Російсько-турецька війна (1768—1774)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Російсько-турецька війна 1768—1774
Російсько-турецькі війни
1768-1774 Osmanli-Rus Savası.PNG
Мапа військових дій
Дата: 17681774
Місце: Південна Україна, Молдова, Бесарабія, Валахія, Егейське море
Привід: зіткнення російських та турецьких інтересів у Польщі (див. Барська конфедерація):
Результат: перемога Російської імперії
Територіальні зміни: Кючук-Кайнарджійський мирний договір
Сторони
Flag of Russian Empire for private use (1914–1917) 3.svg Російська імперія,
Прапор В.З..png Військо Запорозьке низове,
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Ottoman flag.svg Османська імперія,
Kok Bayraq.PNG Кримське ханство,
Republic of Dubrovnik Flag.png Дубровницька республіка
Командувачі
П. О. Румянцев

Росі́йсько-туре́цька війна́ 1768—1774 рокі́в — одна з ключових по значенню воєн між Російською і Османською Імперією, в результаті якої до складу Росії увійшли південна Україна (Новоросія), Північний Кавказ і Крим.

Причини і передумови[ред.ред. код]

Війні передувала внутрішня криза в Польщі, де панував розбрат між шляхтою і королем Станіславом Августом Понятовським, колишнім коханцем російської імператриці Катерини II, залежним від російської підтримки.

Хід війни[ред.ред. код]

Загін козаків, що знаходилися на російській службі, переслідуючи польські повстанські сили, увійшов до міста Балта, вторгаючись таким чином на територію Османської Імперії. Та, у свою чергу, не забарилася звинуватити їх в різанині жителів міста, що було знехтуване російською стороною. Використовуючи інцидент, султан Мустафа III оголосив Росії війну 25 вересня 1768. Турки уклали союз з польськими повстанцями, тоді як Росію підтримала Великобританія, виславши російському флоту військових радників. Польські повстанці були вщент розбиті Олександром Суворовим, після чого він перебрався на театр воєнних дій проти Туреччини.

Воєнні дії проходили на Дунаї, в Криму і в Закавказзі. Росіяни перемогли у битвах при Хотині, Ясах, річках Ларги і Кагул. Російський флот знищив турецький у Чесменській битві. Росіяни повністю заволоділи Кримом.

Із самого початку і до кінця війни активну участь у ній взяло козацтво України. Так, у листопаді 1769р., козаки завдали поразки татарському загону біля р. Вовчої, взяли участь у битві при Кінбурзі, під Очаковом, та Хаджибеєм. Ходили козаки під Тулогу, Ізмаїл, штурмували Перекоп, захопили Кафу.

У липні-серпні 1773 року запорожці стояли біля Гірсово під командою генерал-майора Милорадовича.

На початку кампанії 1774 року Росія організувала дунайську розвідувальну експедицію, експедиція складалась з запорізьких козаків і була поділена на дві команди. Першу команду очолював Іван Мандро, другу - полковник Кіндрат Гук. Ці загони забезпечували переправу російських військ на правий берег Дунаю.

Стефано Торелі. «Перемога Єкатерини II над турками» (1772)

Всього в російсько-турецькій війні брали участь від 5 до 10 тис. козаків.

Наслідки[ред.ред. код]

Підсумком російсько-турецької війни 1768 - 1774 р. було підписання Кючук-Кайнарджійського договору 1774р., за яким Росія отримувала Керч, Єнікале, землі між Південним Бугом та Дніпром, фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману. Російські кораблі отримали права вільного проходу через протоки. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.

Після підписання 10 липня 1774 року Кючук-Кайнарджійського мирного договору, запорожці залишались на Дунаї у розпорядженні російського командування. Лише 15 вересня за наказом головнокомандувача, генерал-поручник М.Ф.Каменський наказав запорожцям повертатися на Січ.

Після повернення запорожців з війни, Запорозька Січ була оточена російськими військами (на чолі з генералом П.Текелієм, що теж поверталися з турецького фронту) та зруйнована.

Джерела[ред.ред. код]


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.