Астрагал піщаний
| Астрагал піщаний | |
|---|---|
| |
| Астрагал піщаний | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Астрагал (Astragalus) |
| Вид: | A. arenarius
|
| Біноміальна назва | |
| Astragalus arenarius | |
| Синоніми | |
Астрага́л піща́ний[1], астрагал пісковий[2], вовчий горошок пісковий (Astragalus arenarius L.) — рослина роду астрагал родини бобових.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Гемікриптофіт[en]. Багаторічна трав'яна сірувато пухнаста від двороздільних волосків або рідше (var. glabrescens Rchb.) майже гола рослина. Стебло лежаче або висхідне, розгалужене 10–30 см заввишки. Коренева система стрижнева. Прилистки плівчасті, зрослі між собою, на верхівці загострені, супротивні черешку, близько 5 мм завдовжки. Листки непарнопірчасті, складаються з 7–13 довгастолінійних листочків. Квітконоси 2–4 см завдовжки. Квітконіжки коротші за листки. Приквітки дрібненькі, яйцеподібні. Квітки 15–17 мм завдовжки, світло-пурпурові, лілові, зрідка білі, зібрані по 3–7 у короткі (1,5–3 см) китиці. Чашечка трубчасто-дзвоникоподібна, зубці її в 4–5 разів коротші за трубочку. Насіння — довгасто-лінійні боби, 12–20 мм завдовжки, з прямим тоненьким носиком, не цілком двогнізді, запушені або майже голі, відхилені від осі суцвіття.
Цвіте у червні-липні, плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.
Екологія[ред. | ред. код]
Росте на пісках, сухих освітлених піщаних підвищеннях у соснових лісах зеленомохових з розрідженим травостоєм, лишайникових борах, а також по берегах річок, на залізничних насипах, по узбіччях доріг. Псамофіт, ксеромезофіт.
Ареал виду[ред. | ред. код]
Атлантична, Середня та Східна Європа. В Україні — Полісся, по боровій терасі Дніпра заходить в Лісостеп. Зростає у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській областях.
Чисельність, природоохоронний статус виду та заходи з охорони в Україні[ред. | ред. код]
В Україні зростає в нечисленних популяціях, що займають площу до 40 м²; щільність 1-8 особин на 1 м². Вразливий вид. Занесений до Червоної Книги України.
Також занесений до списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської та Полтавської областей. Охороняється в Рівненському та Поліському природних заповідниках, Шацькому та «Прип'ять-Стохід» національних природних парках, «Нижньоворсклянському» ландшафтному парку, гідрологічному заказнику «Острівський» (Рівненська область).
Причинами зміни чисельності є вузька еколого-ценотична амплітуда, що зумовлена природними (заліснення борових пісків, загущення деревного, чагарникового і трав'яного ярусів) та антропогенними (лісозаготівля, пожежі, надмірна рекреація та випасання худоби) чинниками.
Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]
Протиерозійна, кормова, медоносна, декоративна рослина.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. Определитель высших растений Украины. — К.: Наук. думка, 1987. — С. 195.
- ↑ Astragalus arenarius // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Література[ред. | ред. код]
- Определитель высших растений Украины, 1987;
- Флора УРСР, 1954;
- Шацький національний природний парк…, 1994.
Джерела[ред. | ред. код]
- Червона книга України [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Экологический центр «Экосистема» [Архівовано 18 грудня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Astragalus arenarius на сайті «JSTOR Plant Science»(англ.)
- Astragalus arenarius на сайті «Tropicos» [Архівовано 4 жовтня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
|