
  13. 10 листопада 1986 — Манаслу (8153 м), першопроходження по північно-східній стіні, в альпійському стилі, без кисню. В групі з Карлосом Карсоліо і Артуром Гайзерем.
  14. 3 лютого 1987 — Аннапурна I (8091 м), класичний маршрут по північній стіні, перше зимове сходження, без кисню. В парі з Артуром Гайзерем.
  15. 18 вересня 1987 — Шишабангма (8027 м), нова першопроходження по західному ребру, в альпійському стилі, без кисню. В парі з Артуром Гайзерем. Лижний спуск.
  16. 13 жовтня 1988 — Аннапурна I, бере участь в експедиції клубу альпінізму в Катовіцах, разом з Артуром Гайзерем виконує першопроходження по південній стіні, в альпійському стилі.

Загибель[ред.ред. код]

Південна стіна Лхоцзе

В 1989 році Єжи Кукучка повертається на Лхоцзе з ідеєю пройти її непідкорену до тих пір Південну стіну.

24 жовтня 1989 року при сходженні на Південну стіну Лхоцзе на висоті приблизно 8200 м сталася аварія: мотузка, куплена Єжи на базарі в Катманду, обірвалася і забрала із собою життя великого альпініста. Вершина, яка була першою із підкорених восьмитисячників в активі альпініста, стала його останньою вершиною.

Друзі поховали Єжи в льодовій тріщині. Так і нескорена ним Південна стіна восьмитисячника Лхоцзе стала його могилою.

Через рік, 16 жовтня 1990 року, першопроходження південної стіни Лхоцзе здійснили відомий український альпініст Сергій Бершов в парі із Володимиром Каратаєвим. Вершина не просто піддалася альпіністам. Володимир Каратаєв у цьому сходженні обморозив і втратив всі пальці на руках і ногах. Сходження по цьому маршруту більше ніким не було повторене.[6]

Досягнення[ред.ред. код]

Єжи Кукучка підкорив всі 14 восьмитисячників планети за період з 4 жовтня 1979 по 18 вересня 1987 (неповних 8 років). Першому альпіністу планети, Райнгольду Месснеру на це знадобилося 16 років. На сьогоднішній день (2012 рік) тільки один південнокорейський альпініст Пак Юн Сок(англ.)укр., наблизився до цього рекорду.[7]

В процесі своїх сходжень Кукучка пройшов десять нових маршрутів і піднявся на чотири вершини в зимовий період. Він був одним із елітної групи польських гімалайських альпіністів, які спеціалізувалися на зимових сходженнях. Він пройшов 9 нових маршрутів на восьмитисячниках, 4 з яких були виконані в зимовий період (у порівнянні з 6-ма новими маршрутами Месснера і жодного в зимовий період).

Єжи Кукучка віддав себе альпінізму повністю, без залишку і будучи глибоко віруючою людиною, в своїх молитвах він, як справжній альпініст, звертався до Бога зі словами: «Від смерті в долинах храни нас, Господи…» [8]

Книги, публікації, кіно[ред.ред. код]

Єжи написав дві книги: «Мій вертикальний світ» і «Єжи Кукучка: з шахти до вершин». Із друку вийшло кілька книг — його і про нього:

  • Mój pionowy świat (Mac System Maciej Kukuczka, 2008), ISBN 978-83-928083-0-5
  • Mój pionowy świat czyli 14 × 8000 metrów (1995), ISBN 1-899397-09-4
  • Ostatnia ściana (Agencja Reklamowa KOMPLET, Katowice 1999), ISBN 83-912268-0-8.
  • Na szczytach świata (Krajowa Agencja Wydawnicza, Katowice 1990), ISBN 83-03-03166-X.
  • J. Kukuczka, «K2 ścianą południową», («Taternik» № 2/86)
  • У 2009 році книгу «Спортивні успіхи поляків 1918–2008» Том I, автор Анджей Цорсар присвячує Єжи Кукучці.
  • «Himalaiści: Zerwana lina» — документальний серіал (польські альпіністи в Гімалаях).[9]

Пам'ять[ред.ред. код]

Польська пошта (пол. Poczta Polska) випустила пам'ятну марку, яка була розроблена по ескізу Є. Конаржевського. На марці зображено панораму Гімалаїв, профіль Єжи Кукучки та його олімпійську медаль.[10]

Його ім'я було присвоєно багатьом навчальним закладам у Польщі:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Єжи (Юрек) Кукучка (рос.)
  2. Список альпіністів, які досягли вершини всіх 14 восьмитисячників
  3. Контрфорс — термін, що описує в альпінізмі форму гірського рельєфу. Неявно виражене ребро на крутому схилі («стіні») гірської вершини.
  4. Це сходження стало першим зимовим підйомом на цей восьмитисячник.
  5. Тадеуш Піотровський, під час спуску з вершини по ребру Аббруцького — зривається і гине.
  6. «Україна Молода» Герої нашого часу. № 201 за 28.10.2010.
  7. Альпіністу Пак Юн Сок, не вистачило двох з половиною місяців, щоб повторити цей рекорд.
  8. Польська культура. Корона Гімалаїв (рос.)
  9. Serial dokumentalny: Polish Mountaineers in the Himalayas — Discovery World, 2007 (пол.) (англ.)
  10. Jerzy Kukuczka. «Mój pionowy świat». Wydawnictwo AT London. — 1995 r. ISBN 1-899397-09-4

Посилання[ред.ред. код]