Актиноліт
| Актиноліт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | силікати |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Хімічна формула | Ca2(MgFe)5 [Si4O11]2[ОН]2 |
| Ідентифікація | |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Актинолі́т (грец. ακτις — промінь, λιθος — камінь, тобто «променистий камінь», рос. актинолит, англ. actinolite; нім. Aktinolith, Strahlstein) — породотвірний мінерал класу силікатів.Метасилікат стрічкової будови з групи амфіболів, зустрічається у вигляді променистих агрегатів зеленого кольору.
Зміст |
Склад та характеристики [ред.]
Хім. склад: Ca2(MgFe)5 [Si4O11]2[ОН]2. Домішки MnO (до 7,4 %), Al, Fe3+. Сингонія моноклінна. Густина 3,2-3,3. Твердість 5,5-6. Блиск скляний. Утворює променисті, азбестоподібні волокнисті агрегати; рідше — щільна заплутано-волокниста маса — нефрит. Колір зелений різних відтінків. Спайність довершена в одному напрямі. А. — типовий метасоматичний мінерал. Широко розповсюджений у сланцях низького рівня регіонального метаморфізму, в зонах зміни гіпербазитів, скарнах. Кінцевий продукт зміни піроксенів у процесі уралітизації. Акцесорний мінерал деяких кислих порід, пегматитів і карбонатитів. Головний породоутворюючий мінерал кристалічних сланців.
Розрізняють: актиноліт-азбест (тонковолокниста відміна актиноліту, яка може витримувати, не змінюючись, високі температури); актиноліт марганцевистий (відміна актиноліту, яка містить до 6 % MnO); актиноліт променистий (те саме, що актиноліт-азбест); актиноліт склуватий (відміна актиноліту у формі довгих яскраво-зелених кристалів).
Використовується у промисловості як кислото- і вогнетривкий матеріал. В Україні відомий у Криворізькому районі та в Приазов'ї.
Староукраїнські назви [ред.]
ЛУЧАК, ЛУЧОВИК — стара українська назва актиноліту.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Актиноліт |
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
