Битва під Очаковом (1788)
| Битва під Очаковом (1788) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-турецька війна (1787—1792) | |||||||
 Морська битва під Очаковом | |||||||
| Координати: 46°36′00″ пн. ш. 31°33′00″ сх. д. / 46.600000000027776536626334° пн. ш. 31.5500000000277793787972769° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Російська імперія,  Козаки
|
.svg){kind=small} Османська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
 Потьомкін Г. О. Мордвинов М. С. Джон Поль Джонс Карл Генріх Нассау-Зіген Головатий А. А. Сидір Білий
|
Джезаїрлі Ґазі Гасан-паша
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | 10 кораблів, 6 фрегатів і 44 веслових човнів | ||||||
| Втрати | |||||||
| 67 убитими та 18 пораненими Втрати козаків: 18 убитими, 235 полоненими
|
8 лінійних кораблів, 2 фрегати, 2 шебеки, 1 бомбардирський корабель, 1 галера; 6000 вбитих і поранених, 1800 полонених | ||||||
Битва під Очаковом у 1788 році — військові дії Чорноморського флоту Російської імперії та Чорноморської козацької флотилії з метою захоплення османського порту Очакова в ході російсько-турецької війни (1787—1792 років). Битва закінчилася перемогою російського флоту[1].
Передумови[ред. | ред. код]
Внаслідок російсько-турецької війни 1768—1774 рр. та підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору Кримське ханство де-юре ставало незалежним, де-факто перейшло під контроль Російської імперії. У 1783 році Катерина ІІ видала указ про анексію Криму Російською імперією. Османська імперія, що втратила землі в Північному Причорномор'ї, була зацікавлена у поверненні втрачених земель. До того ж, Королівство Великої Британії, Франція та Королівство Пруссія, що підтримували Османську імперію, також виступали проти посилення Росії в Північному Причорномор'ї та на Кавказі. Російська імперія, навпаки, прагнула посилити свою владу в цих регіонах. Виходячи з цього, у 1787 році Османська імперія оголосила Росії, яку підтримувала Австрія, війну.
У російсько-турецькій війні 1787—1792 рр. Росію підтримували козацькі війська.
У 1787 році Російська імперія розгорнула війну на двох фронтах — на Півдні України та на Закавказзі. Росіянам вдалося оволодіти Кінбурном та Херсоном.
У першій половині 1788 року російський флот дістався Очакова. 20-25 травня відбувся бій у Бузькому лимані між османським та російсько-козацьким флотами. В ході бою османи заблокували росіянам та козакам вихід до Чорного моря з лиману. Тоді Чорноморський флот звернув на Кінбурн[2].
Хід битви[ред. | ред. код]
Вранці 17 червня бій під Очаковом повторився. У цю ніч обидві сторони вирішили атакувати один одного. Російським флотом керували Джон Поль Джонс, Карл Генріх Нассау-Зіген та інші. Османським флотом у розмірі 10 кораблів, 6 фрегатів і 44 веслових човнів керував Джезаїрлі Ґазі Гасан-паша. У тому, що сталося зустрічному бою, взяли безпосередню участь і парусні кораблі, обмежені місцем в порівняно вузькій протоці. Османи знову були розбиті й безладно відступили, втративши 2 лінійні кораблі.
Османи були настільки пригнічені дворазовою невдачею, що в ту ж ніч на 18 червня вирішили залишити Очаків. Вийшовши з настанням темряви з фортеці, вони намагалися проскочити повз Кінбурна, але були помічені зі зведених на мисі гарматних батарей, які відкрили сильний вогонь. Османські судна збилися в купу і стали сідати на мілину. До цього часу приплила флотилія Нассау-Зігена та довершила поразку османського флоту, який втратив 5 лінійних кораблів, 2 фрегати, 2 шебеки, 1 бомбардирський корабель і 1 галеру; 1 лінійний корабель з 50 гарматами був захоплений. Османи втратили убитими і пораненими близько 6 тисяч осіб, полоненими — близько 1800 осіб. Втрати росіян були незначні: 67 убитими і 18 пораненими. Втрати Чорноморської козацької флотилії натомість були доволі великими: загинуло 18 козаків, в полон потрапило 235 козаків. Було смертельно поранено й кошового отамана Сидора Білого. Велика частина османського вітрильного флоту втекла до Чорного моря. Веслові човни, відрізані від Кінбурна, повернулися до Очакова. Спроба Ескі-Гасана виручити їх, зроблена 22 червня, не вдалася: його флот відступив перед вогнем кінбурнських батарей[3][4][5].
Результати битви[ред. | ред. код]
В результаті битви російсько-козацький флот здобув перемогу над османами. Останні були змушені відступити у Чорне море. Також вони втратили убитими, пораненими та полоненими близько 7800 осіб. Російський флот втратив убитими й пораненими 85 осіб. Козаки ж втратили 18 осіб убитими та 235 полоненими.
Внаслідок битви Очаків не перейшов у володіння Російської імперії. Його вдалося захопити тільки у грудні 1788 року внаслідок штурму[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1791. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Lozheshnyk, O. S. (29 грудня 2019). Очаківська кампанія в долі Чорноморського війська. Zaporizhzhia Historical Review (укр.). Т. 1, № 52. с. 28—32. ISSN 2707-7306. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Краткие сведения о русских морских сражениях за два столетия с 1656 по 1856 год. runivers.ru. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Боевая летопись русского флота. runivers.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Новая страница 1. web.archive.org. 16 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 жовтня 2010. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ ОЧАКІВ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2020. Процитовано 16 лютого 2021.