Кючук-Кайнарджійський мирний договір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кючук-Кайнарджійський мирний договір (тур. Küçük Kaynarca Antlaşması) — мирний договір між Росією і Османською імперією, підписаний 21 липня 1774 в Кючук-Кайнджарджі, (Добруджа, Болгарія) фельдмаршалом Румянцевим і предстаниками Османської імперії ; завершив російсько-турецьку війну імператриці Катерини II. Підтвердив територіальні завоювання Росії в рамках попереднього Бєлградського мирного договору від 1739 року.
В умовах миру:
- була домовлена незалежність від Османської імперії татар кримських, кубанських тощо, що залишаються у веденні султана тільки у справах віросповідння;
- Росія утримує за собою Керч, Єні-Кале, Азов і Кінбурн,Кабарду на Кавказі,пониззя Дніпра;
- російські торгові кораблі в турецьких водах користуються тими ж привілеями, що і французькі і англійські;
- за Росією признається право захисту і заступництва християн в дунайських князівствах, зокрема в Молдавському князівстві;
- Дозвіл на проходження російських суден через Дарданели;
- Будівництво православної церкви у Стамбулі.
Османська імперія втратила Кримське ханство, якому вона була вимушена надати незалежність. Ханство, було номінально незалежним, фактично було залежне від Росії і було офіційно анексовано Росією в 1783. Також Росія отримала, узбережжя Азовського моря, але не мала права на будівництво фортець на узбережжі та каботажне плавання.
Цим мирним договором підкреслений момент, з якого починається поступове ослаблення Османської держави і одночасно з цим зростання впливу Росії на Балканському півострові. Османська імперія затягувала ратифікацію договору, прагнучи добитися перегляду умов, що стосуються в першу чергу Молдавії і Мунтенії. У цьому її підтримували європейські держави, стурбовані посиленням впливу Росії в дунайських князівствах.
В результаті Кючук-Кайнарджійського мирного договору посився національно-визвольний рух населення Молдавії. Послідували ряд звернень від влади князівства до Росії з проханнями контролю виконання зобов'язань Османської імперії і підтримки в розширенні автономії.
Скориставшись ситуацією, Росія підняла питання про статус князівства і в березні 1779 року була прийнята Айнали-Кавакська конвенція, оголошена частиною Кючук-Кайнарджійського договору. Ця конвенція підтверджувала юридичну силу поступок з боку Порти і перераховувала її зобов'язання перед Молдавією. Зокрема, князівству були повернені 15 сіл, приєднаних до турецьких райям. Молдавські представники в Стамбулі отримали дипломатичну недоторканність. Порта обіцяла не робити замах на свободу християнського віросповідання. Умови договору не могли бути відмінені султаном або його наступниками. Мирний договір передбачав і заснування російського консульства. Генеральне консульство в Молдавії, Мунтенії і Бессарабії було утворене в грудні 1779 року з резиденцією в Бухаресті. Проте фактично консульство почало роботу тільки у 1782 році із-за протидії Порти і низки західних країн. Османський уряд з метою перешкодити роботі російського консула дозволило в 1783 році відкрити австрійське, а в 1786 році і пруське консульство. Проте це тільки сприяло посиленню самостійності в зовнішній політиці Молдавського князівства.
28 грудня 1783 року було підписано ще одна угода між Росією і Портою, згідно якому остання знову зобов'язалася в точності виконувати положення Кючук-Кайнарджійського мирного договору, а також Айнали-Кавакської конвенції. Пізніше був уточнений порядок призначення і зсуву господарей Молдавського князівства, розмір і порядок стягування дані тощо. Подпісання Кючук-Кайнарджійського договору і подальших угод ослабило вплив Османської імперії на Балканах і послужило розширенню російський-молдавських політичних зв'язків.
