Балакирев Мілій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
М. Балакирев, 1860-ті роки

Мілій Олексійович Бала́кирев (21 грудня 1836 (2 січня 1837)(18370102)16 (29) травня 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могутню купку»).

Народився у Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Навчався в Казанському університеті (математичний факультет). Широкі знання з музики здобув головним чином шляхом самоосвіти. Від 1855 року Балакирев жив у Петербурзі.Музичні нахили проявилися дуже рано. Мати відвезла його в Москву до відомого піаніста Дюбюку.Але через матеріальеу незабезпеченість заняття в Москві було недовгим.Повернувся у Нижній Новгород і став брати уроки музики у диригента орксетру місцевого театру Карла Ейзріха. Волзькі наспіви пробудили у дитини любов до народної творчості.

М. І. Глінка високо оцінив його талант. Ідейне виховання Балакирева та формування його естетичних поглядів проходили під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком В. В. Стасовим. Великий музичний талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Балакирева сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і В. В. Стасова. Балакирев і «балакиревський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. 1862 року Балакирев організував безплатну музичну школу, якою керував до початку 70-х років і з 1881 по 1908 роки.

Творчості Балакирева характерна програмність, виразність та барвистість музичної мови. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три російські теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений С. М. Ляпуновим) та ін. Балакирев використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симфонічна поема «Тамара» за Лермонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Балакиревим дві збірки російських народних пісень (1866, 1900).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]