Антропометрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антропометрично виміряні розміри частин тіла людини, що працює за комп"ютером.

Антропоме́трія (від грец. ανθρωπος — людина, μετρεω — міряти) — один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин з метою встановлення вікових, статевих, расових та ін. особливостей фізичної будови. Антропометрія-розділ науки на стику:антропологія, прикладна математика, геометрія, медицина.

В залежності від об'єкта дослідження розрізняють соматометрію (власне антропометрія), тобто вимірювання живої людини, краніометрію — вимірювання черепа, остеометрію — вимірювання кісток скелета. До антропометрії відносять також антропоскопію — якісну (описову) характеристику форм частин тіла, форми голови, рис обличчя, пігментації шкіри, волосся, райдужної оболонки очей і т. ін.

Потреба[ред.ред. код]

Потреба в антропометричних дослідженнях зумовлюється великою мінливістю розмірів тіла людини. Межі коливання розмірів людей однієї групи, як правило, заходять за межі коливань розмірів людей іншої групи. Це т. з. трансгресивна мінливість, яка зумовлює необхідність кількісних визначень. Результати антропометричних вимірів порівнюються за спеціально розробленими правилами, що ґрунтуються на принципах варіаційної статистики.

Техніки[ред.ред. код]

Для антропологічних досліджень користуються спеціальними інструментами: товстотним, ковзним і координатним циркулями, мандибулометром, металевим складаним антропометром Мартіна, спеціальними остеологія, дошками.

Прикладне значення[ред.ред. код]

Зібрані в процесі антропометричного обстеження дані піддають варіаційно-статистичній обробці і оформляють у вигляді таблиць, графіків і схем.

Антропометричні методи мають велике значення в прикладній антропології; до широкого впровадження ідентифікації за відбитками пальців антропометрія використовувалась в криміналістиці для ідентифікації людей (так званий «Бетрильонаж»).

Масовість антропометричних досліджень дозволяє оцінювати і порівнювати мінливість ознак різних расових, вікових, професійних, статевих груп на основі вимірів великого числа індивідуумів.

На антропометричних матеріалах засновані також стандартизація предметів масового виробництва (одяг, взуття) і раціональний пристрій робочих місць.

Історія антропометрії[ред.ред. код]

Виникнення антропометрії як наукової методики відноситься до 19 ст і пов'язане з ім'ям французького антрополога П. Брока. Значний внесок у її подальший розвиток внесли іноземні (Р.Мартін і ін.) і радянські антропологи (В.Бунак, А.Ярхо і ін.). Розрізняють ознаки: вимірники і описові. Перші визначаються за допомогою антропологічних інструментів (антропометр, ковзаючі циркулі, стрічки і ін.). Вимір виробляється між антропометричними крапками, що строго локалізуються, які представляють порівняно легко доступні для спостереження елементи зовнішньої будови тіла. Виділяють тотальні (довжина тіла, маса, обхват грудей) і приватні (ширина стопи, довжина кисті і т. д.) розміри тіла. Визначення описових ознак (форми частин тіла, частин лиця, пігментації шкіри, волосся і очей, форми волосся і т. д.) виробляється за допомогою шкал, муляжів, схем, побудованих на основі точних розмежувальних критеріїв. Наприклад, шкала кольору очей В.Бунака враховує 12 варіантів забарвлення радужіни, шкала забарвлення волосся Фішера — Заллера — 40 відтінків. У антропометрії широко застосовують методи антропологічної фотографії. Для неї характерна тенденція до заміни описових ознак точнішими вимірниками і впровадженню сучасних методів аналізу (рентген, ультразвук, мічені сполуки). Вибір антропометричної методики, крапок і ознак диктується завданнями конкретного антропологічного дослідження. У расознавстві і етнічній антропології вимірюють голову, особу, череп, довжину тіла, користуються шкалами кольору очей, шкіри, волосся і ін. для виділення расових типів. У морфології людини і особливо у вченні про фізичний розвиток враховуються маса, довжина тіла (зростання) та інше. На їх основі побудовані шкали, що дозволяють визначати міру фізичного розвитку в окремих індивідуумів і різних груп населення.

Антропометричний метод дослідження[ред.ред. код]

Цим методом можна вимірювати тотальні і парціальні розміри тіла. До тотальних відносять ріст, вагу тіла, обвід та екскурсію грудної клітки. Парціальні розміри - це розміри окремих частин тіла, наприклад, довжина плеча чи кисті, обвід стегна, тощо.

Розміри тіла поділяють також на поздовжні, поперечні та обводи. До поздовжніх відноситься довжина тіла стоячи, сидячи, довжина голови та шиї, тулуба, верхньої та нижньої кінцівок і їх частин.

Поперечні розміри тіла - це діаметри грудної клітки, акроміальний, тазовогребеневий.

Антропометричні точки[ред.ред. код]

При антропометричних вимірюваннях як орієнтири використовують основні антропометричні точки, які визначають за виступами кісток, хрящів, а також за постійними складками шкіри.

