Девлет I Ґерай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Девле́т I Ґера́й (крим. I Devlet Geray, ۱دولت گراى‎; Taht Alğan Devlet Geray, تخت آلغان دولت گراى‎; 15121577) — кримський хан у 15511577 рр. з династії Ґераїв, наступник Сахіба I Ґерая, попередник Мехмеда II Ґерая. Син Мубарека Ґерая, онук Менґлі I Ґерая. У правління Саадета I Ґерая став калгою. У період царювання Сахіба I Ґерая перебрався до Стамбулу. Сахіб I Ґерай планував посадити Девлета Ґерая на престол Казанського ханства, проте султан вирішив воцарити його не в Казані, а в Криму, що і здійснив в 1551 р. Девлету I Ґераю вдалося знайти спільну мову з беями, і під час його правління внутрішнє протистояння в Криму, характерне для колишніх років, вщухло. Утихомирення знаті не в останню чергу пояснювалося тим, що вона була залучена до численних зарубіжних військових походів, організованих ханом. Однією з головних причин високої військової активності Девлета I Ґерая було те, що у ханства з'явилися серйозні зовнішньополітичні проблеми: Московське князівство, що зміцнилося, значно підсилило експансію на сході і заході. У 1550-х рр. Іоанном IV Грозним були завойовані Казанське і Хаджі-Тарханське ханства. Тоді ж у Москві з'явилася ідея виступити і на Крим. На заході Москва почала завойовницьку війну проти Польщі за Лівонію. У підсумку перевага в суперечці цих двох потужних держав Східної Європи опинилася на боці Московії. Бажаючи зберегти баланс сил у регіоні, Девлет I Ґерай уклав політичний союз з польським королем. У рамках цього союзу він майже щорічно здійснював військові походи проти Московії, один з яких (у 1571 р.) завершився спаленням більшої частини Москви. І хоча наступного року кримсько-турецьке військо було майже повністю знищене московитами в Молодинській битві, постійні напади кримських військ зірвали військову кампанію Івана IV Грозного із захоплення Прибалтики. Намагався (проте безрезультатно) втручатися у казансько-астраханські справи. У цьому напрямку проводив незалежну від Османської імперії зовнішню політику. Помер від чуми в 1577 р.

Література[ред.ред. код]

Гайворонский Алексей. Созвездие Гераев. — Симферополь, 2003

Посилання[ред.ред. код]