Богоявленський монастир (Москва)
| рос. Богоявленский монастырь | |
|---|---|
 Богоявленський монастир, 2014 рік | |
| 55°45′20″ пн. ш. 37°37′23″ сх. д. / 55.7558330000277778° пн. ш. 37.6232140000277724° сх. д.Координати: 55°45′20″ пн. ш. 37°37′23″ сх. д. / 55.7558330000277778° пн. ш. 37.6232140000277724° сх. д. | |
| Розташування |
Москва  Росія |
| Конфесія | Православна церква |
| Єпархія | Московська єпархія |
| Тип монастиря | Чоловічий монастир |
| Заснування | XIV століття |
| Стан | діє |
| bgkg.ru | |
 | |
|
| |
 Богоявленський монастир у Вікісховищі | |
Богоявленський монастир (рос. Богоявленский монастырь) — колишній православний чоловічий монастир в Москві, в Китай-городі (Богоявленський провулок).
Історія[ред. | ред. код]
Богоявленський монастир традиційно вважався найдавнішим в Москві, на посаді; церковний переказ приписує його підставу родоначальнику московського княжого дому Данилу. В цьому відношенні з ним змагається Данилів монастир, але той в 1330 році був перенесений в Кремль до Спасу на Бору, після чого не існував до 1560 року[1] і, взагалі кажучи, перебував до XX століття за межами міста.
Церковні перекази оповідають, що одним з ігуменів Богоявленської обителі був Стефан, старший брат прп. Сергія, ігумена Радонезького, і що майбутній митрополит Олексій прийняв тут постриг і тривалий час трудився. Монастир мав велику вагу в житті середньовічної Москви, а його настоятель одним з перших став іменуватися архімандритом.
Перша кам'яна будівля монастиря, чотирьохстовпний Богоявленський собор, було збудовано на межі XIV і XV ст. з білого каменю[2]. Собор сильно постраждав в 1451 році під час навали ординського царевича Мазовши, коли згоріла більша частина московського посада.
Відновлений при Василю II і трішки набудований при Івані III (нова трапезна), монастир знову сильно постраждав в 1547 році під час великого московского пожару. А в 1571 році Івану Грозному прийшлося відбудовувати Богоявленський монастир вже після походу на Москву кримського хана Девлет-Ґерая.
В Смутний Час монастир знову зазнавав лиха (особливо він постраждав в 1611—1612 роках), і практично відразу після того як прийшов на престол новий цар — Михайло Федорович — починає відбудовувати обитель. У 1624 році був побудований новий кам'яний собор.
В 1685 році в монастирі появилась заснована братами Іоанникієм та Софронієм Ліхуди школа, яка через пару років була об'єднана зі школою Симеона Полоцького і переїхала в сусідній Заіконоспаський монастир — так народилась Слов'яно-греко-латинська академія.
Після пожежі 1686 року було створено новий ансамбль Богоявленського монастиря в стилі «наришкінського бароко». Після завершення будівництва нових келій в 1692 році з благословення патріарха Адріана почалося зведення і нового собору, яке збереглося до нашого часу. Будівельні роботи фінансували, серед інших жертводавців, цариця Наталія Кирилівна, сімейства князів М. Ю. Долгорукова та М. А. Голіцина.
Нижня церква Богоявленського храму, присвячена Казанській іконі Божої Матері, була освячена Патріархом вже 29 грудня 1693, а верхня — на честь Богоявлення Господнього — 26 груденя 1696 року. У нижній частини собору збереглася частина споруди 1624 року. Пізніше арки поклета були закладені. У 1697 році було освячено приділ на честь митрополита Московського Олексія.
У 1737 році монастир знову серйозно постраждав від Троїцької пожежі. Монастирські будівлі були відновлені при архімандриті Герасимі, який до 1742 році побудував на додачу над другими воротами нову, надбрамну церкву Бориса і Гліба з дзвіницею. Обителі протегували багаті парафіяни, в першу чергу князі Голіцини та Долгорукові. Їх щедрі внески дозволяли продовжувати будівельні роботи і облаштовувати нові прибудови.
У 1747 році собор отримав північний приділ в ім'я святого Георгія Побідоносця, а в 1754 році — південний в ім'я апостола Якова Алфєєва. Була прибудована і дзвіниця. У 1764 році всі монастирські землі були
секуляризовані. У 1782 році церква була відремонтована і розписана, а її нові частини прикрашені ліпниною.