  1. Верхівкова - найвища точка тім"яної кістки за прямого положення голови,
  2. Верхньогрудинна - найглибша точка яремної вирізки грудини,
  3. Нижньогрудинна - при основі мечоподібного відростка грудини,
  4. Акроміальна (плечова) - найбільш виступаюча вбік точка акроміального відростка лопатки,
  5. Променева - найвища точка головки променевої кістки
  6. Шилоподібна - найнижча точка на шилоподібному відростку променевої кістки,
  7. Пальцева - найнижча точка на м"якоті дистальної фаланги 3-го пальця кисті,
  8. Лобкова - найвища точка лобкового симфізу,
  9. Верхньогомілкова внутрішня - найвища точка медіального виростка великоголімкової кістки,
  10. Нижньогомілкова - найнижча точка медіальної кісточки,
  11. П"яткова - найбільш виступаюча назад точка п"яткової кістки,

Кінцева - найбільш виступаюча вперед точка на м"якоті дистальної фаланги 1-го або 2-го пальця стопи.

Вимірювання поздовжніх розмірів тіла[ред.ред. код]

  1. Вимірювання висоти розміщення над опорою антропометричних точок антропометром.
  2. Розрахунок поздовжніх розмірів тіла шляхом поступового віднімання висоти різних точок.

Подовжні розміри тіла включають: довжину тіла (ріст) (вимірюється від висоти верхівкової точки над площею опори); довжину тулуба (визначається різницею висот верхньогрудинної і лобкової точок); довжину верхньої кінцівки (визначають з урахуванням різниці висот акроміальної та пальцевої точок); довжину плеча – різниця висот плечової і променевої точок (визначається як проекційна відстань між акроміальною та променевою точками); довжина передпліччя (різниця висот променевої та шиловидної точок); довжину кисті (різниця висот шиловидної та пальцевої точок); довжину нижньої кінцівки (обчисляють як напівсуму висот передньої клубово-остистої і лобкової точок); довжину стегна (довжина нижньої кінцівки за відрахуванням висоти верхньогомілкової точки); довжину гомілки (обчисляють як різницю висот верхньогомілкової та нижньогомілкової точок); довжину стопи (відстань між п'ятковою і кінцевою точками); ширину стопи (відстань між плюсневими точками); ширину кисті (відстань по прямій лінії між голівками 2-ї та 5-ї п'ясткових кісток).

Вимір діаметрів тіла[ред.ред. код]

Вимір діаметрів тіла проводиться великим циркулем. За його допомогою вимірюються: акроміальний діаметр (ширина плечей) – відстань між правою і лівою акроміальними точками; вертикальний діаметр – відстань між найбільш виступаючими точками великих вертелів стегнових кісток.

Так звані обхватні розміри тіла людини вимірюються сантиметровою стрічкою, площина якої розташовується паралельно площині тіла, а її нульовий розподіл знаходиться попереду випробуваного. Вимірюються обхват голови, грудей, талії, таза (через сідниці), стегна, гомілки, плеча, передпліччя.

Одним із найважливіших показників, що характеризують фізичний розвиток, вважають площу поверхні тіла. Серед множини методів її визначення найбільш популярні аналітичні методи, що передбачають використання формул Boyd і Jssakson.

Для осіб, у яких сума ваги і довжини тіла більша 160 одиниць, формула Jssakson може мати такий вигляд:

S=(100 + W + (h – 160)) : 100 = (м2). (1)

Для низькорослих людей із сумою ваги й довжини тіла менше 160 одиниць може бути використана формула Boyd:

S = 3,207 x H 0,3 x W 0,7285 – 0,0188logW, (2)

де S – площа тіла в см2, Н – довжина тіла в см, W – вага тіла в кг. На думку багатьох дослідників, площу поверхні тіла як ознаку фізичного розвитку доцільно розглядати не в абсолютних значеннях, а у відносних, у співвідношенні з вагою тіла (при цьому визначається розмір ваги, що припадає на одиницю поверхні). У фізично слабких осіб на одиницю площі поверхні тіла припадає менше ваги, ніж у фізично сильних.

У 1964 Л.К. Щекочихіна на підставі ретельного аналізу парних і множинних кореляцій тотальних розмірів тіла з площами поверхонь сегментів тіла, розрахованих на великих вибірках чоловіків і жінок, установила залежність площі поверхні окремих частин тіла від довжини й ваги тіла одночасно. Виявлена залежність дозволила їй розрахувати рівняння множинної регресії для визначення площ поверхонь окремих частин тіла по двох тотальних розмірах тіла, а також розробити номограми. Рівняння мають такий вигляд:

1) поверхня голови із шиєю – S.

S = 0,050 x L + 0,074 x P + 3,41  0,71m; (3)

S = 0,042 x L + 0,083 x P + 3,01  0,71ж.

2) поверхня тулуба – S2.

S2 = 0,215 x L + 0,270 x P + 8,25  1,49m;(4)

S2 = 0,142 x L + 0,266 x P + 3,94  1,49ж.

3) поверхня однієї руки – S3.

S3 = 0,046 x L + 0,190 x P + 2,56  0,89m; (5)

S3 = 0,068 x L + 0,161 x P + 0,62  0,82ж.

4) поверхня однієї ноги – S4.

S4 = 0,156 x L + 0,276 x P - 9,53  1,2m; (6)

S4 = 0,231 x L + 0,238 x P - 17,32  1,3ж.

де L – довжина тіла (см), Р – вага тіла (кг).

Поряд із цими рівняннями Л.К. Щекочихіна виводить у своїй роботі середні розміри площ поверхонь частин тіла.

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Антропологія. Річник Кабінету ім. Ф. К. Вовка, в. 1 — 4. К., 1928—30
  • Підоплічко І. Г. Походження людини в світлі науки. К., 1958
  • Бунак В. В., Нестурх М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. М., 1941
  • Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологий. М., 1955.