Абсолютизм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абсолюти́зм (від лат. absolutus — необмежений, самодержавство, абсолютна монархія) — форма правління державою, за якої верховна влада (суверенітет тощо) належить одній особі (царю, імператору, королю тощо), та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.
Зміст |
[ред.] Характристики
Абсолютизм характеризується тим, що держава досягає такого рівня розвитку, за якого створюється великий бюрократичний апарат влади, посилюються карні органи, формується професійна армія. Діяльність станово-представницьких органів влади майже припиняється або їх розпускають.
[ред.] Генеза
Абсолютизм спочатку сприяв розвиткові ремесла та торгівлі, але згодом став гальмом розвитку продуктивних сил. Абсолютизм характеризується утворенням бюрократичного централізованого апарату, введенням постійних податків і постійної найманої армії. Буржуазія, яка виросла у значну силу, революційним шляхом знищила абсолютизм (в Англії в 17 столітті, у Франції у 18 столітті). В Росії абсолютизм був знищений Лютневою буржуазно-демократичною революцією 1917 року.
[ред.] Поширення
Абсолютизм був вельми поширений в 17—18 століттях, найяскравіше він проявився у Франції, особливо під час правління короля Людовика XIV, якому належить характерне висловлювання «Держава — це я!».
У Московській державі абсолютизм існував у формі самодержавства аж до початку 20 століття.
На початок 21 століття абсолютна монархія збереглась в Бутані, Катарі, Об'єднаних Арабських Еміратах, Брунеї, Саудівській Аравії, Омані, Ватикані, Свазіленді і Тонґа.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії. К., 1956;
- Ленін В. І. Держава і революція. Твори. Вид. 4, т. 25;
- Сказкин С. Д. Маркс и Энгельс о западноевропейском абсолютизме. «Ученые записки Московского городского педагогического института», 1941, т. 3. Кафедры исторического факультета, в. 1.