У 1788 році монастир став місцеперебуванням вікарного єпископа Московської єпархії. З 1865 року ним керували єпископи — вікарії Московської митрополії. Особливо ж став процвітати монастир після 1866 року, коли з Афонскої гори були привезені і поставлені в соборному храмі частки мощей мучеників Пантелеймона, Трифона та інших, а також і чудотворна ікона Божої Матері, іменована
У 1873 році в соборі був влаштований вівтар в ім'я святого Пантелеймона, а ще через 30 років до собору було прибудовано Феодосієвский приділ за проектом архітектора М. М. Благовіщенського. До обителі була приписана Афонская каплиця на Нікольській вулиці.
У 1905-1906 роках монастирські влади, незважаючи на протести громадськості, знесли надбрамну церкву Різдва Іоанна Предтечі XVII століття, щоб побудувати на її місці прибутковий будинок (Микільська вулиця, будинок 6; архітектор М. М. Благовіщенський).[3]
На початку 1920-х років монастир був закритий, дворянська усипальниця в нижньому храмі — розорена. Розібрані дзвіниця, вежа монастирської огорожі XVII століття, Олексієвська прибудова та інші споруди. Під час німецько-радянської війни підбитий німецький винищувач при падінні зніс голову храму, яка була відновлена лише в 1990-і роки.
Некрополь[ред. | ред. код]
До того, як в 1771 році була видана заборона ховати небіжчиків в містах, в нижній Казанській церкві встиг сформуватися аристократичний некрополь, який налічував близько 150 надгробків [4]. Художню цінність представляли пам'ятники над могилами генерал-фельдмаршала М. М. Голіцина, його брата генерал-адмірала, генерал-аншефів Г. Д. Юсупова та А. А. Меншикова, сенатора А. Д. Голіцина. На могильних плитах помітні і інші прізвища — Шереметьєва, Салтикова, Долгорукова, Ромодановський, Рєпніни. Велика частина з пам'ятників XVIII століття — пристінні надгробки в стилі бароко, виконані в площинний манері. Хитромудрі композиції включали в себе стрічки, гірлянди, букети, складні драпірування тканин і фігури-уособлення. У дореволюційних виданнях їх приписували провідним французьким майстрам, навіть Гудону. У 1930-і роки поховання були розграбовані. Лише найбільш цінні для істориків пам'ятники були перевезені (з втратами) в Донський монастир (як, наприклад, надгробок боярина Федора Бяконта XIV століття — це надгробок було встановлено на місці зношеного на початку XIX століття. Але навіть і збереглася монументальна скульптура нині закрита для огляду, будучи «повалена» в безладді в підвалах музею ім. Щусєва на Воздвиженці[5].
Сучасність[ред. | ред. код]
Від монастирського ансамблю збереглося небагато — двоповерховий собор Богоявлення 1693-96 рр. споруди, ігуменський і братський корпуси. У порівнянні з XVIII століттям його територія скоротилася на три чверті.
Собор був переданий Московській Патріархії в травні 1991 року, до кінця року в ньому відновилися богослужіння. В ході тривалої реставрації собору був повернений колишній вигляд. Олексієвський приділ, до невпізнання перебудований в XIX столітті, а потім знесений, відтворений в тому вигляді, який він, за гіпотезою реставраторів, міг бути спочатку.
Поруч з собором 31 травня 2007 року було встановлено бронзовий пам'ятник ченцям-просвітителям братам Ліхудам. Гроші на пам'ятник виділив уряд Греції.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кучкин В. А. О дате основания московского Данилова монастыря // Вопросы истории. 1990. № 7. С. 164—166.
- ↑ Беляев Л. А. Древние монастыри Москвы (кон. XIII–нач. XV вв.) по данным археологии. М., 1994. С. 47-72.
- ↑ Романюк, С. К. (2007). Москва. Китай-город: Путеводитель (російська) . с. 320.
- ↑ Храм Богоявления Господня б. Богоявленского монастыря — XVII—XVIII века. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Г. И.ВЗДОРНОВ. Печальные памятники и их судьба. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Патриарх, президент Греции и мэр Москвы откроют памятник греческим монахам-просветителям [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] NEWSru.com 31 мая 2007 года.
Література[ред. | ред. код]
- Беляев Л.А. Древние монастыри Москвы (конец XIII – начало XV вв.) по данным археологии: [Электронная версия на CD-диске]. 3-е доп. изд. — Москва : ИА РАН, 2010.
- Топычканов А. В. Храм Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря. — Москва : Православный приход храма Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря, 2009. — С. 152. — ISBN 978-59901756-1-7.
- Романюк С. К. Москва. Китай-город: Путеводитель. — М. : АНО ИЦ «Москвоведение»; ОАО «Московские учебники», 2007. — 320 с. — (Новый московский путеводитель)
Посилання[ред. | ред. код]
- Официальный сайт Храма Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря [Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Монастырь в честь Богоявления на сайте Православие. База данных
- Богоявленский монастырь в Москве, сайт «Православие» [Архівовано 23 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Московский Богоявленский монастырь
